Аналіз пізнання оточуючого світу в стародавні часи. Розвиток філософії, математики, вчення про душу. Розгляд основ вчення йоги, буддизму, конфуціанства, ідей Сократа, Платона. Гуманізм епохи Відродження. Революція розвитку науки на початку XX ст.
Аннотация к работе
Історично наука пройшла довгий і складний шлях розвитку від первинних, елементарних знань про природу до пізнання складних закономірностей природи, суспільного розвитку та людського мислення. Йога ставить на перше місце практичний шлях спасіння душі, звільнення її від тягаря реалій світу, який передбачав три шляхи: пізнання, емоційну єдність, активну дію. Буддизм, як вчення, складався кілька століть і передбачав, що людина має памятати 4 благородні істини: 1) життя повне страждань (переживання, нещастя, старість, смерть); Таким чином, в античній філософії виділялось три частини: фізика, етика та логіка тобто вчення про природу, людину та слово, поняття. Отже, наука виникла внаслідок потреби виробництва в XVIII ст., коли численні хаотичні дані пізнання було впорядковано, виділено й приведено в причинний звязок і знання стали наукою, а наука наблизилася до свого завершення, тобто зімкнулась: з одного боку, з філософією, з іншого - з практикою.