Демографічні, соціально-економічні процеси етнічних груп у Галичині в міжвоєнний період. Чисельність та склад населення краю: його розвиток і динаміка. Культурно-освітнє життя та етнокультурні взаємовпливи, громадсько-побутові особливості етнічних груп.
Аннотация к работе
В українській та зарубіжній історіографії щороку зростає кількість наукових праць, обєктом дослідження яких є етнічні групи. У науковій думці ґрунтовно простудійовано політичну історію етнічних спільнот Галичини міжвоєнного періоду, натомість малодослідженим залишається їхнє культурно-освітнє життя. Тому вивчення соціокультурних процесів етнічних груп дозволить визначити їхній інтелектуальний внесок у розвиток Галицького краю, а етнодемографічні дослідження допоможуть зясувати масштаби впливу кожної етнічної спільноти на життєдіяльність усього соціуму. Дослідження громадсько-побутових особливостей, своєю чергою, дає змогу довідатись про характер міжетнічного співіснування на практиці: в міжетнічних шлюбах і громадських організаціях, які творилися не лише за етнічним принципом. Для оцінки характеру галицького суспільства міжвоєнного періоду важливим є розуміння того, як етнічні спільноти сприймали одна одну: кому віддавали перевагу у сусідстві, родичанні чи співпраці, а також те, як на щоденне життя і діяльність деяких етнічних груп впливала їхня соціокультурна “закритість”.У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, методи дослідження, показано звязок з науковими темами.З українських робіт найінформативнішим є фундаментальне дослідження Володимира Кубійовича “Етнічні групи південно[-]західної України (Галичини) на 1.1.1939” (1983), в якому автор докладно проаналізував чисельність кожної етнічної спільноти, визначив місця їхнього проживання та особливості розселення. Розмежування повітів Галичини за етнічними і конфесійними особливостями здійснила Ядвіга Гоф, котра визначила ті з них, які найбільше заселяли українці, поляки та євреї. Сучасних зарубіжних науковців можна поділити на дві категорії: 1) дослідники, що наділяють етнічну групу ознаками і властивостями, які в українській термінології притаманні етносу - історично сформованій людській спільноті, що виникла на певній території, і якій властиві неповторні й виняткові особливості мови, культури і психіки (ментальність), а також почуття самосвідомості; 2) вчені, котрі вважають етнічну групу частиною етносу, що проживає за межами своєї етнічної території. У дисертації дотримуємося дефініцій українських вчених, вважаючи “етнічною групою” частину етносу, що проживає за межами своєї етнічної території, відрізняється від титульної етноспільноти соціолінгвістичними особливостями, відмінною матеріальною і духовною культурою, а також усвідомленням генетичної і культурної спорідненості зі своїм етносом. У першому підрозділі “Чисельність та етнічний склад населення краю: його розвиток і динаміка” зясовано, що в міжвоєнний період у Галичині поруч з українцями проживали етнічні групи, які поселились тут ще в княжі часи.