Інтенція людського як предмет та естетична притаманність мистецтва. Відображально-виражальна природа мистецтва та її загальна характеристика. Художність змісту та форми. Стиль як естетико-мистецтвознавча категорія. Етичні проблеми бізнесу та управління.
Аннотация к работе
У багатогранному процесі аналізу сутності мистецтва мова може йти у двох аспектах - про мистецтво у його власному розумінні, а також про той теоретично-пізнавальний досвід, який супроводжував художню практику протягом багатьох віків. Звичайно, цим не вичерпуються способи пізнання й осмислення феномена мистецтва, осягнення його сили й утаємниченості. Митець намагається осягнути своє ремесло або ж власне покликання в ньому, незмінно ставлячи питання сформульоване Л. Толстим у його відомому трактаті «Що є мистецтво?» Ці пошуки зливаються із загальнотеоретичними спеціальними дослідженнями і мають свою надзвичайну пізнавальну вартість як свідчення неповторної художньої особистості. Естетика входить до числа наук про мистецтво, вона так чи інакше повязана з ними, оскільки поза власне естетичним аналізом виконує інтегративну функцію накопичення синтетичного знання про мистецтво.У відображенні неодмінно, за відповідним законом, фіксується процес взаємодії відображуваного обєкта і його «відбитка»; філософією відзначається також «вторинність» відбитка щодо предмета відображення, залежність його від самої природи відображальної системи. За усієї очевидності відтворювальних ознак мистецтва виникає цілий ряд теоретичних питань не лише суто естетичного, а й світоглядного, сутнісно-гносеологічного змісту, адже процес цей далекий від спрощеного копіювання і автоматизму. Мистецтво, як символ ідеальної зверхності і свободи, надає бажаному обрис реальності і повторюваності. У мистецтві відображаються такі вселюдські цінності естетичного споглядання в його частковостях і всеєдиному цілому, як космос, абсолют і довершеність прекрасного, свободи. Водночас з відображенням, а отже, й пізнанням життєвих реальностей навіть у тому, що хвилює суспільство саме в даний історичний період, які ідеали воно сповідує, відбувається і самопізнання мистецтвом своїх можливостей, відкриття себе.Розгляд змісту і форми в мистецтві передбачає насамперед розщеплення цілого на складові, що є можливим лише на теоретичному рівні, до того ж не виключає певного редукціонізму і спрощення. Про це слід знати і памятати хоча б для того, аби за основу принципу аналізу бралось розуміння цієї єдності: зміст то є форма, яка водночас є і змістом. За зміст у мистецтві традиційно прийнято вважати усі ті смислово-інформативні компоненти твору, які виражають собою ідею, проблематику, що відображається, ціннісні орієнтири, тематичні і сюжетні лінії, осмислення явищ дійсності в зображенні. Діалектична роздвоєність у змістові і формі та водночас нерозривність між ними - це загальна закономірність, відзначена передусім у філософії; специфічно проявляється вона й у мистецтві. Мистецтво володіє субстанцією форми; форма ж стає одухотвореним живим цілим - саме в цьому складність як для самого мистецтва, так і для пізнання органічності «поетичної форми», тобто форми художньо довершеної.Стилю як категорії не лише естетико-мистецтвознавчих теорій, а й культурології належить особлива роль. Аналіз стилю є своєрідним продовженням теми, повязаної з художністю змісту й форми, оскільки за своїм онтологічним статусом саме стиль дає уявлення про звязок зовнішньо формальних структур з «духовною формою» (Гегель) внутрішнього змісту як окремого художнього твору, так і цілої доби. крім того, семантика стилю стосується не лише певних завершених форм мистецтва, а й динаміки звязку цих форм зі стилем життя і естетичного світосприймання. В одному з спеціалізованих сучасних видань стиль як категорія гуманітарного знання визначається за такими параметрами: реальний феномен культури; умовний класифікаційний термін; метазмістовне «чисте» формотворення; виразник духовних смислів культури; спосіб раціонально регульованого структурування діяльності; іманентно душевна інтенція; спонтанна самоорганізація форми; анонімна нормативна влада всезагальності форми; утвердження індивідуальної унікальності; відхилення від стереотипу; естетичний ігровий феномен; спосіб вираження практичної позиції субєкта. «Ми можемо поширити цей термін [«стиль»], - зауважує Гегель, - на визначення і закони художнього зображення, що випливають із природи того виду мистецтва, в якому предмет отримує своє втілення». Стиль означає тут такий спосіб художнього втілення, який на стільки ж підпорядкований умовам, продиктованим матеріалом, наскільки й відповідає вимогам певних видів мистецтва».Однак донедавна був досить широко поширений скептицизм щодо самої можливості існування етики в бізнесі. Багато людей розглядають саме поняття “етика бізнесу” як протиріччя в термінах, вважаючи, що фірми неморальні за своєю природою внаслідок того, що вони націлені перш за все на діставання прибутку і тому ігнорують будь-які наслідки своєї діяльності. По-перше, якщо бізнес вважають аморальним і ніхто не вимагає від нього поведінки, заснованої на моральних принципах, то не було б ніякого переполоху в ЗМІ і бурхливої реакції громадськості на розкриття підкупу, факта про виробництво небезпечних для споживача виробів і т.ін. Бізнес, як і більшість інших
План
План
1. Інтенція людського як предмет і естетична притаманність мистецтва
2. Відображально-виражальна природа мистецтва
3. Художність змісту і форми
4. Стиль як естетико-мистецтвознавча категорія
5. Етичні проблеми управління та бізнесу
Список використаної літератури
1. Інтенція людського як предмет і естетична притаманність мистецтва
Список литературы
1. Вейдле В. Умирание искусства. Размышления о судьбе литературного и художественного творчества // Самосознание культуры и искусства XX века. - М., 2000. - С. 354.
2. Естетика: Підручник / Л. Т. Левчук, В. І. Панченко, О. І. Оніщенко, Д. Ю. Кучерюк; За заг. ред. Л. Т. Левчук. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища шк., 2006. - 431 с.
3. Етика. Навчальний посібник / За ред. В.О.Лозового. К., 2004. - 224 с.
4. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч. посібник. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. - 180 с.
5. Плеханов Г. В. Литература и эстетика: В 2 т. М., 1958. Т. 1.
6. Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура XX века. - М., 2003. - С. 422.
7. Семенов А.К., Маслова Е.Л. Психология и этика менеджмента и бизнеса. - М., 1999.