Визначення та збудники сказу, епізоотологія сказу тварин. Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни при сказі. Діагностика, профілактика та заходи боротьби зі сказом. Особливості захворювання сказом у Миргородському районі Полтавської області.
Аннотация к работе
2.4 Епізоотологічні особливості сказу у Миргородському районі Полтавської областіПропозиціїВажливою проблемою сучасної медичної біології є дослідження екології природно вогнищевих інфекцій, участі ссавців у циркуляції збудників у стійких, тривало функціонуючих природних вогнищах [15, 30]. Не менш важливим є також зясування ролі диких і свійських ссавців у передачі збудників зоонозів до популяції людини та формуванні антропургічних вогнищ, виникнення яких несе загрозу для здоровя і життя людей [18]. Актуальність цієї теми у тому, що у теперішній час у містах і селищах склалася непроста ситуація з бродячими тваринами - собаками і котами, чисельність яких досягає надвисоких значень. Зростання кількості бродячих тварин провокує зростання кількості вогнищ зоонозів у населених пунктах та їхніх околицях. Зоонози - хвороби, нерідко небезпечні, якими людина заражається від тварин.Сказ - особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини [13]. Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і закінчується летально [5, 19].Негрі виявили в мозку загиблих від сказу особливі включення розміром від 1 до 27 мкм. Рід Lyssavirus (від грец. lyssa - сказ) вміщує 7 генотипів вірусу сказу (Rabies virus, Mokola virus, Logos bat virus, Duvenhage virus, European bat lissa virus 1, European bat lissa virus 2, Australian bat lissa virus), а також можливо вид Rochambeau virus; до того ж збудника геморагічної септицемії форелі, інфекційного некрозу кровотворної тканини лососевих та інші віруси, які виділено від хордових та безхордових тварин. Віріони вірусу сказу мають кулеподібну форму. Віріон вірусу сказу містить два головних антигени, один з яких є глікопротеїном вірусної оболонки, другий - внутрішнім нуклеопротеїдом віріону. Серотип 2: прототипний штам Lagos Bat, який було спочатку виділено з мозкових тканин кажанів в Нігерії (Lagos Bat 1), потім від кажанів в Центральноафриканській Республіці (Lagos Bat 2), а також від кажанів в Гвінеї та від кішки в Зімбабве (Lagos Bat 3).У поширенні сказу серед с.-г. тварин головну роль грають дикі мясоїдні. Зараження тварин сказом відбувається лише у результаті попадання слини хворого на пошкоджену шкіру або слизову оболонку, головним чином при укусі. Активним джерелом сказу завжди були собаки, проте в останні роки у звязку з впорядкуванням утримання і широкою вакцинацією їх роль у поширенні зменшилася. Хоча питома вага сказу серед інших інфекційних хвороб тварин невеликий, захворювання на сказ зустрічаються повсюди на земній кулі. Так, епізоотичну ситуацію щодо сказу в природі визначає родина собачих: вовки, лисиці, єнотоподібні собаки й ін.При цьому виділяють три стадії розвитку інфекційного процесу: продромальну (меланхолійну), збудження (маніакальну) і паралітичну (кінцеву) стадії. Тварини то надмірно веселі і ласкаві до господаря, то забиваються в темних місцях, стають настороженими, полохливими, можуть укусити або подряпати господаря. Кішки відмовляються від звичної їжі, хапають і проковтують абсолютно неїстівні предмети: папір, камені, землю, шматки дерева і т. д. У різних видів тварин розрізняють 5 клінічних форм сказу: 1) абортивну (після перших типових ознак настає одужання); 2) поворотну (після тимчасового поліпшення тварина гине); 3) атипічну (хронічну, що супроводжується виснаженням); 4) буйну (найбільш типову, при якій виявляються агресивність тварини, зміни апетиту (поїдання неїстівних предметів), параліч глотки); 5) тиху (яка відрізняється менш вираженим періодом збудження). Найтиповіше сказ протікає у собак; у кішок захворювання протікає зазвичай у буйній формі; у великої і дрібної рогатої худоби - у буйній і тихій; у свиней - у різко вираженій буйній формі [4, 5].При розтині відзначають катаральне запалення слизових оболонок шлунку і тонкого відділу кишечника, окремі ділянки їх геморагічні й ерозовані. Шлунок порожній і містить неїстівні предмети. При гістодослідженні головного мозку встановлюють дифузний негнійний енцефаліт. Тільця Бабеша-Негрі виявляють досить рідко, якщо тварина убита на самому початку хвороби, а також при сказі, поширюваному дикими мясоїдними. При розтині трупів тварин з підозрою на сказ необхідно звертати увагу на виснаження та мокру від слини шерсть на шиї та голові [37].Попередній діагноз на сказ ставлять на підставі комплексу епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних, але він має бути уточнений в обовязковому порядку лабораторними дослідженнями. Лабораторна діагностика полягає у досліджені головного мозку тварин з метою виявлення вірусного антигену у РІФ, РДП, знаходженні тілець Бабеша-Негрі та підтвердженні вірулентності збудника у біопробі на білих мишах. Антиген вірусу сказу можна виявити за допомогою методу флуоресціюючих антитіл у препаратах-відбитках мозку і слинних залоз. Дозволяється консервування головного мозку в 50% розчині гліцерину на фізрозчині, якщо не будуть проводити серологічні дослідження; краще мозок консервувати заморожуванням. Розтин трупу, виймання мозку та інші роботи з патоло