Судово-психіатрична оцінка психічних порушень у хворих на епілепсію. Взаємозв’язок особистісних, соціальних факторів, алкогольної інтоксикації в генезі скоєння кримінальних дій, їх роль на різних клінічних етапах хвороби. Профілактика протиправних дій.
Аннотация к работе
Серед осіб, які перебувають на диспансерному обліку як соціально небезпечні, хворі на епілепсію посідають друге місце після хворих на шизофренію (Жабокрицький С.В. та співавт., 1994). Висока питома вага хворих на епілепсію з непсихотичними психічними порушеннями та її зростання за останні роки (Максутова Є.Л. та співавт., 1995; Болдирєв А.І., 1997; Іноземцева В.С. та співавт., 1998; Гурович І.Я., 2000), курс на демократичні перетворення в Україні, застосування обмеженої осудності карним правом багатьох зарубіжних держав потребують розгляду цього аспекта поблеми судової психіатрії у хворих на епілепсію, які скоїли ПД і визнані осудними. До цього часу не досліджено цілісної структури КД, здійснюваних хворими на епілепсію на усіх етапах хвороби (а не на стадії окремо взятих синдромів), не встановлено факторів ризику здійснення КД цими хворими, не розроблено адекватного, заснованого на результатах спеціального наукового дослідження (з урахуванням сучасних законодавчих актів) заходів профілактики КД хворих на епілепсію. Мета роботи полягає у визначенні клініко-динамічної структури, соціальної адаптації та соціальної особистісної орієнтації хворих на епілепсію, які скоїли протиправні діяння, структури та генезу цих діянь для удосконалення судовопсихіатричної оцінки психічних порушень при епілепсії та заходів профілактики кримінальних діянь цих хворих. Для досягнення поставленої мети використовували такі методи дослідження: 1) клініко-психопатологічний, який дозволив вивчити клінічну структуру та динаміку епілепсії; 2) судовопсихіатричний аналіз генезу КД, який дозволив встановити фактори (особистісні, соціальні, клінічні), що відігравали роль у механізмах формування і реалізації КД, та визначити їх значення, у тому числі і юридичну значимість психічних порушень, а також простежити в динаміці соціальні, клінічні, особистісні характеристики хворих на епілепсію, проаналізувати структуру скоєних ПД (з урахуванням їх неодноразовості), встановити фактори ризику скоєння хворими на епілепсію ПД; 3) катамнестичний, який дозволив оцінити ефективність заходів профілактики ПД, проведених психіатричною службою, та виявити їх організаційні й програмні недоліки, а також встановити обсяг профілактичних (клінічних, протиправних) заходів, здійснюваних в умовах ВК.Обєктом дослідження були 869 (668 чоловіків і 201 жінка) хворих на епілепсію, які скоїли ПД і підлягали (за 30-річний період) СПЕ у Київському центрі судовопсихіатричної експертизи, Державному науковому центрі соціальної та судової психіатрії ім. Клініко-психопатологічний аналіз клінічних порушень, на фоні яких хворі на епілепсію основної групи скоїли останні ПД, а хворих контрольної групи на час дослідження госпіталізовано до психіатричної лікарні (ПЛ) або оглянуто в ПНД, дозволив виділити такі провідні клінічні синдроми: церебрастенічний (7,94 % та 3 % відповідно), емоціойної лабільності (9,44 % та 7 %), зміни особистості за психопатоподібним (7,94 % та 2 %), епілептичним (14,84 % та 25,5 %), органічним (1,73 % та 2,5 %), змішаним (10,47 % та 12,5 %) типами, недоумство (21,06 % та 34,5 %), дисфорії (12,43 % та 7 %), сутінкові потьмарення свідомості (8,17 % та 2,5 %), шизофреноподібні психози (5,98 % та 3,5%). У разі зміни особистості за епілептичним типом (F 07.0) (у 20,22 % хворих основної та у 29,З1% хворих контрольної підгруп, р>0,05) психічні порушення відмічали в двох сферах психіки: афективній (вибуховість і вязкість) та власне мислення (тугорухливість, вязкість), обєднаних інертністю перебігу нервово-психічних процесів. Дисфорії (F 06.3) відмічені у 46,75 % хворих основної та у 53,85 % хворих контрольної підгруп, р>0,05 (серед хворих, які здійснили ПНД у період ТРПД та серед хворих контрольної групи, госпіталізованих до ПЛ у період ТРПД). У хворих, які скоїли ПД, частіше констатували стадію патологічного розвитку особистості, а у хворих, які їх не здійснювали практично однаково часто - стадію патологічного розвитку особистості та недоумства.У дисертації наведені результати цілістного дослідження багатоаспектної проблеми суспільної небезпеки хворих на епілепсію у судовій психіатрії, які вказують на клініко-соціальну і соціально-особистісну неоднорідність хворих на епілепсію, які скоїли кримінальні дії, складність генезу цих дій, високу суспільну небезпеку цього контингенту хворих, неоднозначність та складність судовопсихіатричної оцінки актуальних психічних порушень, низьку ефективність заходів профілактики кримінальних дій хворих на епілепсію. Все це сприятиме удосконаленню судовопсихіатричній оцінці психічних порушень при епілепсії та профілактиці кримінальних дій хворих на епілепсію. Клініко-психопатологічний аналіз психічних порушень, під час яких хворі на епілепсію здійснюють ПД, свідчить про їх широкий клініко-динамічний діапазон, різні клінічні варіанти, ступені вираженості, переважання виражених психопатологічних синдромальних проявів та несприятливу динаміку. Кримінальні діяння скоюють в основному хворі на епілепсію з низьким рівнем соціальної адапт