Загальні відомості про вірусний гепатит. Віруси гепатиту А, В, С, D та Е: особливості епідеміології та патогенезу, вірусологічна діагностика. Аналіз рівня захворюваності вірусним гепатитом пацієнтів львівської обласної інфекційної клінічної лікарні.
Аннотация к работе
За останні роки в області вивчення вірусних гепатитів пройдено значний шлях від діагнозу «хвороба Боткіна», або «жовтяниця», до виявлення вірусів гепатитів, які специфічно вражають печінку. Для назв гепатитів, що викликаються цими вірусами, використовують букви латинського алфавіту (наприклад, гепатит А, В, С, D, Е тощо). Офіційна статистика зазначає, що вірусні гепатити на колишній території СРСР займали провідне положення серед інфекційних хвороб, а до 1990 р. на частку республік Середньої Азії й Казахстану припадало більше 47% захворювань вірусними гепатитами. Актуальність вивчення вірусних гепатитів визначається не тільки розповсюдженням інфекції з великим охопленням дорослого та дитячого населення та значним економічним збитком, але й частотою різноманітних несприятливих результатів. Особливий інтерес дослідників викликають змішані форми вірусних гепатитів, які можуть складатися з різноманітних сполучень 5 та більше гепатитів [11].Вірусні гепатити спричиняються різними вірусами. Ці віруси мають різну будову, належать до різних родин, але їх поєднує одна загальна властивість - вони дуже добре розмножуються в клітинках печінки і викликають її ураження. Як і при гепатиті С, недуга часто переходить у хронічну форму й навіть може ускладнитися цирозом і раком печінки. Найпоширеніший і найменш небезпечний - гепатит А, що не дає важких і хронічних форм; хворі видужують уже через два тижні. Вірусні гепатити передаються тільки від людини до людини декількома шляхами: через кров, побутовим шляхом, статевим шляхом і від матері до дитини - під час вагітності й пологів [18].Вірус гепатиту А (HAV) належить до родини Picovnaviridae, роду Heparnavirus. Морфологічні дослідження показали, що вірус гепатиту А не має зовнішньої оболонки, але складається із зовнішньої білкової капсули, або капсиду, який містить усередині позитивну одноланцюгову РНК. Генетичний матеріал, або геном вірусу гепатиту А складається з позитивної одноланцюгової РНК, що діє як матриця для вироблення вірусних білків усередині клітини-господаря. У печінці вірус розпізнається рецепторними ділянками на мембрані гепатоцитів і поглинається клітинами. Жовтянична фаза, як правило, триває від декількох днів до декількох тижнів і може супроводжуватися анорексією і навіть патологічною відразою до їжі, іноді субфебрилітетом, а також зниженням виділення вірусу.Якщо вірусу гепатиту вдається уникнути контакту з імунною системою організму, і він зустрічається із клітиною печінки (гепатоцитом), зовнішня оболонка вірусу прикріплюється до поверхні печінкової клітини, і генетичний матеріал серцевини вірусу вбудовується в гепатоцит [8]. Компоненти включають в себе: білки зовнішньої оболонки вірусу; два білки серцевини вірусу, що включають ядерний білок і його попередника, названі HBCAG і HBEAG антигенами; генетичну інформацію, що передається ДНК-полімеразою; Х-протеїн і кілька інших, поки-що не ідентифікованих білків і ферментів. Серологічні обстеження: основа етіологічної діагностики (ІФА або ферментний імуносорбентний аналіз) - від моменту інфікування й стадії хвороби, в крові можна виявити антигени вірусу гепатиту В (HBSAG, HBEAG) та специфічні антитіла (анти-HBC IGM i IGG, анти-HBE, анти-HBS) в різних конфігураціях) - див. табл. Anti-HBC сумарні (антитіла до ядерного антигена вірусу гепатиту В) є антитілами, які свідчать про потрапляння вірусу гепатиту В у організм людини. Anti-HBS (антитіла до поверхневого антигену вірусу гепатиту В) - це антитіла, які виявляються в осіб, що видужали від гепатиту В або вакциновані від нього.У крові виявляли антитіла до вірусу гепатиту А класу IGM. Виявляли імуноферментним і радіоімунологічним методами. З метою діагностики гепатиту В здійснювали імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення антитіл до вірусу в крові, відібраній із вени. Для діагностики поєднання гострого гепатиту В з гепатитом D, крім перерахованих маркерів, виявляли в крові маркери дельта-вірусної інфекції методом ІФА. Для постановки діагнозу вірусного гепатиту С виконували аналіз крові на антитіла до вірусу методом ІФА, ПЛР із метою визначення ДНК вірусу, здійснювали біопсію печінки з метою визначення ступеню фіброзних змін у печінці та для оцінки темпів розвитку гепатиту С [19; 21; 26].За період дослідження - у 2011-2013 роках - у ЛОКІЛ із захворюванням на гепатит перебувало 348 осіб від 1 року життя до 79 років. У цей час загальна кількість пацієнтів, хворих вірусним гепатитом повільно, однак стабільно зростала (від 110 до 121 особи). При цьому захворюваність гепатитом В зменшувалася (з 49 до 36 осіб). Кількість пацієнтів, хворих гепатитом С, збільшувалася (від 58 до 80 осіб). У загальній етіологічній структурі вірусних гепатитів пацієнтів ЛОКІЛ за 2011-2013 роки переважала захворюваність хронічним гепатитом С (209 осіб).Із них 5 осіб перехворіло гострим гепатитом А, а 9 осіб - гострим гепатитом В (рис. У 2012 році захворюваність гострим гепатитом А та В була однаковою (3 особи), а у 2013 році домінував гепатит В (5 осіб). Із них 4 особи хворіли гострим гепатитом А