Сутність поняття "самосвідомість". Історія формування національної самосвідомості українців. Формування російського етносу в XIV сторіччі. Наслідки розпаду етнічної держави Київська Русь. Проблема національної самоідентифікації, формування "України".
Аннотация к работе
В історії кожного народу, кожної нації і кожної держави завжди простежується одна виразна закономірність: чим гостріших форм набувають соціально-політичні протиріччя в суспільстві, тим помітнішими стають гуманітарні прогалини і провали, яких припустилися старші покоління громадян і, зокрема - науковців, по відношенню до поколінь молодших. І внаслідок такої “звичності” у будь-якої людини не виникає гострої необхідності усвідомлювати себе і навколишній світ як органічну духовну єдність. Але коли прагнення до реалізації потреб наражається на певний спротив середовища, коли людина починає відчувати свою “іншість”, коли усталені норми і форми буття змінюються, людина починає розуміти недостатність того соціального і культурного досвіду, який був звичним, не проблемним і здавався вічним. Етнічні та племінні спільноти, які формувалися в IX-XI сторіччях на території сучасної України, від давнини були тісно повязаними між собою не тільки у військово-політичному або економічному сенсі, а ще й духовно. Руський етнос, сформований у великому геополітичному просторі від Карпат до Волги і від Великого Новгорода до Тьмутаракані, етнос, консолідований монаршою волею Володимира Великого і Ярослава Мудрого, етнос, який самоусвідомив свою єдність ідеологічно як єдність держави і віри, Русі та православя, цей етнос почав розпадатися.