Епідеміологічне дослідження причин виникнення інфекції вірусу Епштейна-Барр та герпес-вірусу. Ефективність застосування лабораторних методів верифікації ВЕБ у конкретному захворюванні. Зовнішні та генетичні чинники формування інфекційного процесу.
Аннотация к работе
Третім аспектом теми є клінічний поліморфізм інфекційного процесу, який може перебігати як в інапарантній формі, так і призводити до розвитку важких і навіть летальних випадків захворювання (Баринский И.Ф., 2004, Kawa K., 2000). У звязку з цим виникає принципово важливе питання: чому при стабільності антигенного і патогенного потенціалу ВЕБ в одних випадках інфекційний процес плине субклінічно, у других - розвивається інфекційний мононуклеоз (ІМ), а у третіх осіб виникають онкологічні або аутоімунні захворювання? Одне з припущень причин клінічного різноманіття полягає в генетичній рестрикції імунної відповіді організму на інфекцію ВЕБ (Serebrianaya N.B. et al., 1998, Omiya R. et al., 2002). Виходячи з вищевикладеного, наукові пошуки у сфері імуногенетики людини і, зокрема, визначенні поліморфізму DR-локусу II класу головного комплексу гістосумісності людини (ГКГ), що відповідає за силу імунної відповіді (Дранник Г.Н., 2003, Якобисяк М.І., 2004), мають «критично» важливе значення для розкриття основ патогенезу інфекції ВЕБ. Удосконалити методи діагностики, прогнозування та диспансерного спостереження за хворими на Епштейна-Барр вірусну інфекцію шляхом визначення імуногенетичних і імунохімічних чинників, що формують інфекційний процес, а також оцінки ефективності терапії.На різних етапах клінічного спостереження в цілому було обстежено 520 осіб, серед яких було 367 (70,6%) дітей та 153 (29,4%) дорослих віком від 1 місяця до 46 років. Виходячи з завдань та етапів роботи, всі пацієнти за клінічним статусом були умовно розподілені на наступні групи. Перша група складалася з осіб з гострими формами ГВЛ IV типу, до якої увійшли пацієнти з лабораторно доведеними ознаками активної інфекції. Визначення ДНК ВЕБ здійснювали методом ПЛР із застосуванням тест-систем виробництва «ДНК-технологія» або «Амплісенс» (РФ) в ДЦ МА і відділі імунології і мікробіології Державної Установи «Інститут гастроентерології АМН України» (зав. ст. наук. спів., канд. мед. наук В.Е. Серед пацієнтів з лімфопроліферативними станами було 7 дітей у віці від 5 до 16 років з ЛГМ і 16 осіб від 3 до 38 років з НЛА.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукової проблеми з питань діагностики, прогнозування та лікування Епштейна-Барр вірусної інфекції на підставах визначення сучасної клініко-епідемічної ситуації та дослідження генетичних маркерів людини, біохімічних і аутоімунних механізмів реалізації інфекційного процесу: 1. Незважаючи на значні зміни екологічних та соціальних умов життя людини сучасна клінічна картина ІМ не зазнала суттєвого патоморфозу. В 97% випадків етіологічним агентом ІМ виступає інфекція ВЕБ. Представлені нові уявлення щодо імунопатогенезу ВЕБ інфекції базуються на тому, що зараження вірусом є умовою реалізації механізмів «генетичної схильності» до виникнення лімфопроліферативних або аутоімунних захворювань. Захворювання ІМ викликає в організмі людини активацію лізосомально-вакуолярного апарату клітини, що призводить до збільшення відносно норми вмісту катепсинів B та L у сечі і в сироватці крові.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукової проблеми з питань діагностики, прогнозування та лікування Епштейна-Барр вірусної інфекції на підставах визначення сучасної клініко-епідемічної ситуації та дослідження генетичних маркерів людини, біохімічних і аутоімунних механізмів реалізації інфекційного процесу: 1. Незважаючи на значні зміни екологічних та соціальних умов життя людини сучасна клінічна картина ІМ не зазнала суттєвого патоморфозу. В 97% випадків етіологічним агентом ІМ виступає інфекція ВЕБ. При цьому виникнення ускладнень частіше реєструвалось при атиповому перебізі гострої інфекції ВЕБ;
2. Представлені нові уявлення щодо імунопатогенезу ВЕБ інфекції базуються на тому, що зараження вірусом є умовою реалізації механізмів «генетичної схильності» до виникнення лімфопроліферативних або аутоімунних захворювань. Доведено, що алель DRB104 забезпечує субклінічний перебіг інфекції та пригнічення персистенції ДНК ВЕБ у лейкоцитах периферичної крові. Особи з алелямі DRB113 (06) або DRB116 є найбільш вразливими щодо розвитку ІМ і лімфопроліферативних захворювань, що асоціюються з ВЕБ інфекцією. Алель DRB113 (06) є провісником схильності до персистування ДНК ВЕБ у лейкоцитах периферійної крові. Наявність алеля DRB107 вказує на високий ризик виникнення гострої тромбоцитопенічної пурпури у разі інфікування ВЕБ;
3. Інфекція ВЕБ, що перебігає у вигляді типового ІМ, викликає появу аутоантитіл, які визначаються методом НІГС-Д, у низьких титрах (? 1:10) переважно до цитоплазми нейтрофілів. Слід зазначити, що визначені за допомогою методів ІХА поліпептидні субстанції, на які спрямовані циркулюючі в крові аутоантитіла, не володіють ознаками тканинної специфічності і мають молекулярні маси, розташовані в діапазоні 23, 70, 120 та 140 КД;
4. Захворювання ІМ викликає в організмі людини активацію лізосомально-вакуолярного апарату клітини, що призводить до збільшення відносно норми вмісту катепсинів B та L у сечі і в сироватці крові. Незважаючи на значне підвищення, у порівнянні зі здоровими особами, активності катепсину В у сечі як при ІМ, так і при ГРВІ (відповідно р < 0,0007 і р < 0,03 за критерієм ??), середній показник сечової екскреції катепсину B у хворих на ІМ був у 1,9 разу вище, ніж при ГРВІ (p < 0,03);
5. При захворюванні на вірусні інфекції рівень ?2-МГ у сироватці крові достовірно вище (р < 0,003, сила впливу ?? = 0,13), ніж у пацієнтів з ЛА, що відображає системну активацію Т-клітинної ланки імунітету. Вміст ?2-МГ у сироватці крові хворих на ІМ корелює із загальними клініко-лабораторними показниками активності процесу. Підвищений рівень ?2-МГ у сироватці крові на стадії реконвалесценції ІМ вказує на збереження запального процесу і є ознакою формування можливого аутоімунного або злоякісного ускладнення. При гладкому перебігу типової форми ІМ вміст С-РБ в сироватці крові становить < 50 мг/л, тоді як більш вищий рівень відмічається при бактеріальній суперінфекції;
6. Епідемічна ситуація у м. Дніпропетровську протягом пяти років характеризувалась стабільною захворюваністю на ІМ, середній показник якої складав 16,68 на 100 тис. населення. Зараження людини ВЕБ в 70% трапляється до 14 років, при цьому пік захворюваності припадав на вікову групу 3-6 років, що перевищує загальну захворюваність на ІМ у 8,2 рази;
7. У разі перінатального інфікування ВЕБ здатний викликати ураження дитини у вигляді фетального гепатиту. Серед дітей, що народилися від ВІЛ-інфікованих жінок, а також хворих на розсіяний склероз в понад половині випадків в крові визначалась ДНК ВЕБ. При цьому серед вказаних пацієнтів були відсутні клініко-епідемічні та лабораторні ознаки гострого або перенесеного раніше ІМ;
8. Комбінація метилглюкамин акридонацетату (ЦФ) з інозин пранобексом (ГІ) є безпечним і найбільш клінічно ефективним засобом лікування, механізм реалізації якої не повязаний із стимулюванням специфічного гуморального імунітету або пригніченням віремії. Терапія преднізолоном, незважаючи на визначений клінічний ефект, має загрозу рецидиву ІМ за рахунок продовження реплікації ВЕБ;
9. Враховуючи здатність ВЕБ до тривалої персистенції, що обумовлює ризик виникнення аутоімунних або лімфопроліферативних захворювань, особам, що перехворіли на ІМ, рекомендується етапне диспансерне спостереження терміном не менше півроку з залученням інфекціоніста і сімейного лікаря (педіатра, терапевта) з обовязковим лабораторним обстеженням, обєм якого залежить від перебігу захворювання.
Список литературы
1. Особенности поражения печени при инфекционном мононуклеозе / В.В. Маврутенков, Л.Р. Шостакович-Корецкая, Л.В. Тимофеева, Т.В. Маврутенкова // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 2000. - Вип. 9, кн. 4. - С. 105-107.
2. Маврутенков В.В. Сучасні аспекти клінічної картини інфекційного мононуклеозу / В.В. Маврутенков, Л.Р.Шостакович-Корецька // Інфекційні хвороби. - 2000. - №4. - С. 19-22.
4. Маврутенков В.В. Клиническая оценка лихорадки при инфекционном мононуклеозе и ее связь с бактериальной суперинфекцией / В.В. Маврутенков // Сучасні інфекції. - 2001. - №4. - С. 105-108.
5. Использование циклоферона в терапии инфекционных заболеваний у детей / Л.Р.Шостакович-Корецкая, В.В. Маврутенков, П.М. Грибанов, В.В. Олейник // Междунар. мед. журн. - 2002. - №3. - С. 270-272.
6. Инфекционный мононуклеоз, вызванный вирусом Эпштейна-Барр у 46-летнего мужчины / Г.В. Дзяк, Л.Р. Шостакович-Корецкая, В.В. Маврутенков, Л.М. Неклеса // Сучасні інфекції. - 2002. - №3. - С. 116-120.
7. Маврутенков В.В. Этиологическая структура инфекционного мононуклеоза / В.В. Маврутенков // Сучасні інфекції. - 2002. - №1. - С. 33-38.
8. Маврутенков В.В. Клиническое значение и сравнительная оценка двух методов определения гетерофильных антител при инфекционном мононуклеозе / В.В. Маврутенков // Лаб. диагностика. - 2002. - №1. - С. 32-34, 36. епідеміологічний інфекція вірус
10. Маврутенков В.В. Клинический случай синдрома псевдожелтухи у ребенка первого года жизни, сопровождавший герпесвирусные инфекции / В.В. Маврутенков // Сучасні інфекції. - 2003. - №4. - С. 105-112.
11. Маврутенков В.В. Анализ ложноположительных результатов гетерофильного теста при использовании пробы Гоффа-Бауэра / В.В. Маврутенков // Лаб. диагностика. - 2003. - №2. - С. 31-33.
12. Маврутенков В.В. Герпесвирус Эпштейна-Барр как «other causative-agent» в группе torch-инфекций / В.В. Маврутенков // Здоровье женщины. - 2004. - №2(18). - С. 156-159.
13. Шостакович-Корецька Л.Р. Герпесвирусная инфекция Эпштейна-Барр у больных рассеянным склерозом / Л.Р. Шостакович-Корецька, Л.А. Дзяк, В.В. Маврутенков // Междунар. мед. журн. - 2004. - №3. - С. 132-135. (Здобувачем проведено клінічне та серологічне обстеження хворих стосовно інфекції ВЕБ, написано основний зміст роботи та підготовлені матеріали до друку).
14. Клініко-епідеміологічна характеристика інфекцій Varicella-Zoster Virus та вірусу Епштейна-Барр у ВІЛ-позитивних дітей / Л.Р.Шостакович-Корецкая, В.В. Маврутенков, І.І. Хожило, З.О. Чикаренко // Перинатологія і педіатрія. - 2005. - №1-2(23). - С. 79-83.
15. Маврутенков В.В. Гострі ураження нервової системи, що обумовлені герпесвірусною інфекцією Епштейна-Барр / В.В. Маврутенков // Укр. вісн. психоневрології - 2005. - Т. 13, вип. 2(43). - С. 21-25.
16. Маврутенков В.В. Клініко-патогенетичне значення лізосомних цистеїнових катепсинів В і L при інфекційному мононуклеозі / В.В. Маврутенков // Інфекційні хвороби. - 2005. - №3. - С. 22-26. (Свідоцтво авторського права №19522 від 08.02.07 р.).
17. Маврутенков В.В. Роль DR-локусу гістосумісності людини у формуванні інфекційного процесу при герпесвірусній інфекції IV типу (Епштейна-Барр) / В.В. Маврутенков // Інфекційні хвороби. - 2005. - №4. - С. 18-24. (Свідоцтво авторського права №19523 від 08.02.07 р.).
18. Шостакович-Корецкая Л.Р. Диагностическое значение определения С-реактивного белка в сыворотке крови / Л.Р. Шостакович-Корецкая, В.В. Маврутенков // Укр. мед. часопис. - 2005. - №1. - С. 125-129.
19. Маврутенков В.В. Діагностичне значення визначення ?2-мікроглобуліну в сироватці крові у хворих з гострими захворюваннями респіраторного тракту / В.В. Маврутенков // Медичні перспективи. - 2005. - №3. - С. 66-69.