Проблема співвідношення естетичного та етичного в історії філософської думки. Огляд форм впливу естетичних процесів на моральнісну свідомість. Аналіз існування естетичного на сучасному культурно-історичному етапі. Особливості моральнісного пізнання.
Аннотация к работе
Вивчення моральнісно-регулятивної функції мистецтва детерміновано обєктивними потребами сучасного суспільства. Домбровської, Р.Шульги спрямовують дослідницькі інтенції до окремих питань, важливих у контексті вивчення проблеми взаємозвязку моралі та мистецтва (співвідношення моралі, моральності, ідеології та мистецтва; естетичне виховання; мистецтво та моральнісні цінності, аморалізм та гедонізм в мистецтві). Зазначалися аксіологічні аспекти сутності етичного та естетичного російськими дослідниками (Т.Б.Любимова, М.С.Каган, В.Г.Іванов), чуттєво-образна специфіка моральнісного та естетичного пізнання набула аналізу в естетичних (Н.Б.Берхін, О.Ф.Єремеєв) та етичних доробках (А.І.Титаренко, А.А.Гусейнов, Р.Г.Апресян, Г.П.Матяш, М.Ліфшиць), в дослідженнях з психології (В.К.Вілюнас, Б.І.Додонов, Л.С.Виготський, Я.Рейковський, П.В.Симонов, К.Ізард, Г.М.Бреслав). Відбулося виявлення взаємозвязку естетичного та етичного крізь призму естетичних категорій: піднесеного, мелодраматичного, прекрасного (В.П.Крутоус), трагічного (Т.Б.Любимова, Ю.Б.Борев), значні доробки по даній проблемі (В.І.Самохвалова, Г.А.Брандт та А.М.Лобок, А.С.Каргін, Д.Є.Яковлєв, В.В.Бичков, Г.Д.Гачев) акцентували увагу на образі людині в мистецтві, історичних формах співвідношення мистецтва та моралі, співвідношенні добра і краси в англійському неоромантизмі, художніх засобах формування суспільних почуттів, художній істині в мистецтві. Усвідомлення історії мистецтва за принципом відтворюваних ним моральнісних почуттів в певній мірі здійснилося в західних сучасних розробках в області історичної антропології (школа Анналів - Марк Блок, Люсьєн Февр), в мистецтвознавстві (Е.Панофський, А.Хаузер, Г.Зедльмайр) зазначався соціально-історичний характер естетичних почуттів, здійснювалася інтерпретація художніх прийомів мистецтва у відтворюванні ним моральнісних станів (Е.Гомбріх), акцентувалася увага на соціальній, “надіндивідуальній” обумовленості художньої творчості, соціальній структурі індивідуального сприйняття (Г.Вельфлін).У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання роботи, обєкт і предмет дослідження, зясовано ступінь наукового опрацювання проблеми, окреслено теоретико-методологічні засади, аргументовано наукову новизну, представлено відомості про апробацію концептуальних положень дисертації. Спираючись на погляди Г.Маркузе, дисертант визначає, що така філософсько-історична переорієнтація на субєктивність краси і добра містить як можливість регулювання суспільних відносин через почуття, так і небезпечну тенденцію естетичного маніпулювання свідомістю. Естетичне пізнання остаточно втрачає свій статус формування моральнісної свідомості через надання “чистій красі” характеру беззмістовної “гри відчуттів”, саме термін „почуття” підмінюється „відчуттями”. Усвідомлення образного, конкретно-чуттєвого характеру моральнісного пізнання дозволило виявити тісний звязок моральнісного пізнання з пізнанням художнім, що відтворює моральнісний звязок між людьми в конкретно-чуттєвому його прояві, та визначити мистецтво, як знакову систему відтворювання моральнісності. Панування принципу „самоцінної” насолоди в мистецтві супроводжується витісненням з мистецтва моральнісних переживань, отже, до його історичної переорієнтації з моральнісно-регулятивної функції на функцію розважальну, функцію ілюзорного „примирення” мистецтва з соціальною дійсністю (бароко, рококо), неправдивого „прикрашання” життя (естетизм), „естетиці зла” (Ш.Бодлер, Марінетті, футуризм, Антонін Арто, Театр Жорстокості, Жорж Батай).