Визначення основних передумов формування есхатологічних концептів, їх генетичного зв’язку, чинників актуалізації есхатологічної свідомості. Компаративний аналіз основних положень філософських вчень представників постіндустріального утопізму і модернізму.
Аннотация к работе
Кожна епоха так чи інакше вбудовує есхатологію в свою метафізичну картину реальності. Проблема переоцінки есхатології ХХ століття виникає разом із дискурсом «смерті метафізики», адже дискредитує всі традиційні підходи до її розуміння. У сучасному науковому дискурсі прийнято говорити про есхатологію як синонім катастрофічності (соціокультурна та екологічна криза, зіткнення цивілізацій та ін.). Адже несерйозне, навіть інфантильне ставлення до есхатології, яке пропагується через масову культуру (фільми-катастрофи, псевдопрогнози, зокрема на 2012 рік) не тільки не здатні привернути увагу до глобальних проблем, але й навпаки формують цинічне ставлення до того, що виходить за межі вузького індивідуального інтересу. Серед російських джерел, окрім вище названих, які відображають есхатологію ХХ століття можна назвати роботи М.У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь розробленості проблеми, визначено мету, завдання, обєкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення результатів роботи, наведено дані про публікації та апробацію результатів дослідження, його структуру. Есхатологія в темпоральній перспективі (метафізичний підхід)” - зясовуються вихідні підстави для існування філософської есхатології, а також здійснюється історико-філософський огляд есхатологічних поглядів в залежності від темпоральної перспективи - лінійного або циклічного часу. Виникає необхідність широкого тлумачення поняття «есхатологія» як будь-якого розмірковування про кінець. Діалектика про (і) кінець історії” проаналізовано походження діалектичного підходу до есхатології, розкривається його специфіка та взаємозвязки з політикою та ідеологією, а також християнським хіліазмом та утопізмом. Остання вийшла із самого серця християнського хіліазму, із оптимістичної впевненості в тому, що історія прямує до мети, що історія - це процес осмислений.