Особистість Й.В. Ґете та його вплив на формування ептонімного фонду німецької мови. Чинники та формально-семантичні процеси, які сприяли закріпленню цитат класика в ментальному лексиконі носіїв мови та їх входженню в загальнонімецьку фразеологію.
Аннотация к работе
Прикметною ознакою сучасної лінгвістики є пожвавлений інтерес мовознавців до фразеологізмів, що володіють яскравою національно-культурною специфікою - паремій (прислівїв і приказок) та ептонімів (див. різнотипні дослідження Н. На противагу ідіомам, що часто потрапляють у поле зору лінгвістів, ептоніми, чи крилаті вислови, як традиційно периферійні фразеологічні одиниці, все ще мало досліджені. Так, у лінгвокультурологічних студіях крилаті вислови вважають експлікаторами національно-ціннісних пріоритетів певної нації, що мають статус прецедентних феноменів (Д. Ґете - одного з найвизначніших і найпродуктивніших творців крилатих висловів німецької мови; потребою мінімізувати диспропорцію, яка виникла між рівнем мовознавчого опису та широтою функціонування й лінгвокультурною значущістю ептонімів класика. Матеріал дослідження отримано методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел - фразеологічних, спеціальних ептонімних словників і збірників цитат Ґете (картотека налічує близько 14 тис. одиниць), а також із періодики другої половини XX-початку ХХІ ст. загальним обсягом близько 1 200 000 статей, із яких виокремлено 6 443 фрагменти вживань ептонімів Ґете (пошук, проведений в електронних архівах провідних німецькомовних публіцистичних джерел „Der Spiegel” та „Die Zeit”, доповнено також 2 тис. фрагментів із „Frankfurter Allgemeine Zeitung” (FAZ), „Suddeutsche Zeitung” (SZ) та „die tageszeitung” (taz)).У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, сформульована основна мета та завдання, окреслені обєкт і предмет дисертації, розкрита наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, описані матеріал та використані методи, подана інформація про апробацію отриманих результатів, а також представлені основні твердження, які винесено на захист. Спостережено, що основними дискусійними моментами для зарахування ептонімів до фразеологічних одиниць (далі - ФО) є предикативна (реченнєва) структура більшості з них, а також „цитатність” - наявність специфічного додаткового змісту, який виявляється як відчуття цитатного характеру фрази, асоціативного звязку з автором, літературним твором тощо (у працях німецьких дослідників - „Zitatbewusstsein”; на пострадянському просторі використовують наукову метафору С. Серед загальноприйнятих типів ПФ - прецедентних імен, висловлювань, текстів та ситуацій - ептоніми співвідносяться з прецедентними висловлюваннями, походження значної кількості яких і ґрунтується на хрестоматійних або „сильних” (за Г. Чинниками збереження звязку з першоджерелом для цього КВ є, на нашу думку, те, що його прототип займає сильну позицію початку в баладі „Erlkonig” („Вільшаний король”), яка й нині залишається обовязковою для вивчення у загальноосвітній школі та є одним із найпопулярніших віршів письменника (відомі навіть випадки аранжування тексту в стилі „реп”). Прецедентність його особистості підтверджується фактами порівняно частого цитування письменника в різноманітних дискурсах, зокрема й у досить неочікуваних контекстах, де цитування Ґете начебто стилістично невиправдане, як-от футбольні репортажі, реклама тощо (порівн., напр., відомий рекламний слоган торгівельної мережі „dm”, що займається продажем косметики і товарів гігієни: „Hier bin ich Mensch, hier kauf ich ein”); феноменом „приписування авторства”, повязаного з лінгвокультурною значущістю письменника (зафіксований також у нашому експерименті); використанням імені німецького класика в термінологізованих словах та словосполученнях (Goetheblick, Goetheanismus, Goetheana, Goethezeit, Goethesche Kunstperiode, Goethes Weimar, Goethe-Knochen, Goethit, Goethepflanze, Goethe-Barometer, Goethe-Becken та ін.), а також у складі фразеологізмів (sowas lebt, und Goethe mu?te sterben; ordinaren (popularen) Goethe zitieren; der polnische Goethe; im Goetheschen Alter sterben; etwas ist echt Goethe; Schiller oder Goethe та ін.).Це особливо активізувало розвиток пареміологічних студій, а також розробку теоретичної бази для опису одиниць цитатного походження, зокрема й ептонімів Й.В. Ґете. У реферованій праці зроблено спробу застосувати сучасні теорії прецедентності та інтертекстуальності для різнобічного дослідження системно-функціональних та лінгвокультурологічних характеристик цього багатогранного явища німецької фразеології. Основними ознаками фразеологічності ептонімів є неоднослівність, стійкість і відтворюваність із повністю або частково переосмисленим компонентним складом; первинний контекст зумовлює їхню внутрішню форму, а індивідуально-авторське походження - наявність культурно маркованої конотації інтертекстуального характеру. Тематична широта та універсальність життєвих та філософських узагальнень письменника, вагомість його творчої спадщини як для німецької, так і для світової культур загалом сприяють частотній апеляції до крилатих висловів автора як прецедентної особистості німецького лінгвопростору. Ґете, виявляючи індивідуально-авторське походження, репрезентують мовну картину світу німецького класика та дають змогу виявити