Економічні збитки від лептоспірозу. Моніторингові дослідження та епізоотична ситуація щодо лептоспірозу великої рогатої худоби. Лікувальна ефективність антибіотиків при лептоспірозі великої рогатої худоби, формування поствакцинального імунітету у корів.
Аннотация к работе
Кліматичні умови характеризуються помірно-теплим літом з достатньою кількістю опадів та сніжною зимою з нестійкою погодою. Загальна площа земель в господарстві складає 1968 га, з них с.г угіддя складають 1309 га (табл. Рослинницька галузь даного господарства практикується на вирощуванні озимих і ярових зернових культур. Також 20 % посівної землі засівається цукровими буряками, врожайність яких у минулому році сягала 160 центнерів з гектара. В господарстві розводиться та утримується українська чорно-ряба молочна порода корів та північно-східний тип бурої породи.Результати лабораторних досліджень, епізоотологічного обстеження ферм, клінічні обстеження тварин дають можливість судити про епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби в адміністративних районах і в цілому в Чернігівській області. За результатами нашого дослідження і даних серологічних досліджень Чернігівської обласної лабораторії ветеринарної медицини за 2008-2010 роки із Куликівського району від великої рогатої худоби досліджено в РМА 1638 проб сироваток крові: від клінічно здорового дійного стада - 1000, корів після абортів - 234 і биків-плідників - 404 (табл. Зважаючи на значне та нерівномірне поширення лептоспірозу серед поголівя великої рогатої худоби, нами було проведено аналіз перебігу епізоотичного та інфекційного процесів у частини поголівя великої рогатої худоби ТОВ «Егрес-Агро» (відділення №6, с. У тварин, що мали специфічні аглютиніни до лептоспір у титрі 1:100, встановлена достовірна різниця (Р<0,01) зниження кількості еритроцитів у порівнянні із тваринами, сироватки крові яких були негативними в РМА. У тварин першої групи через 2 тижні після останнього уведення тілозоміколю спостерігали спад титру специфічних антитіл і тільки в однієї тварини титри зросли від 1:100 до 1:200, але під час третього дослідження знизились до попереднього або залишились на тому ж рівні.Згідно із Законом України “Про охорону праці” роботодавець зобовязаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці [25, 26]. Безпека процесів, повязаних із обслуговуванням ВРХ та доїнням корів і первинною обробкою молока, повинна відповідати вимогам державних стандартів, технологічної та експлуатаційної документації, інструкцій з безпеки до технологічних процесів та Правил [66, 67]. Діяльність підприємств щодо захисту навколишнього природного середовища повинна регламентуватися вимогами Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України “Про пестициди і агрохімікати”, Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404, “Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения”, затверджених Міністерством охорони здоровя СРСР у 1988 році (САНПИН 4630-88), державних будівельних норм “Генеральні плани сільськогосподарських підприємств” (ДБН Б.2.4-3-95), інших чинних нормативно-правових актів та Правил. Мінімізація впливу біологічних факторів повинна забезпечуватися мінімальним часом контакту працівників з тваринами, кормовими сумішами, продукцією тваринництва, екскрементами тварин і відходами виробництва, проведенням дезінфекційних робіт та прибиранням приміщень, застосуванням бактерицидних ламп та застосуванням засобів захисту, дотриманням правил особистої гігієни. До роботи, повязаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються працівники, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.Проблема забруднення навколишнього середовища з моменту впровадження інтенсифікації та механізації сільськогосподарського виробництва завжди була однією з важливих питань, яким приділялась належна увага та запроваджувались комплексні схеми захисту природного середовища від забруднення відходами сільського господарства. Ці фактори можуть призвести до поширення небезпечних захворювань як тварин, так і людини, адже більшість мікроорганізмів є досить стійкими до дії вологи, сонячної радіації та перепадів температур, а низькі температури тільки сприяють подовженню терміну зберігання патогенності мікроорганізмів. Виходячи з гострої необхідності розробки нових та вдосконалення існуючих методів захисту навколишнього середовища від негативного впливу тваринницької галузі на екологічний стан окремо взятого регіону зокрема та країни в цілому Верховною радою України були прийняті законодавчі акти, які регламентують діяльність сільськогосподарського виробництва, яка б не завдавала значної шкоди навколишньому середовищу в процесі виробництва продуктів тваринництва. Для знезараження гною у ТОВ «Егрес-Агро» Куликівського району Чернігівської області використовують біо
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Висновок з огляду літератури
2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Матеріали і методи дослідження
Вывод
2.4 Обговорення результатів власних досліджень
2.5 Розрахунок економічної ефективностіПатологія органів відтворення є серйозною проблемою молочного та мясного скотарства у світі (мал. 1). Аналіз МЕБ показує, що зі 130 країн світу, які офіційно звітували про епізоотичну ситуацію стосовно лептоспірозу, 56- неблагополучні щодо цієї інфекції, у 9 - хворобу реєструють на обмежених територіях, у 19 - інфекцію виявили лише серологічними методами, у 35 - жодного випадку протягом аналізованого періоду не реєстрували, 11 - не дали достовірної інформації щодо їх статусу. В Росії та Україні найскладніша епізоотична ситуація.
Малюнок 1. Випадки абортів і народження нежитєздатного приплоду у корів за 2010 рік в країнах світу
В таблиці 3 представлені дані щодо циркуляції збудників найбільш значних інфекційних захворювань великої рогатої худоби в Росії і країнах Європи.
Таблиця 3
Основні інфекційні агенти і їх розповсюдженість серед великої рогатої худоби
Збудник Розповсюдженість (за даними літератури), %
РФ і країни СНД Європа
Віруси: Інфекційного ринотрахеїту 50-67 35-84
Парагрипу-3 60-100 8-14
Вірусної діареї 45-70 8-15
Бактерії: Лептоспіри 20-25 9-10*
* - в Південній Америці і Австралії інфікованість лептоспірами досягає 50%.
В найбільш розповсюджених в Україні природних вогнищах лептоспірозу лептоспіри циркулюють різних серологічних груп (Pomona, Tarassovi, Hebdomadis, Icterhaemorrhagica, Canicola и т.д.). Природні вогнища лептоспірозу, які обумовлені наявністю інфекції серед диких тварин, мають ландшафтну привязанність (мал. 2). Розташовуються примусово у лісних стаціях із підвищеним вмістом вологості. Частота розповсюдженості природніх вогнищ лептоспірозу на території України максимальна у Центрально-Європейських змішаних лісах (41%). Європейська лісостеп і Понтична степ характеризуються подібною частотою їх зустрічаємості (25 и 23% відповідно). У Сарматських і Карпатських змішаних лісах, а також Кавказсько-Кримських широколиствяних лісах природні вогнища лептоспірозу виявляються із низькою частотою (5, 3 и 3%).
Малюнок 2. Співвідношення природніх вогнищ інфекції на території України
Результати лабораторних досліджень, епізоотологічного обстеження ферм, клінічні обстеження тварин дають можливість судити про епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби в адміністративних районах і в цілому в Чернігівській області. Узагальнені дані цих досліджень наведені в табл. 4.
Таблиця 4
Аналіз епізоотичної ситуації щодо лептоспірозу великої рогатої худоби в районах Чернігівської області
Рік Райони Кількість обстежених господарств % позитивно реагуючих тварин Титри протилептоспірозних антитіл
2006 Ічнянський 9 4-18 1:50
Бахмацький 7 37-100 1:50
Бобровицький 2 18-65 1:50
Борзнянський 2 34-100 1:50
Варвинський 1 100 1:50
Городнянський 1 4 1:50
Козелецький 3 4-100 1:50-1:200
Коропський 2 100 1:50
Корюківський 1 100 1:50
Куликівський 7 0,6-100 1:50
Менський 1 1,7 1:50
Ніжинський 1 1,4 1:50
Новгород-Сіверський 5 100 1:50
Носівський 11 20-100 1:50
Прилуцький 3 6-13 1:50
Ріпкинський 8 30-100 1:50
2007 Ічнянський 9 15-33 1:50
Бобровицький 4 7,8-26,7 1:50
Семенівський 4 36-100 1:50
Бахмацький 4 40-100 1:50
Борзнянський 10 11,7-100 1:50
Городнянський 4 1,4-10 1:50
Сосницький 3 36-100 1:50
Срібнянський 2 16,5-16,7 1:50
Козелецький 1 68,2 1:50
Коропський 3 49-100 1:50
Корюківський 2 100 1:50
Куликівський 17 2,1-75 1:50-1:100
Талалаївський 1 100 1:50
Менський 1 13,3 1:50
Носівський 3 100 1:50
2008 Ічнянський 13 4-43 1:50
Бахмацький 1 100 1:50
Борзнянський 2 100 1:50
Городнянський 3 5,5-8,8 1:50
Коропський 1 100 1:50
Куликівський 2 2,1-7,1 1:50
Талалаївський 2 3-20 1:50
Новгород-Сіверський 6 100 1:50
Чернігівський 1 4,5 1:50
Прилуцький 1 4,8 1:50
Ріпкинський 6 100 1:50
2009 Ічнянський 7 3,6-10 1:50
Городнянський 1 6-3 1:50
Сосницький 9 17,5-100 1:50-1:100
Коропський 3 2,6-20 1:50
Менський 1 5,5 1:50
Талалаївський 2 13-15 1:50
Ніжинський 1 3,6 1:50
Чернігівський 3 5,8-10 1:50
Прилуцький 1 10,6 1:50
Ріпкинський 3 49-100 1:50
2010 Ічнянський 1 6,7 1:50
Городнянський 1 5,0 1:50
Сосницький 15 30-100 1:50-1:100
Новгород-Сіверський 2 21,9-30 1:50-1:100
Ріпкинський 3 45-100 1:50-1:100
Із даних наведених в табл. 4 видно, що лептоспіри циркулюють серед великої рогатої худоби практично в у всіх обстежених господарствах Чернігівської області, про що свідчить наявність в сироватці крові специфічних антитіл. Відсоток позитивно реагуючих тварин в РМА в господарствах різний - від 0,6% до 100%. Титри протилептоспірозних антитіл у великої рогатої худоби знаходяться на рівні 1:50 і лише у тварин окремих господарств вони становлять 1:100 і 1:200.
Серологічний спектр лептоспір на території Чернігівського регіону періодично змінюється. Так, домінуючими серогрупами у 2003 - 2005 роках були L. sejroe, L. hebdomadis та L. icterohaemorragiae; у 2006 - 2007 - L. sejroe та L. hebdomadis, L. icterohaemorrgiae та L. grippotiphosae, а у 2008-2010 - L. sejroe, L. hebdomadis. Кількість тварин, сироватка крові яких реагувала з двома лептоспірозними антигенами, поступово зростала: у 2006 - 2007 роках зареєстровано 3,4%; 2008 - 11,5%; 2009 - 17,7% та 2010 - 19,5% тварин.
За результатами нашого дослідження і даних серологічних досліджень Чернігівської обласної лабораторії ветеринарної медицини за 2008-2010 роки із Куликівського району від великої рогатої худоби досліджено в РМА 1638 проб сироваток крові: від клінічно здорового дійного стада - 1000, корів після абортів - 234 і биків-плідників - 404 (табл. 5). При цьому кількість серопозитивних дійних корів по району у 2008 році складала 1,9 %, 2009 році - 5,7 %, 2010 році - 2,9 %, биків-плідників від 0,6% до 5,1 %, а корів після аборту - в декілька разів більше: 6,0 %, 28,3 % і 13,8 %, відповідно.
Аборти у серопозитивних корів реєстрували майже щомісячно, проте найбільшої інтенсивності вони досягали у осіннє-зимовий період (мал. 3): жовтень (13,5 %), листопад (27,0 %), грудень (21,7 %), і в березні (16,2 %) місяці.
Малюнок 3. Сезонність абортів у досліджуваних корів
В сироватці крові корів, що абортували із Куликівського району виявлені антитіла до лептоспір серогруп Hebdomadis (14 проб), Sejroe (9), Icterohaemorrhagiae (5), Tarassovi (3) і Grappotyphosa (2), Чернігівського району - до Sejroe (2), Icterohaemorrhagiae (1), і Grappotyphosa (1). Титр антитіл у 29 пробах (78,4 %) склав 1:50, а у 8 (21,6 %) - 1:100. При огляді 53 аборт-плодів у більшості була помічена незначна жовтяничність слизових оболонок. При дослідженні суспензії із органів плодів лептоспіри не були виявлені. Дослідження парних проб сироваток і темнопольна мікроскопія сечі (113 проб) від корів, що абортували позитивних результатів не дали. В реакціях (мал. 4) домінують серогрупи Hebdomadis (37,9 %) і Sejroe (29,7 %).
Малюнок 4. Сероваріанти лептоспір
Зважаючи на значне та нерівномірне поширення лептоспірозу серед поголівя великої рогатої худоби, нами було проведено аналіз перебігу епізоотичного та інфекційного процесів у частини поголівя великої рогатої худоби ТОВ «Егрес-Агро» (відділення №6, с. Горбів) Куликівського району Чернігівської області. Для цього протягом 2,5 років у 25 корів було відібрано зразки крові для проведення специфічного серологічного дослідження (табл. 6).
Таблиця 5
Зміна титрів специфічних антитіл при лептоспірозі великої рогатої худоби
№ п/п Кличка та інв. № тварини Титр специфічних антитіл до лептоспір у сироватці крові та дата дослідження
Як видно з даних таблиці 6, у тварин рівень титрів специфічних антитіл до лептоспір змінюється. Результати досліджень свідчать про те, що розвиток епізоотичного та інфекційного процесів проходив стадійно. Показники напруженості інфекційного процесу у однієї частини тварин спочатку зростали, потім знижувались, і знову зростали. Інша частина тварин протягом року була заражена, а потім вони ставали серологічно негативними в РМА.
Гематологічні показники при лептоспірозі великої рогатої худоби
При аналізі гематологічних показників нами встановлено, що у тварин, які мали титр специфічних антитіл до лептоспір 1:100 та 1:800, вміст гемоглобіну достовірно (Р<0,001- Р<0,05) зменшений і становить відповідно 54,3±5,5 та 65,7±7,6 г/л, у порівнянні із здоровими тваринами, де вміст був 90,5±3,6 г/л. У тварин, що мали специфічні аглютиніни до лептоспір у титрі 1:100, встановлена достовірна різниця (Р<0,01) зниження кількості еритроцитів у порівнянні із тваринами, сироватки крові яких були негативними в РМА. Відмічалася тенденція до збільшення кількості лейкоцитів у всіх серопозитивних до лептоспір тварин у порівнянні із здоровими.
Біохімічні показники при лептоспірозі великої рогатої худоби
Нами вивчено зміну біохімічних показників при розвитку лептоспірозного процесу у ВРХ. Дані представлені в табл. 6.
Таблиця 6
Біохімічні показники сироватки крові при лептоспірозі корів (M±m)
Показники Титри специфічних антитіл в РМА та кількість досліджених тварин Контрольна група
Примітка: * тенденція; ** Р ? 0,05; *** Р ? 0,01; **** Р ? 0,001.
Із даних таблиці 6 видно, що активність аланін-амінотрансферази у сироватці крові дослідних тварин підвищена у порівнянні із контрольною групою. Спостерігається тенденція її підвищення при зростанні рівня специфічних антитіл до 1:100 - 1:400. Різко підвищується активність цитоплазматичного (АСТ) та мембранозалежного (ГГТ) ферментів у порівнянні з контрольною групою. При зростанні титрів відбувається підвищення активності даного ферменту від 3725,2±52,15 нкат/л при титрі в РМА 1:200 до 3957±86,28 нкат/л при титрі 1:800. Значне підвищення активності АСТ спостерігається при важких пошкодженнях печінки, що повязано з переважною локалізацією його у мітохондріях клітин. Щодо гама-глутамілтрансферази, то зростання її активності відбувається прямо пропорційно зростанню титрів антитіл - від 214,38±30,08 нкат/л до 281,26±34,41 нкат/л при титрах в РМА 1:100 та 1:400. В титрах 1:800 активність даного ферменту дещо знижується. Гама-глутамілтранспептидаза розміщена на мембранах гепатоцитів та в стінках найдрібніших жовчних каналів. Даний фермент менш чутливий до перебігу гострого ураження гепатоцитів, ніж АСТ і АЛТ, тому підвищення його свідчить про розвиток хронічного патологічного процесу в печінці. Підвищення активності аспартат- та аланін-амінотрансфераз свідчить про цитоліз гепатоцитів, а гамаглутамілтранспептидази - про розвиток холестазу. Фракції гамма-глобулінів містять основну масу імуноглобулінів, які забезпечують гуморальний захист організму. Синтез їх проходить частково в клітинах Купфера. Тому вміст гамма-глобулінів у сироватці крові є одним із основних показників функціонального стану печінки. Збільшення даного показника свідчить про активацію гуморального імунітету.
При лептоспірозі великої рогатої худоби встановлені зміни в протеїнограмі. В ній спостерігається тенденція до збільшення вмісту гамма-глобулінів відносно альбумінів, що є переконливим свідченням розвитку хронічного активного гепатиту. Так, при титрах сироватки крові інфікованих корів 1:200 - 1:800 вміст гамма-глобулінів збільшується відповідно до зростання антитіл. При титрі 1:200 вміст становить 35,20±3,64% та при титрі 1:800 - 36,1±5,64%, а вміст альбумінів дещо зменшується при титрі 1:200 - 34,25±2,23%, а при титрі 1:800 - 28,55±5%. З даних таблиці 7 також видно, що у інфікованих тварин спостерігається тенденція до зменшення вмісту каротину у сироватці крові обернено пропорційно титрам антитіл. Так, у тварин з титрами специфічних антитіл до лептоспір 1:100 вміст каротину становить 16,06±0,54 мкмоль/л, а при - 1:800 знижується до 10,99±0,9 мкмоль/л. Це можна пояснити тим, що печінка відіграє важливу роль у засвоєнні ретинолу. Так, важливим елементом адсорбції даного вітаміну є емульгування його сполук жовчними і жирними кислотами. Таким чином, зміна рівня ферментів, гамаглобулінів, альбумінів та вмісту каротину можуть бути використані як додаткові маркери діагностики лептоспірозу великої рогатої худоби. У тварин, які протягом року були серопозитивними в РМА у титрах 1:200 і вище, відмічали клінічні ознаки лептоспірозу: схуднення, алопеції на тулубі та некрози епідермісу.
Вивчення ефективності препаратів при лікуванні інфікованих тварин.
Ефективність сучасних антибіотиків при лептоспірозі ВРХ проводили шляхом контролю рівня титру специфічних антитіл у сироватці крові тварин до лептоспірозного антигену. Сироватку крові досліджували з різними проміжками часу: через 5, 14, 20, 30 та 60 діб після останнього уведення кожного із препаратів. Першій групі тварин уводили Тілозоміколь, другій - Амоксоіла ретарда, третій - розчин стрептоміцину сульфат через кожні 12 годин 4-5 діб в дозі 10-12 тис. Од/кг. У тварин першої групи через 2 тижні після останнього уведення тілозоміколю спостерігали спад титру специфічних антитіл і тільки в однієї тварини титри зросли від 1:100 до 1:200, але під час третього дослідження знизились до попереднього або залишились на тому ж рівні. На 30, 60 добу одна тварина стала серонегативною в РМА, а у інших титри сироватки знизились до 1:50.
Дві тварини другої дослідної групи, котрим уводили Амоксоіла ретарда під час дослідження в РМА, через 30 діб після останнього уведення препарату були серонегативними в РМА, у іншої титр антилептоспірозних аглютинінів зменшився до 1:100. На 60 добу після уведення препарату всі тварини дослідної групи стали серонегативними в РМА. У третьої дослідної групи (4 тварини), котрим уводили розчин стрептоміцину сульфат, отримали неоднозначні результати. У 2-х тварин титри специфічних антитіл до лептоспірозного антигену підвищились через 5 діб після останнього уведення препарату, а у однієї знизились. Через 2 місяці лише одна тварина була серопозитивною в РМА (1:50).
Подібні результати ми отримали при проведенні аналогічних досліджень на 9 телицях віком до 2 років. У двох тварин першої дослідної групи відмічали динамічне зменшення титру специфічних до лептоспір антитіл в РМА, тільки в однієї вони зросли через 20 діб після останнього уведення до 1:200, а через два місяці - всі були серонегативними в РМА. У тварин другої та третьої дослідних груп під час досліджень на 5-ту та 14-ту добу після останнього уведення титри антитіл у сироватці крові або залишались на тому ж рівні, або ж зменшувались. У другій та третій дослідних групах під час дослідження через 2 місяці після останнього уведення препаратів всі тварини стали серонегативними в РМА. В результаті проведених досліджень встановлено, що тілозоміколь в дозі 0,25 мл/10 кг маси тіла та Амоксоіла ретарда в дозі 1мл/10 кг є ефективними засобами санації організму ВРХ проти лептоспірозу ВРХ.
Особливості формування імунітету при застосуванні моновакцини.
Було проведено щеплення моновалентною інактивованою вакциною (сероваріант Polonica) Галещенської біофабрики, серія 18, контроль 18. Вакцину уводили внутрішньомязево в дозі 5 мл на 1 тварину, згідно настанови по застосуванню. Дослідження в РМА проводили один раз на місяць протягом 7 місяців. При першому дослідженні сироватки крові від корів у РМА було виявлено у всіх тварин антилептоспірозні аглютиніни у високих титрах (від 1:100 і вище). При проведенні наступних досліджень відмічали поступове зниження титру гуморальних антитіл до лептоспірозного антигену. У 8-ми тварин спостерігалось динамічне зниження титру антитіл, у 2-х - різке зниження із 1:1600 до 1:50 та з 1:800 до 1:200, а у 2-х - їх зростання до 1:50 та 1:100. Через 6 місяців після проведення щеплення проти лептоспірозу у сироватці крові всіх корів титр протилептоспірозних аглютинінів знизився до 1:100 - 1:50. При наступному дослідженні, через 7 місяців, було виявлено їх підвищення у два рази, що свідчить про зниження напруженості поствакцинального імунітету та розвиток інфекційного процесу.
Отже, вакцинація тварин моновалентною інактивованою вакциною Галещенської біофабрики з антигеном сероваріанту Polonica забезпечує стійкий імунітет організму до збудника протягом 6 місяців при спонтанному перебігу лептоспірозу ВРХ.
2.4 Обговорення результатів власних досліджень
Патологія органів відтворення є серйозною проблемою молочного та мясного скотарства у світі. Аналіз МЕБ показує, що зі 130 країн світу, які офіційно звітували про епізоотичну ситуацію стосовно лептоспірозу, 56- неблагополучні щодо цієї інфекції, у 9 - хворобу реєструють на обмежених територіях, у 19 - інфекцію виявили лише серологічними методами, у 35 - жодного випадку протягом аналізованого періоду не реєстрували, 11 - не дали достовірної інформації щодо їх статусу. В Росії та Україні найскладніша епізоотична ситуація. В найбільш розповсюджених в Україні природних вогнищах лептоспірозу лептоспіри циркулюють різних серологічних груп (Pomona, Tarassovi, Hebdomadis, Icterhaemorrhagica, Canicola и т.д.). Природні вогнища лептоспірозу, які обумовлені наявністю інфекції серед диких тварин, мають ландшафтну привязанність. Розташовуються примусово у лісних стаціях із підвищеним вмістом вологості. Частота розповсюдженості природніх вогнищ лептоспірозу на території України максимальна у Центрально-Європейських змішаних лісах (41%). Європейська лісостеп і Понтична степ характеризуються подібною частотою їх зустрічаємості (25 и 23% відповідно). У Сарматських і Карпатських змішаних лісах, а також Кавказсько-Кримських широколиствяних лісах природні вогнища лептоспірозу виявляються із низькою частотою (5, 3 и 3%).
Результати лабораторних досліджень, епізоотологічного обстеження ферм, клінічні обстеження тварин дають можливість судити про епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби в адміністративних районах і в цілому в Чернігівській області. Лептоспіри циркулюють серед великої рогатої худоби практично у всіх обстежених господарствах Чернігівської області, про що свідчить наявність в сироватці крові специфічних антитіл. Відсоток позитивно реагуючих тварин в РМА в господарствах різний - від 0,6% до 100%. Титри протилептоспірозних антитіл у великої рогатої худоби знаходяться на рівні 1:50 і лише у тварин окремих господарств вони становлять 1:100 і 1:200.
Серологічний спектр лептоспір на території Чернігівського регіону періодично змінюється. Так, домінуючими серогрупами у 2003 - 2005 роках були L. sejroe, L. hebdomadis та L. icterohaemorragiae; у 2006 - 2007 - L. sejroe та L. hebdomadis, L. icterohaemorrgiae та L. grippotiphosae, а у 2008-2010 - L. sejroe, L. hebdomadis. Кількість тварин, сироватка крові яких реагувала з двома лептоспірозними антигенами, поступово зростала: у 2006 - 2007 роках зареєстровано 3,4%; 2008 - 11,5%; 2009 - 17,7% та 2010 - 19,5% тварин.
За результатами нашого дослідження і даних серологічних досліджень Чернігівської обласної лабораторії ветеринарної медицини за 2008-2010 роки із Куликівського району від великої рогатої худоби досліджено в РМА 1638 проб сироваток крові: від клінічно здорового дійного стада - 1000, корів після абортів - 234 і биків-плідників - 404. При цьому кількість серопозитивних дійних корів по району у 2008 році складала 1,9 %, 2009 році - 5,7 %, 2010 році - 2,9 %, биків-плідників від 0,6% до 5,1 %, а корів після аборту - в декілька разів більше: 6,0 %, 28,3 % і 13,8 %, відповідно.
Аборти у серопозитивних корів реєстрували майже щомісячно, проте найбільшої інтенсивності вони досягали у осіннє-зимовий період: жовтень (13,5 %), листопад (27,0 %), грудень (21,7 %), і в березні (16,2 %) місяці.
В сироватці крові корів, що абортували із Куликівського району виявлені антитіла до лептоспір серогруп Hebdomadis (14 проб), Sejroe (9), Icterohaemorrhagiae (5), Tarassovi (3) і Grappotyphosa (2), Чернігівського району - до Sejroe (2), Icterohaemorrhagiae (1), і Grappotyphosa (1). Титр антитіл у 29 пробах (78,4 %) склав 1:50, а у 8 (21,6 %) - 1:100. При огляді 53 аборт-плодів у більшості була помічена незначна жовтяничність слизових оболонок. При дослідженні суспензії із органів плодів лептоспіри не були виявлені. Дослідження парних проб сироваток і темнопольна мікроскопія сечі (113 проб) від корів, що абортували позитивних результатів не дали. В реакціях домінують серогрупи Hebdomadis (37,9 %) і Sejroe (29,7 %).
Зважаючи на значне та нерівномірне поширення лептоспірозу серед поголівя великої рогатої худоби, нами було проведено аналіз перебігу епізоотичного та інфекційного процесів у частини поголівя великої рогатої худоби ТОВ «Егрес-Агро» (відділення №6, с. Горбів) Куликівського району Чернігівської області. Для цього протягом 2,5 років у 25 корів було відібрано зразки крові для проведення специфічного серологічного дослідження.
У тварин рівень титрів специфічних антитіл до лептоспір змінюється. Результати досліджень свідчать про те, що розвиток епізоотичного та інфекційного процесів проходив стадійно. Показники напруженості інфекційного процесу у однієї частини тварин спочатку зростали, потім знижувались, і знову зростали. Інша частина тварин протягом року була заражена, а потім вони ставали серологічно негативними в РМА.
При аналізі гематологічних показників нами встановлено, що у тварин, які мали титр специфічних антитіл до лептоспір 1:100 та 1:800, вміст гемоглобіну достовірно (Р<0,001- Р<0,05) зменшений і становить відповідно 54,3±5,5 та 65,7±7,6 г/л, у порівнянні із здоровими тваринами, де вміст був 90,5±3,6 г/л. У тварин, що мали специфічні аглютиніни до лептоспір у титрі 1:100, встановлена достовірна різниця (Р<0,01) зниження кількості еритроцитів у порівнянні із тваринами, сироватки крові яких були негативними в РМА. Відмічалася тенденція до збільшення кількості лейкоцитів у всіх серопозитивних до лептоспір тварин у порівнянні із здоровими.
Нами вивчено зміну біохімічних показників при розвитку лептоспірозного процесу у ВРХ. При цьому, активність аланін-амінотрансферази у сироватці крові дослідних тварин підвищена у порівнянні із контрольною групою. Спостерігається тенденція її підвищення при зростанні рівня специфічних антитіл до 1:100 - 1:400. Різко підвищується активність цитоплазматичного (АСТ) та мембранозалежного (ГГТ) ферментів у порівнянні з контрольною групою. При зростанні титрів відбувається підвищення активності даного ферменту від 3725,2±52,15 нкат/л при титрі в РМА 1:200 до 3957±86,28 нкат/л при титрі 1:800. Значне підвищення активності АСТ спостерігається при важких пошкодженнях печінки, що повязано з переважною локалізацією його у мітохондріях клітин. Щодо гама-глутамілтрансферази, то зростання її активності відбувається прямо пропорційно зростанню титрів антитіл - від 214,38±30,08 нкат/л до 281,26±34,41 нкат/л при титрах в РМА 1:100 та 1:400. В титрах 1:800 активність даного ферменту дещо знижується. Гама-глутамілтранспептидаза розміщена на мембранах гепатоцитів та в стінках найдрібніших жовчних каналів. Даний фермент менш чутливий до перебігу гострого ураження гепатоцитів, ніж АСТ і АЛТ, тому підвищення його свідчить про розвиток хронічного патологічного процесу в печінці. Підвищення активності аспартат- та аланін-амінотрансфераз свідчить про цитоліз гепатоцитів, а гамаглутамілтранспептидази - про розвиток холестазу. Фракції гамма-глобулінів містять основну масу імуноглобулінів, які забезпечують гуморальний захист організму. Синтез їх проходить частково в клітинах Купфера. Тому вміст гамма-глобулінів у сироватці крові є одним із основних показників функціонального стану печінки. Збільшення даного показника свідчить про активацію гуморального імунітету.
При лептоспірозі великої рогатої худоби встановлені зміни в протеїнограмі. В ній спостерігається тенденція до збільшення вмісту гамма-глобулінів відносно альбумінів, що є переконливим свідченням розвитку хронічного активного гепатиту. Так, при титрах сироватки крові інфікованих корів 1:200 - 1:800 вміст гамма-глобулінів збільшується відповідно до зростання антитіл. При титрі 1:200 вміст становить 35,20±3,64% та при титрі 1:800 - 36,1±5,64%, а вміст альбумінів дещо зменшується при титрі 1:200 - 34,25±2,23%, а при титрі 1:800 - 28,55±5%. У інфікованих тварин спостерігається тенденція до зменшення вмісту каротину у сироватці крові обернено пропорційно титрам антитіл. Так, у тварин з титрами специфічних антитіл до лептоспір 1:100 вміст каротину становить 16,06±0,54 мкмоль/л, а при - 1:800 знижується до 10,99±0,9 мкмоль/л. Це можна пояснити тим, що печінка відіграє важливу роль у засвоєнні ретинолу. Так, важливим елементом адсорбції даного вітаміну є емульгування його сполук жовчними і жирними кислотами. Таким чином, зміна рівня ферментів, гамаглобулінів, альбумінів та вмісту каротину можуть бути використані як додаткові маркери діагностики лептоспірозу великої рогатої худоби. У тварин, які протягом року були серопозитивними в РМА у титрах 1:200 і вище, відмічали клінічні ознаки лептоспірозу: схуднення, алопеції на тулубі та некрози епідермісу.
У хворих тварин спостерігалися наступні клінічні ознаки: пригнічений стан, зниження апетиту, підвищена температура тіла від 40,1?С до 40,9?С, атонія шлунково-кишкоового тракту, бліднісь та жовтяничність слизових облолонок ротової порожнини та склери очей, сеча темнуватого кольору. Надої молока різко знижувалися, молоко ставало слизовим, набувало жовтого відтінку. У вагітних тварин спостерігалися аборти, затримка посліду.
В результаті лабораторних досліджень була виявлена Leptospira Hebdomadis.
При зараженні мишей Leptospira Hebdomadis у інфікованих тварин виявляли жовтяничність внутрішніх органів, а також крововиливи у легенях. Тварини гинули на 3-4 добу після інфікування.
Ефективність сучасних антибіотиків при лептоспірозі ВРХ проводили шляхом контролю рівня титру специфічних антитіл у сироватці крові тварин до лептоспірозного антигену. Сироватку крові досліджували з різними проміжками часу: через 5, 14, 20, 30 та 60 діб після останнього уведення кожного із препаратів. Першій групі тварин уводили Тілозоміколь, другій - Амоксоіла ретарда, третій - розчин стрептоміцину сульфат через кожні 12 годин 4-5 діб в дозі 10-12 тис. Од/кг. У тварин першої групи через 2 тижні після останнього уведення тілозоміколю спостерігали спад титру специфічних антитіл і тільки в однієї тварини титри зросли від 1:100 до 1:200, але під час третього дослідження знизились до попереднього або залишились на тому ж рівні. На 30, 60 добу одна тварина стала серонегативною в РМА, а у інших титри сироватки знизились до 1:50.
Дві тварини другої дослідної групи, котрим уводили Амоксоіла ретарда під час дослідження в РМА, через 30 діб після останнього уведення препарату були серонегативними в РМА, у іншої титр антилептоспірозних аглютинінів зменшився до 1:100. На 60 добу після уведення препарату всі тварини дослідної групи стали серонегативними в РМА. У третьої дослідної групи (4 тварини), котрим уводили розчин стрептоміцину сульфат, отримали неоднозначні результати. У 2-х тварин титри специфічних антитіл до лептоспірозного антигену підвищились через 5 діб після останнього уведення препарату, а у однієї знизились. Через 2 місяці лише одна тварина була серопозитивною в РМА (1:50).
Подібні результати ми отримали при проведенні аналогічних досліджень на 9 телицях віком до 2 років. У двох тварин першої дослідної групи відмічали динамічне зменшення титру специфічних до лептоспір антитіл в РМА, тільки в однієї вони зросли через 20 діб після останнього уведення до 1:200, а через два місяці - всі були серонегативними в РМА. У тварин другої та третьої дослідних груп під час досліджень на 5-ту та 14-ту добу після останнього уведення титри антитіл у сироватці крові або залишались на тому ж рівні, або ж зменшувались. У другій та третій дослідних групах під час дослідження через 2 місяці після останнього уведення препаратів всі тварини стали серонегативними в РМА. В результаті проведених досліджень встановлено, що тілозоміколь в дозі 0,25 мл/10 кг маси тіла та Амоксоіла ретарда в дозі 1мл/10 кг є ефективними засобами санації організму ВРХ проти лептоспірозу ВРХ.
Було проведено щеплення моновалентною інактивованою вакциною (сероваріант Polonica) Галещенської біофабрики, серія 18, контроль 18. Вакцину уводили внутрішньомязево в дозі 5 мл на 1 тварину, згідно настанови по застосуванню. Дослідження в РМА проводили один раз на місяць протягом 7 місяців. При першому дослідженні сироватки крові від корів у РМА було виявлено у всіх тварин антилептоспірозні аглютиніни у високих титрах (від 1:100 і вище). При проведенні наступних досліджень відмічали поступове зниження титру гуморальних антитіл до лептоспірозного антигену. У 8-ми тварин спостерігалось динамічне зниження титру антитіл, у 2-х - різке зниження із 1:1600 до 1:50 та з 1:800 до 1:200, а у 2-х - їх зростання до 1:50 та 1:100. Через 6 місяців після проведення щеплення проти лептоспірозу у сироватці крові всіх корів титр протилептоспірозних аглютинінів знизився до 1:100 - 1:50. При наступному дослідженні, через 7 місяців, було виявлено їх підвищення у два рази, що свідчить про зниження напруженості поствакцинального імунітету та розвиток інфекційного процесу.
Отже, вакцинація тварин моновалентною інактивованою вакциною Галещенської біофабрики з антигеном сероваріанту Polonica забезпечує стійкий імунітет організму до збудника протягом 6 місяців при спонтанному перебігу лептоспірозу ВРХ.
2.5 Розрахунок економічної ефективності
В даній дипломній роботі ми приділяли увагу визначенню економічної ефективності застосованих нами терапевтичних схем , використовуючи для цього “Методику визначення економічної ефективності ветеринарних заходів” від 2009 року. Користуючись цією методикою, нам необхідно було визначити економічний ефект, одержаний внаслідок лікування тварин по групам. Вихідні дані для розрахунку відображені в табл. 7.
Таблиця 7.
Показники розрахунку економічної ефективності
Показники 1 група 2 група Група контролю
Кількість захворівших гол. ВРХ (гол.) 9 9 10
Кількість забитих тварин (гол.) 0 1 3
Середня жива вага 1 забитої тварини (кг.) 249 253 245
Середня ціна 1 кг. живої ваги ВРХ (грн) 12,0 12,0 12,0
Середньодобовий прирістклінічно здорової тварини (кг) 0,290 0,290 0,290
Середньодобовий приріст хворої тварини (кг) 0,128 0,125 0,131
Витрати на ветеринарні заходи (грн) ( відбір патматеріалу, лікування, щеплення клінічно здорового поголівя ) Витрати на 1 гол. 474 235 137,2
52,67 26,11 13,72
Збиток від вимушеного забою тварин розраховували за формулою: З1 = М ?Ж? Ц- Вф, де
М - кількість забитих тварин (гол.);
Ж - жива вага забитої тварини (кг)
Ц - закупівельна ціна 1 кг живої ваги (грн);
Вф - виручка від реалізації продуктів забою;
Підставляючи показники з таб. 8 ми розрахували : в 1 дослідній групі З1 = 0 ? 249?12 - 0 = 0 грн , в 2 дослідній групі З1 = 1? 253?12 - 607,2 = 2428,8 грн. в групі контролю З1 = 3? 245?12 - 1764 = 7056 грн.
2. Збиток від зниження продуктивності внаслідок захворювання (З1), який ми визначали за формулою: З1 = Мз ? (Вз - Вхв) ? Т ? Ц, де Мз - кількість захворівших тварин, гол.;
Вз - середньодобовий приріст у здорових тварин;
Вхв - середньодобовий приріст у хворих тварин;
Т - тривалість лікування по групам, днів;
Ц - ціна 1 кг живої ваги, грн..
Отже, збиток З2 від зниження продуктивності тварин становив у: - 1 дослідній групі З2 = 9 ? (0,290 - 0,128) ? 5?12= 87,48 грн.;
- групі контролю З2 = 10 ? (0,290 - 0,131) ? 7?12 = 133,56 грн.;
3. Загальну суму економічного збитку розраховували за формулою: З = З1 З2
- в 1 дослідній групі З = 0 87,48 = 87,48 грн. в т.ч на 1 гол. 9,72 грн ;
в 2 дослідній групі З = 2428,8 89,1 = 2517,9 грн. в т.ч на 1 гол. 279,76 грн в групі контролю З = 7056 133,56 = 7189,56 грн. в т.ч на 1 гол. 718,95 грн ;
4. Економічний ефект застосованих схем лікування на одну голову розраховували за формулою: Е1 = (Зк Вк) - (Зд Вд)
Зк - загальний економічний збиток на 1 гол. в групі контролю, Вк - ветеринарні витрати на 1 гол. в групі контролю
Зд - загальний економічний збиток на 1 гол. в групі досліду, Вд - ветеринарні витрати на 1 гол. в групі досліду
Підставляючи дані із формули отримали: в 1 дослідній групі Е1 = (718,95 13,72) - (9,72 52,67) = 670,28 грн.;
в 2 дослідній групі Е1 = (718,95 13,72) - (279,76 26,11) = 426,8 грн.;
Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що найвищий економічний ефект на одну голову в застосованих схемах лікування нами було отримано в 1 дослідній групі (він становив 670,28 грн ).
Список литературы
ВСТУП
Як відомо з офіційних джерел, Україна перебуває у групі з найскладнішою епідемічною та епізоотичною ситуацією щодо лептоспірозу. Інфікованість великої рогатої худоби перевищує аналогічний середній показник по Україні у Сумській, Миколаївській, Черкаській, Дніпропетровській областях у 3-5 разів. Це є свідченням складної епізоотичної ситуації у цих областях
Результати досліджень останніх десятиліть, присвячені проблемі лептоспірозу, дозволили повною мірою розкрити основні ланки патогенезу хвороби. Продовжується вивчення особливостей епізоотології та епідеміології захворювання, діагностики, організації профілактики і заходів боротьби.
Досягнуто значних успіхів у вивченні властивостей збудника. Проте кількість сероварів і серогруп лептоспір змінюється у бік збільшення через ізолювання та ідентифікацію нових штамів, виділених від тварин, людей і з навколишнього середовища. Реєструються випадки захворювання тварин на лептоспіроз, викликані патогенними штамами лептоспір, які раніше не виявлялись. Для проведення раціональних профілактичних заходів при лептоспірозі необхідно постійно контролювати зміни епізоотичних особливостей цієї інфекції, адже складність її діагностики і профілактики пояснюється великою кількістю серологічних типів лептоспір.
Тому, основною метою нашої роботи було вивчити епізоотологічні особливості лептоспірозу великої рогатої худоби в умовах Чернігівщини, удосконалити методи профілактики. Для досягнення даної мети було поставлено такі завдання: провести моніторингові дослідження та вивчити епізоотичну ситуацію щодо лептоспірозу великої рогатої худоби (ВРХ) в господарствах області; вивчити зміни морфофункціональних показників у ВРХ при спонтанному перебігу лептоспірозу; вивчити лікувальну ефективність деяких сучасних антибіотиків при лептоспірозі великої рогатої худоби; зясувати формування поствакцинального імунітету у корів при застосуванні моновалентної вакцини; удосконалити заходи профілактики лептоспірозу великої рогатої худоби.