Еволюція моральних принципів в медицині, психіатрії та психотерапії. Етичні проблеми сучасної клінічної психології. Положення етичного кодексу клінічного психолога. Професійна компетентність, принципи поваги, не нанесення шкоди клієнту, конфіденційності.
Аннотация к работе
Історичне формування та еволюція моральних принципів в медицині, психіатрії та психотерапії 1.1 Модель Гіппократа Основні положення етичного кодексу клінічного психологаЙшлося про зобовязання перед вчителями, колегами і учнями, про гарантії неспричинення шкоди ("Я направлю режим хворих до їхньої вигоди згідно з моїми силами і моїм розумінням, утримуючись від будь-якої шкоди і несправедливості"), надання допомоги, прояви поваги, про негативне ставлення до вбивства і евтаназії ("Я не дам ніякій просимо у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму"), абортам ("Я не дам ніякій жінці абортивного пессарія"), про відмову від інтимних звязків з пацієнтами ("якою б дім я не зайшов, я увійду туди для користі хворого, будучи далекий від усього навмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами "," у лікаря з хворими чимало відносин: адже вони віддають себе в розпорядження лікарям, і лікарі повсякчас мають справу з жінками, з дівчатами і з майном вельми великий ціни, отже, щодо всього цього лікар повинен бути помірним "), про лікарську таємницю (" Що б при лікуванні - а також і без лікування я не почув відносно життя людського з того, що не слід коли-небудь розголошувати, я промовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею "). Цей принцип формує вихідну професійну гарантію, яка може розглядатися як умова і підстава його визнання суспільством в цілому і кожною людиною окремо, який довіряє лікарю своє здоровя і життя. При переході до світської медицині, коли гонораром забезпечується безпосередньо лікар, необхідні були відповідні правила, що не порушують загальну архітектоніку лікарської етики: "Краще дорікати врятованих, ніж наперед оббирати знаходяться в небезпеці". Сенс слова "батько" в патерналізмі фіксує, що "зразком" звязків між лікарем і пацієнтом є не тільки кровноспоріднені відносини, для яких характерні позитивні психоемоційні прихильності і соціально-моральна відповідальність, а й "цілющість", "божественність" самого контакту лікаря і хворого. Так, прикладом цієї моделі є правила щодо інтимних звязків між лікарем і пацієнтом, розроблені Комітетом з етичних і правових питань при Американської медичної асоціації (JAMA, 1992, № 2): Інтимні контакти між лікарем і пацієнтом, що виникають в період лікування, аморальні;Процес осмислення конкретного змісту етичних норм і принципів, що є в сучасній клінічній психології, безумовно, вимагає акцентування уваги на етичних проблемах і при побудові педагогічної роботи. Деякі університетські викладачі в порядку особистої ініціативи включають в свої курси одну-дві лекції з етичних проблем клінічної психології або психотерапії, однак багато їхніх колег щиро не розуміють, навіщо клінічним психологам потрібні якісь особливі знання з етики. Представники цієї позиції вважають, що в процесі навчання і практичної роботи молодий фахівець легко запозичує необхідні навички і правила поведінки від старших колег. Разом з тим очевидно, що фахівець-психолог в ході професійної підготовки повинен бути спеціально навчений і, більш того, відповідним чином вихований, щоб бути здатним усвідомлювати етичний аспект будь-якого моменту взаємодії з клієнтом.
План
Вступ
Вывод
Процес осмислення конкретного змісту етичних норм і принципів, що є в сучасній клінічній психології, безумовно, вимагає акцентування уваги на етичних проблемах і при побудові педагогічної роботи. Доводиться з жалем констатувати, що вивчення цих питань є досить фрагментарним, скороченим. До Державного освітнього стандарту включений тільки загальний лекційний курс з основ етики, слабко адаптований до проблем і запитів сучасної клінічної психології. Деякі університетські викладачі в порядку особистої ініціативи включають в свої курси одну-дві лекції з етичних проблем клінічної психології або психотерапії, однак багато їхніх колег щиро не розуміють, навіщо клінічним психологам потрібні якісь особливі знання з етики. Представники цієї позиції вважають, що в процесі навчання і практичної роботи молодий фахівець легко запозичує необхідні навички і правила поведінки від старших колег. Висловлюється і думка про те, що клінічним психологам цілком достатньо просто слідувати основним нормам медичної етики. Мимоволі пригадуються слова Альберта Швейцера про те, що "етика повинна полемізувати з трьома противниками: бездумністю, егоїстичним самоствердженням і суспільством" (Швейцер, 1973, с.313). Разом з тим очевидно, що фахівець-психолог в ході професійної підготовки повинен бути спеціально навчений і, більш того, відповідним чином вихований, щоб бути здатним усвідомлювати етичний аспект будь-якого моменту взаємодії з клієнтом. Це необхідно тому, що тільки добре усвідомлюючи проблему можна цілеспрямовано і ефективно управляти процесом. Предметом навчання повинні бути не тільки стратегія і основні принципи вибудовування етично-коректних взаємин клінічного психолога з клієнтом, але і поведінкові навички організації кожного значимого моменту їх спілкування (вступу в контакт, предявлення проблеми, тимчасової віддачі ініціативи, визначення зони найближчого розвитку, переведення проблеми в робочу задачу, налагодження робочого альянсу, коректного закінчення спільної роботи, виходу з контакту). Слід не тільки в ході спеціальних курсів з професійної етики, а й під час обговорення і освоєнні студентами-психологами будь-якої теми навчального плану всіх основних курсів, будь-якої дослідницької або психокорекційної методики знаходити, ідентифікувати і підкреслювати етичний аспект вибудовування взаємин в системі "клієнт - клінічний психолог". Необхідно робити на цьому аспекті акцент в ході освоєння майбутніми фахівцями принципів і навичок роботи з когнітивними, особистісними, соціально-психологічними та будь-якими іншими психічними процесами, задіяними в складній системі взаємовідносин психолога і клієнта.