Визначення своєрідності епітетної символіки українських весільно-обрядових пісень. Аналіз епітету як зображально-виражального засобу народної поезії. Дослідження конструктивної функції ключових епітетів у зв"язку з основними ідеями весільного обряду.
Аннотация к работе
Українські весільно-обрядові пісні наочно демонструють, з одного боку, глибину й тяглість культурної традиції, а з другого, - багатство та своєрідність поетичної уяви народу, його великі творчі можливості. Розуміння їх як явища мистецтва слова закономірно спрямовує дослідників на зясування особливостей їх поетики, стимулює науковий інтерес до пізнання образної структури народнопісенних текстів, їхньої семантики і функціональних ознак. Загальні й часткові питання, що стосуються всебічного дослідження вітчизняного весільного фольклору, не можуть бути вирішені без належної уваги до епітета як до одного з головних складників художньої організації вербальних текстів обряду українського весілля. Однак монографічного дослідження епітетики українських весільних пісень, що ґрунтувалося б на комплексному структурно-семантичному та стилістично-функціональному аналізі великого фактичного матеріалу, в українському мовознавстві бракує. Дослідження весільно-обрядової епітетики передбачає формування цілісного уявлення про означальний простір українського весілля в його проекції на загальну фольклорну картину світу, пізнання якої також належить до актуальних завдань українського мовознавства.Перший розділ - "Теоретичні засади дослідження епітетики весільно-обрядової поезії" - присвячено зясуванню місця та ролі питань міфології, фольклористики, етнології в лінгвістичному аналізі народнопоетичних означень як одного з основних образних засобів українських весільних пісень. "Пісня як вербальний компонент весільного обряду" - наголошено на необхідності розглядати народну пісню і як неодмінний атрибут українського весілля, і як специфічний вербальний компонент весільного обрядового дійства, закорінений у глибинах народної традиції. Український весільний обряд у вербальному своєму компоненті має широкий набір концептуальних знаків, до яких належать назви розпорядників на весіллі, відповідних чинів (староста, дружки, світилки тощо) та численних реалій-символів (посад, коровай, посаг, перезва, перстень, червона калина, голуб і голубка, кінь, скатерть, постіль, дари та ін.), що відбивають особливості народного свята весілля. Взаємодія власне обряду та його речових складників з відповідними народними уявленнями та оцінками формує еволюційний семіотичний ряд на одній із своєрідних ділянок української культури, що охоплює весілля в цілому, включаючи і народнопісенний вербальний компонент у всій його структурно-семантичній різноманітності. "Епітет як зображально-виражальний засіб народної поезії" - присвячено висвітленню питань про ознаку як теоретичну основу поняття епітета, ознаку в мові й культурі, про парадигматику ознак, участь художніх означень у формуванні культурного простору фольклорної картини світу.В українській весільно-обрядовій поезії знайшла відбиття тяглість культурно-історичної традиції з властивими їй художніми константами - образами, мотивами, ідеями. Серед засобів поетики народнопісенних текстів як вербального компонента обряду весілля особлива роль належить епітетам - важливому чиннику формування означального простору весільної поезії зокрема й народної вітчизняної культури в цілому. Увага до мовностилістичної традиції міфології спрямовує вивчення своєрідності вживаних у весільно-обрядовій поезії художніх означень на виявлення глибинного смислу, повязаного з давніми уявленнями, відбитими міфом. Епітетна парадигма українських весільних пісень виявляє функціональну значущість і прикметні риси своєї організації як складник тих змістових компонентів семантичного простору обряду, які можна назвати концептуальними і які на вербальному рівні репрезентовані назвами учасників весілля, його атрибутів, обрядодій. Дослідження епітетів як засобу поетики українських весільних пісень показує особливу роль художніх означень у символізації зображуваного та створенні картин контрасту, у формуванні стилістичної фігури паралелізму й вираженні основних обрядових мотивів.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
Загальні висновки дисертаційної роботи подають основні результати дослідження обраної теми.
В українській весільно-обрядовій поезії знайшла відбиття тяглість культурно-історичної традиції з властивими їй художніми константами - образами, мотивами, ідеями. Серед засобів поетики народнопісенних текстів як вербального компонента обряду весілля особлива роль належить епітетам - важливому чиннику формування означального простору весільної поезії зокрема й народної вітчизняної культури в цілому. Семантичний та стилістичний аспекти дослідження епітетики українських весільних пісень ґрунтуються на розумінні тісного звязку фольклору з міфом і врахуванні міфо-ритуальних витоків самого обряду весілля. Увага до мовностилістичної традиції міфології спрямовує вивчення своєрідності вживаних у весільно-обрядовій поезії художніх означень на виявлення глибинного смислу, повязаного з давніми уявленнями, відбитими міфом.
Епітетна парадигма українських весільних пісень виявляє функціональну значущість і прикметні риси своєї організації як складник тих змістових компонентів семантичного простору обряду, які можна назвати концептуальними і які на вербальному рівні репрезентовані назвами учасників весілля, його атрибутів, обрядодій. При цьому специфіка епітетних словосполук у їхній конкретній обрядово-текстовій реалізації зумовлюється не тільки загальними властивостями фольклоризмів, а й смисловими потенціями весілля, його магічною сутністю, що спричиняє виникнення багатошаровості смислів відповідних образів.
Аналіз народнопісенних епітетів за обєктами означування засвідчує не лише їх своєрідність у межах певних семантичних груп, а й перетин їхньої семантики, асоціативні звязки між належними до різних груп епітетами. У всіх ідеографічних групах мікрообразів весільно-обрядової поезії вживаються зображально-оцінні епітети золотий і красний, досить широко в описах різних сторін обрядового дійства використовуються художні означення білий, молодий, зелений - з притаманною їм символічністю, що йде ще від міфу.
Дослідження епітетів як засобу поетики українських весільних пісень показує особливу роль художніх означень у символізації зображуваного та створенні картин контрасту, у формуванні стилістичної фігури паралелізму й вираженні основних обрядових мотивів.
Ключові епітети у весільній поезії означують реалії обряду одруження, що й зумовлює їх смислове наповнення. Словосполуки з ними, як і з іншими народнопісенними означеннями, є образами-символами, що відповідають традиціям фольклорної поетики, демонструють її своєрідність і становлять естетичне надбання народної словесності.
У Додатку до дисертації вміщено покажчик аналізованих епітетних словосполучень за парадигмами означуваних та означень.
Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях весільний обрядовий пісня епітет
1. Слюсарева О. Епітет золотий в українських весільних піснях (семантико-функціональний аспект) // Вісник Харківського національного університету. - Серія "Філологія": Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Наконечного. - Харків, ? 2000. - №491. - С. 630-634.
2. Слюсарева О. Значення та функції епітетів білий і ясний в українській весільно-обрядовій поезії // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - №3 (35), березень. - Луганськ, 2001. - С. 193-197.
3. Слюсарева О.В. Постійні епітети у структурі народнопісенного паралелізму (на матеріалі української весільно-обрядової поезії) // Вісник Харківського національного університету. - №520. - Серія "Філологія": Філологічні аспекти дослідження дискурсу. - Харків, 2001. - Вип. 33. - С. 205-209.
4. Слюсарева О.В. Народнопісенний епітет у концептуалізованій сфері українського весільного обряду // Вісник Харківського національного університету. - №538. - Серія "Філологія": Актуальні питання сучасної філології. - Харків, 2002. - Вип. 34. - С. 218-222.
5. Слюсарева О.В. Художні означення учасників весілля в українській обрядовій поезії // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Вип. 9. - Харків, 2002. - С. 89-92.
6. Слюсарева О.В. Епітет як формотвірний чинник мотивів українських весільних пісень // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - Серія "Філологія". - №627. - Харків, 2004. - Вип. 40. - С. 70-72.