Напрями й тенденції формування середовища малоповерхової житлової забудови міст. Соціально-просторові аспекти середовищної організації. Структура відкритих просторів та планувальні особливості організації житлових утворень з малоповерховою забудовою.
Аннотация к работе
Орієнтація державних соціальноекономічних програм, що склалася в кінці 1950х років, на розвиток індустріального багатоповерхового житла призвела до різкого скорочення обсягів і подальшого припинення будівництва житла малої поверховості у великих, більших і найбільших містах, що зумовило відсутність до недавнього часу розгорнених досліджень в містобудівній науці, присвячених проблемам міської малоповерхової житлової забудови. Тенденція збільшення частки міського малоповерхового будівництва, що зберігається в наш час, ухвалення цільових державних програм, спрямованих на розвязання житлової проблеми в Україні, вимагають детального вивчення й розвязку питань формування в містах комплексів з малоповерховою забудовою, серед яких важливе місце займають завдання створити комфортне й художньо виразне предметнопросторове середовище (ППС), розвязання якого лежить у сфері архітектурнодизайнерської діяльності. Формування малоповерхової житлової забудови в багатьох випадках здійснюється за відсутності концепцій середовищної організації, що визначають розвиток ППС, включаючи систему елементів міського дизайну: наслідком цього є значне зниження функціональних і художніх якостей середовищного оточення. Дослідження закономірностей середовищного творення потребує звернутися до суміжних галузей наукових знань соціології, соціальної психології, культурології, естетики, що повязане з потребою поглибленого розгляду процесів і умов, які визначають формування ППС міста. Основою побудови дослідницької концепції й виділення окремих принципів організації середовищної системи в дисертації постали певні положення системного підходу, й насамперед розгляд комплексів предметнопросторового оточення (ППО) в безперервному звязку з процесами життєдіяльності, що наповнюють їх, а також у відповідності до тенденцій соціального розвитку й соціальнокультурних умов середовищного формування простору.Виявлено, що житлові комплекси з малоповерховою забудовою мають складну й неоднорідну просторову структуру, опис якої не зводиться лише до вичленування просторів приватних володінь і суспільної зони життєдіяльності просторова структура житлових комплексів з досліджуваними типами забудови може будуватися на основі комплексу закономірностей соціальнопросторового розвитку, з урахуванням діяльнісних і поведінкових характеристик. Відповідно виділяють дві групи елементів міського обладнання: елементи, існування яких бере початок сотні років тому у вигляді ремісних виробів, які на цей час є обєктами дизайнерського проектування; до таких елементів належать огорожі, вуличні світильники, окремі види вуличних меблів та ін.; В умовах неминучості розвитку архітектури й дизайну поза традиційною культурою, поширенням глобалізації, очевидною залишається потреба збереження національної культурної ідентифікації середовища, що зумовлює відмову від масового копіювання зарубіжних зразків архітектури й дизайну. Аналіз сучасного ринку житла у вітчизняних містах дозволяє виділити різновиди житлових комплексів з малоповерховою забудовою, що сформувалися раніше й формуються в цей час, які розрізняються на основі характеристик типів способу життя населення, рівня добробуту сімей і стану житлового фонду: житлові утворення з котеджною і блокованою, а також високощільною малоповерховою забудовою, що складаються з домоволодіння сімей з найвищим рівнем прибутків; Визнаючи провідну роль соціальнопросторових факторів у формуванні ППС житлових комплексів з малоповерховою забудовою, треба відзначити, що поряд з характеристиками середовищної діяльності й середовищної поведінки велике значення у визначенні завдань архітектурнодизайнерської організації середовища має характер його сприйняття, що має специфіку в умовах досліджуваної забудови.На основі соціальнопросторових закономірностей формування міського середовища, що враховують діяльнісні й поведінкові аспекти існування людини в міському середовищі, різні дослідники пропонують ряд моделей структурної організації простору житлової забудови, які можуть бути використані при розробці принципових положень організації ППС комплексів з малоповерховою забудовою. Найважливіше значення при визначенні просторової структури комплексів з малоповерховою забудовою має взаємодія відкритих просторів мезорівня, які повязані з переважною роллю характеру соціального контролю над тим чи тим простором у процесі соціальнопросторового аналізу середовищної організації. Показано, що однією з центральних проблем просторової організації середовища житлових утворень з малоповерховою забудовою, що розвязуються в процесі архітектурнодизайнерського проектування, є проблема меж різних соціальнопросторових комплексів, що повязане зі значною диференціацією відкритих просторів на території цих житлових утворень. Встановлено гіпотетичний взаємозвязок між містобудівельними умовами формування житлових комплексів із малоповерховою забудовою, детермінованими територіальним розвитком містобудівної системи й архітектурнопросторовим розвитком цих житлових комплексів. Контраст форм с