Ергономічні особливості удосконалення внутрішніх архітектурних просторів - Автореферат

В основі формування сучасного інтерєра лежить концепція про взаємозумовленість архітектурної композиції і функціонального процесу (у практичному та художньому аспекті). Ці положення справедливі в однаковій мірі як до рішення містобудівних, обємно-просторових задач, так і до просторового формування інтерєрів, оскільки велику частину своєї життєдіяльності людина проводить у будинку, у середовищі повсякденного помешкання. Успішна розробка цих питань і впровадження теоретичних положень у практику проектування стикається із задачею подальшого удосконалення методики основного курсу архітектурної спеціальності - основ теорії та архітектурного проектування, провідним аспектом якого є формування внутрішніх просторів будівель і споруд. У науковій літературі даються різні інтерпретації принципів, прийомів і засобів композиційного формування інтерєра, а також методів його аналізу. Актуальність теми визначається також вимогами до підготовки архітекторів-дизайнерів і зростаючої ролі курсу “Основи проектування інтерєра” і “Архітектурне проектування”, завданням якого є підвищення теоретичного, практичного та методичного рівня знань студентів.Інший аспект проблеми архітектурно-композиційної організації малого (мінімального) інтерєрного простору - це гуманізація архітектурної форми і простору інтерєра, маючи на увазі особливе співвідношення людини і простору, а також їхній органічний взаємозвязок. Розглянуто аналітичні методи організації простору в структурі, що випливає, і послідовності: функціонально-енергетичних аспектів, що поєднано з ергономічними характеристиками споживача до структурних аспектів організації простору і, нарешті, до деяких (синтетичних) інформаційних аспектів, що повязано з психологічним сприйняттям відношенням людини до просторової структури. Показано, що художні концепції формування інтерєра початку XX століття, їхні сталі форми, що виявилися у сучасній архітектурній теорії і практиці, дають можливість конкретизувати на їхній основі принципи композиційної організації інтерєра, виділити з них основні. Встановлено, що в архітектурі існує два прийоми звязку внутрішнього простору з природою: один - коли внутрішній простір начебто захоплює природу, тобто природа входить в інтерєр, інший прийом, коли внутрішній простір своїми частинами, широким розкриттям начебто входить у зовнішній світ, складаючи з ним єдине ціле. Стосовно архітектурного масштабу можна вивести ряд положень: масштаб споруди залежить від характеру її взаємозвязку з навколишнім простором, будь то архітектурний ансамбль чи природний пейзаж; мірилом масштабності в архітектурі інтерєра є людина; масштаб інтерєра нерозривно звязаний з функціональною організацією внутрішнього простору і його конструктивною структурою; масштаб встановлюється системою членувань обєму, співвідношенням частин і цілого, ступенем деталізації; при організації масштабного ладу архітектурних форм інтерєра враховуються можливі відстані їхнього сприйняття.Усе різноманіття побудови інтерєра і форм його сприйняття досить продуктивно можна розглядати через призму двох основних типів поведінки людини: цілеспрямовано екстрогенного і невимушеного інтрогенного. Обумовлені матеріально-практичною і художньо-естетичної потребою, ці форми поведінки в інтерєрі визначають різний психологічний стан людини (потребу, увагу, установку і відношення до фактора часу) є основою сприйняття інтерєра та організації його композиції. Розкриття формотворної ролі поведінки людини (її руху і сприйняття) в інтерєрі проходить через дослідження психологічних факторів: потреби, уваги, установки, орієнтації, сприйняття часу, образно-асоціативного уявлення і т.п. Умовний розгляд сприйняття інтерєра на сенсорному (фізіологічному) і перцептивному (психологічному) рівнях служить методом аналізу взаємодії людини з інтерєром на різних зрізах обєктивності, розглянутого змісту і допомагає розділити групи задач, повязаних з організацією естетичного сприйняття інтерєра і його формоутворенням.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Зясовано, що основним змістом концепції побудови сучасного інтерєра громадського видовищного будинку є визнання формотворної ролі функціонального процесу, що визначає поводження і сприйняття людини. Дослідження проблем, повязаних із проектуванням і аналізом інтерєра громадського будинку, а також врахування кола соціально-психологічних критеріїв дозволили прийняти як робочу модель (стрижень подальшого дослідження) наступну конструкцію. Усе різноманіття побудови інтерєра і форм його сприйняття досить продуктивно можна розглядати через призму двох основних типів поведінки людини: цілеспрямовано екстрогенного і невимушеного інтрогенного. Обумовлені матеріально-практичною і художньо-естетичної потребою, ці форми поведінки в інтерєрі визначають різний психологічний стан людини (потребу, увагу, установку і відношення до фактора часу) є основою сприйняття інтерєра та організації його композиції.

2. Сформульовано ергономічні основи формування інтерєрних просторів громадського видовищного будинку. Показано, що просторово-антропометричний фактор у формуванні інтерєра видовищного будинку відіграє визначальну роль. Розглянуто психофізіологічні умови сприйняття і поведінки людини в інтерєрних просторах. Показано роль факторів внутрішньої мотивації і роль уваги, установки і часу в сприйнятті інтерєра. Розкриття формотворної ролі поведінки людини (її руху і сприйняття) в інтерєрі проходить через дослідження психологічних факторів: потреби, уваги, установки, орієнтації, сприйняття часу, образно-асоціативного уявлення і т.п. Ці психологічні ланки процесів руху і сприйняття визначають функціональний звязок між цільовим призначенням архітектурного середовища і її формою-композицією. Показано, що реакція на сприйняття інтерєра обумовлена не тільки психологічними умовами і передумовами. У дослідженні закономірностей сприйняття інтерєра і його формоутворення необхідно враховувати і психофізіологічні особливості зорової системи.

3. Зясовано, що естетична реакція від сприйняття інтерєра обумовлена у значній мірі психологічними умовами і передумовами. З іншого боку, для виникнення естетичного почуття необхідно враховувати фізіологічні особливості зорової системи. Умовний розгляд сприйняття інтерєра на сенсорному (фізіологічному) і перцептивному (психологічному) рівнях служить методом аналізу взаємодії людини з інтерєром на різних зрізах обєктивності, розглянутого змісту і допомагає розділити групи задач, повязаних з організацією естетичного сприйняття інтерєра і його формоутворенням.

4. Показано, що уявлення про архітектурну форму інтерєра поширюються у процесі дослідження закономірностей сприйняття просторово-часових властивостей композиції. Архітектурний простір інтерєра, сприймається людиною неадекватно, реально існуючому. Відчуття простору звязане з психологічними особливостями людини (сполучення просторових вражень у часі, залежність перцептивного часу від цільової настанови сприйняття, кількості і змісту інформації в архітектурній формі і т.д.).

5. Дослідження показало, що роль процесу руху і сприйняття в інтерєрі громадського будинку найбільше рельєфно прослідковується в трьох основних аспектах: - у розкритті матеріально-утилітарної основи композиції (кінетики функціонального процесу), обумовленої цілеспрямованою потребою в умовах навмисної уваги і дефіциту часу сприйняття;

- у виявленні принципів упорядкованості композиції і гармонізації естетичного сприйняття за рахунок усунення напруги уваги і відчуття нудьги від монотонності навколишнього середовища;

- у розкритті закономірностей побудови архітектурного образу за принципом діалектичної єдності ідейно-художнього призначення інтерєра і структури композиційної побудови.

6. Визначено, що цілеспрямована активність в інтерєрі викликана практичною потребою. При її реалізації субєкт поводиться активно, сам “відшукує” обєкт, який його цікавить. Цілеспрямований рух в інтерєрах відбувається, звичайно, в умовах дефіциту часу й обумовлений бажанням скоріше досягти практичної мети, тому тут економія сил і енергії споживачів є неодмінною умовою. Організація цілеспрямованого руху в інтерєрі повязана з наступними основними проблемами архітектурної композиції: - технологічна упорядкованість архітектурно-планувальної структури;

- упорядкованість архітектурної композиції через структурність і цілісність побудови;

- єдність у взаємодії часу сприйняття й інформаційної ємності композиції;

- полегшення орієнтації прийомами архітектурної побудови.

7. Технологічна упорядкованість архітектурно-планувальної структури повязана з вирішенням наступних задач: - диференціацією архітектурно-планувальної структури інтерєра та площі;

- визначенням кількості джерел цілеспрямованого руху;

- розкриття якості і кількості обовязкових і бажаних звязків між функціональними одиницями;

- обєднанням і диференціацією функціональних зон за ступенем і характером їхньої сумісності (функціональної, гігієнічної і психологічної);

- упорядкуванням взаємодії функціональних одиниць у почасовій послідовності.

8. Для орієнтації в інтерєрі цілеспрямованого руху необхідно: - диференціювати функціональні зони (відокремити зони утилітарного руху від прогулянкового);

- регламентувати відстані між основними функціональними ділянками;

- вибрати прямолінійний графік руху, домогтися простоти і ясності архітектурно-планувального рішення;

- регламентувати інформаційну ємність і насиченість композиційних засобів, використовувати прості архітектурні форми, метричні членування простору, що полегшують відлік наступного руху;

- візуально розкрити і розмістити в поле взаємного бачення комунікаційні вузли (головний вхід, прорізи суміжних приміщень, проходи і т.п.), що підхоплюють “естафету” руху до центру композиції інтерєра;

- усунути елементи, що дезорієнтують, (помилкові двері, тупикові проходи і т.п.), необґрунтовані спуски-підйоми;

- особливу увагу приділити розташуванню сходів, що активно орієнтують і “фокусують” потоки руху людей.

9. Зясовано, що якість проектних рішень громадських видовищних будинків або їхніх частин повинна визначатися комплексом вимог, які визначають умови комфортного існування в ньому людини. Цей комплекс вимог (функціональних, технічних, економічних, архітектурно-художніх та ін.) визначає значно більший діапазон показників, ніж ті, котрі сформульовані у нормативних документах. Показано, що метою оцінки ергономічних показників якості є визначення їх відповідності ергономічним вимогам і встановлення рівня ергономічності обєкта. Оцінка проводиться за допомогою порівняння значень ергономічних показників якості обєкта з їхніми базовими значеннями. Ергономічні вимоги визначаються властивостями людини і характеристиками середовища використання і ставляться до обєкта оцінки з метою оптимізації взаємодії людини з даним обєктом.

1. Мироненко В.П., Скороходова А.В. Художньо-композиційні особливості формування інтерєрних просторів// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. ст. - Харків: ХДАДМ, 2000.-№4-5. - С. 15І-153.

2. Скороходова А.В. Сучасні проблеми формування інтерєрних просторів // Вісник харківської державної академії дизайну і мистецтва: Зб. ст. - Харків: ХДАДМ, 2001.- №4. - С.148-152.

3. Скороходова А.В Особливості сприйняття інтерєрних просторів// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. ст. - Харків: ХДАДМ, 2000. - №6., 2001. - №1.- С.16-21.

4. Мироненко В.П., Скороходова А.В. Інформаційно-комунікативна роль реклами// Науковий вісник України: Зб. ст. - Харків: ХДТУБА, 2002. - №20. - С.20-24.

5. Скороходова А.В Синтез художніх засобів при формуванні інтерєра// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. ст. - Харків, ХДАДМ, 2003. - №3-4., 2004. - №1-2. - С.3-4.

6. Скороходова А.В. Людина і простір. Психологічний підхід// Вісник харківської державної академії дизайну і мистецтва: Зб. ст. - Харків, ХДАДМ, 2004. - №2. - С.99-102.

7. Скороходова А.В. Синтез художніх засобів при формуванні інтерєра// Вісник харківської державної академії дизайну і мистецтва: Зб. ст. - Харків, ХДАДМ, 2001. - №4., 2003. - №3-4., 2004. - №2. - С.3-4.

8.Скороходова А.В., Мироненко В.П. Засоби візуальної комунікації у міському середовищі// Дизайн , реклама образотворче мистецтво: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції „Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практичного впровадження”, 15-16 квітня 2004р.: Зб. ст. - Полтава, 2004. - том №6. - С.51-54.