Головні моменти еволюції тромбонового інструментарію. Передумови і шляхи формування професійних виконавських і педагогічних традицій регіональних шкіл тромбона. Роль яскравих особистостей в утвердженні і становленні українського тромбонового виконавства.
Аннотация к работе
Питання розвитку вітчизняного тромбонового виконавства набувають особливого значення в контексті сучасного процесу українського національного відродження, зростання інтересу до історичної спадщини, духовної та матеріальної культури, спонукаючи дослідників вивчати історичні джерела, щоб повернути із забуття історичні факти, події, імена несправедливо забутих видатних культурних діячів минулого. Протягом останніх років зявилось багато праць з питань історії створення духових інструментів, розвитку духового вітчизняного виконавства і педагогічних засад навчання гри на духових інструментах. Посвалюка «Мистецтво гри на трубі в Україні», у якій уперше проаналізовано історичний розвиток виконавства на трубі протягом ХІХ-ХХ ст. в різних регіонах України, а також питання становлення і розвитку відомих виконавських шкіл. Водночас слід відзначити, що історія становлення вітчизняних виконавських шкіл гри на духових інструментах є найменш висвітленою у музикознавстві в Україні. Слід зазначити, що більшість сучасних виконавців на тромбоні мало знають історію формування української тромбонової школи, творчий шлях і характерні особливості виконавського і педагогічного стилю її засновників - видатних тромбоністів і педагогів минулого.Наголошено, що поділ на межі ХІІІ ст. родини труб на високі (дискантові) та низькі (басові) спонукало до створення у середині XV ст. першого хроматичного духового інструмента - тромбона. І якщо натуральна труба і валторна стали хроматичними інструментами завдяки винаходу вентильного механізму у XVIII - на початку ХІХ ст., то тромбон з часу його створення залишається єдиним хроматичним мідним інструментом, який зберігся у тому ж вигляді, у якому його знала історія музики протягом багатьох століть. Зважаючи на тісний взаємозвязок виконавської і композиторської творчості, автор наводить зразки використання тромбона у творчості західноєвропейських, російських і українських композиторів XVI-ХХ ст. На становлення і формування українського тромбонового виконавства позитивно впливали тісні контакти українських музикантів з виконавцями на духових інструментах з Польщі, Чехії, Німеччини, Італії. Сумарокова розглядає виконавську школу як напрям у виконавстві, зокрема у виконавській педагогіці, повязаний єдністю основних поглядів, спільністю чи спадкоємністю принципів і методів навчання, які забезпечують удосконалення професійного досвіду, який містить діалог: «композитор - виконавець».