Епідеміологічні особливості розповсюдження вірусних гепатитів В і С серед хворих з патологією гепатобіліарної системи та інших органів травлення - Автореферат

З цими інфекціями повязані більшість летальних випадків у хворих на гострі форми вірусних гепатитів, розвиток хронічних захворювань печінки, включаючи цироз (ЦП) та гепатоцелюлярну карциному (ГЦК). Такі хворі в більшості випадків госпіталізуються до відділень лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) неінфекційного профілю, в їх відношенні не проводяться необхідні профілактичні й протиепідемічні заходи, що, в свою чергу може сприяти внутрішньолікарняному поширенню ГВ і ГС, формуванню стійких осередків інфекцій в госпітальних умовах (Марієвський В.Ф., 2006). Переважно прихований перебіг HBV-, але більшою мірою HCV-інфекції є причиною існування великої кількості хворих, які тривалий час залишаються нерозпізнаними і стають основними джерелами збудників інфекції, зберігаючи їх як біологічний вид. Хворі на безжовтяничні та субклінічні форми гострого і хронічного ГВ і ГС, носії збудників інфекції залишаються поза статистичної звітності, проте є основними джерелами збудників інфекцій і слугують ланкою, яка підтримує високу інтенсивність прихованого компоненту епідемічного процесу (ЕП) цих інфекцій (Гураль А.Л. та співав., 2003-2009). Залишаються нерозвязаними питання щодо дійсної інтенсивності ЕП ГВ і ГС в місті в сучасних умовах, частоти реалізації різних шляхів і факторів передачі збудників інфекції, особливостей їх поширення серед різних груп населення, зокрема, серед хворих з хронічними ураженнями органів травлення.Зразки сироваток від осіб, в яких були виявлені вказані серологічні ознаки, досліджували на маркери активного інфекційного процесу - anti-HBC IGM та anti-HCV core IGM. Форма №12 «Звіт про захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувального закладу» (річна) 1998-2008 рр. відповідні звітні матеріали Київської міської СЕС 1993-2008 рр. Так, серед вагітних кількість HBSAG-позитивних жінок у 2004-2008 рр. знизилась з 1,0 до 0,6%; серед медичних працівників та хворих на патологію шлунково-кишкового тракту - залишилась майже сталою (в середньому 0,8% та 1,6% відповідно), в той час як серед пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки, навпаки, зросла - з 1,9 до 3,2%. Ці дані свідчать про високу інтенсивність ЕП ВГ у родинних осередках інфекції, підтверджують небезпеку так званих «безсимптомних носіїв» вірусу як джерел збудника інфекції і підкреслюють необхідність розглядати їх як хворих на ГВ у контексті єдності всіх форм інфекційного процесу цього гепатиту. Протягом 1993-2008 рр. найбільша кількість хворих припадала на вікову групу 20-29 років (38,6-56,6%); другу позицію займали підлітки та молодь віком 15-19 років, що особливо позначилось у роки епідемічного підйому захворюваності на ГГВ; спостерігається більш активне залучення до ЕП ГВ осіб більш старших вікових груп - 40-49 та >50 років.При гепатиті С превалює штучне інфікування при інєкціях наркотиків (47,9%), зростає епідемічна значимість зараження статевим шляхом (24,6%) і залишається високою можливість інфікування в лікувально-профілактичних закладах (8,6%). Києві в сучасних умовах є широке поширення; зростання значимості природних шляхів передачі збудників інфекції, передусім статевого; залучення до епідемічного процесу осіб молодого віку (15-29 років); провідна роль прихованого компоненту, який формують хворі на безжовтяничні, субклінічні форми гострих, але переважно хронічних гепатитів В і С та хронічні вірусоносії. Показано широке поширення маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед пацієнтів лікувальних відділень неінфекційного профілю - від 11,3 до 25,9%. Незалежними факторами ризику інфікування HBV і HCV пацієнтів з хронічними ураженнями органів травлення були: сексуальні контакти з хворими або інфікованими, ендоскопічні дослідження, тривалість хронічної патології протягом 5-10 років, лікування в гастроентерологічному відділенні та в амбулаторних умовах, вік 39-59 років. Ці заходи передбачають вдосконалення системи реєстрації парентеральних вірусних гепатитів; впровадження широких скринінгових обстежень на маркери інфікування вірусами гепатитів В і С серед уразливих груп населення та поглибленого клініко-лабораторного обстеження хворих з хронічними захворюваннями гепатобіліарної системи та інших органів травлення; розрив механізму штучного інфікування в умовах лікувально-профілактичних закладів; широку санітарно-просвітницьку роботу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В дисертаційній роботі наведені теоретичні узагальнення та нове вирішення актуальної науково-практичної задачі - встановлення закономірностей і тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, розповсюдження цих інфекцій серед пацієнтів з хронічними захворюваннями органів травлення та розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю парентеральних вірусних гепатитів в регіоні, в тому числі лікувально-профілактичних закладах неінфекційного профілю.

1. Встановлена тенденція до зниження захворюваності на гострий гепатит В у м. Києві з 49,80/0000 у 1999 р. до 6,50/0000 у 2008 р., на гострий гепатит С з 5,10/0000 у 2003 р. до 3,50/0000 - 2008 р. На цьому тлі спостерігається зростання первинної захворюваності на хронічні гепатити невстановленої етіології (з 31,0 до 59,70/0000) та їх поширеності (з 385,1 до 737,00/0000).

2. На сучасному етапі розвитку епідемічного процесу гепатиту В провідними шляхами передачі збудника інфекції у м. Києві є статевий (40,2%), штучний парентеральний при ін‘єкційному введенні наркотиків (24,7%) та при проведенні медичних парентеральних втручань (19,7%). При гепатиті С превалює штучне інфікування при інєкціях наркотиків (47,9%), зростає епідемічна значимість зараження статевим шляхом (24,6%) і залишається високою можливість інфікування в лікувально-профілактичних закладах (8,6%).

3. Особливостями епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві в сучасних умовах є широке поширення; зростання значимості природних шляхів передачі збудників інфекції, передусім статевого; залучення до епідемічного процесу осіб молодого віку (15-29 років); провідна роль прихованого компоненту, який формують хворі на безжовтяничні, субклінічні форми гострих, але переважно хронічних гепатитів В і С та хронічні вірусоносії.

4. Показано широке поширення маркерів інфікування вірусами гепатитів В і С серед пацієнтів лікувальних відділень неінфекційного профілю - від 11,3 до 25,9%. Найбільш високі показники визначення цих маркерів зафіксовані у пацієнтів відділень гастроентерології (25,9%) та амбулаторно-поліклінічних (21,2%). Серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення максимальні рівні інфікування вірусом гепатиту В визначені в осіб з клінічними діагнозами «гепатохолецистит» та «гепатоцелюлярна карцинома» (27,2 та 25,9% відповідно), гепатиту С - з діагнозами «гепатоцелюлярна карцинома » та «цироз печінки» (33,3 та 21,3%).

5. Доведена можливість реалізації штучного парентерального шляху передачі збудників інфекцій при проведенні медичних інвазивних маніпуляцій у різних відділеннях багатопрофільних неінфекційних стаціонарів. Медичні фактори ризику (ендоскопічні дослідження, стоматологічні маніпуляції, інтенсивні й тривалі курси інєкційної терапії тощо) визначені у 85,1% хворих з наявністю маркерів інфікування HBV і HCV - у 2,8 разу більше, ніж у пацієнтів без серологічних ознак гепатитів В і С.

6. Незалежними факторами ризику інфікування HBV і HCV пацієнтів з хронічними ураженнями органів травлення були: сексуальні контакти з хворими або інфікованими, ендоскопічні дослідження, тривалість хронічної патології протягом 5-10 років, лікування в гастроентерологічному відділенні та в амбулаторних умовах, вік 39-59 років. Ризик інфікування HBV залежав від належності до чоловічої статі та побутових контактів з хворими або вірусоносіями; ризик інфікування HCV - з жіночою статтю, стоматологічними маніпуляціями, тривалістю хронічного захворювання травної системи протягом 3-5 років та лікуванням у відділеннях терапії.

7. Науково обґрунтовані та визначені основні шляхи підвищення ефективності протиепідемічних і профілактичних заходів, спрямованих на зниження інтенсивності епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві та, зокрема, в лікувально-профілактичних закладах неінфекційного профілю. Ці заходи передбачають вдосконалення системи реєстрації парентеральних вірусних гепатитів; впровадження широких скринінгових обстежень на маркери інфікування вірусами гепатитів В і С серед уразливих груп населення та поглибленого клініко-лабораторного обстеження хворих з хронічними захворюваннями гепатобіліарної системи та інших органів травлення; розрив механізму штучного інфікування в умовах лікувально-профілактичних закладів; широку санітарно-просвітницьку роботу.

Практичні рекомендації

Для підвищення ефективності профілактики поширення парентеральних вірусних гепатитів серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення в ЛПЗ неінфекційного профілю та скорочення кількості несприятливих наслідків необхідно передбачити: 1. Систематичне проведення оперативного і поглибленого ретроспективного епідеміологічного аналізу захворюваності на ГВ і ГС з метою визначення передвісників погіршення епідемічної ситуації, провідних факторів ризику, ефективності і якості протиепідемічних заходів, що здійснюються в ЛПЗ, пріоритетних напрямків оптимізації системи ЕН.

2. Забезпечення спадкоємності між ЛПЗ всіх профілів та амбулаторно- поліклінічними закладами у питаннях виявлення, діагностики, обліку та диспансеризації хворих на гострі, хронічні форми ГВ і ГС, носіїв HBSAG і anti-HCV; вдосконалення взаємодії різних медичних та немедичних структур щодо різних аспектів проблеми парентеральних вірусних гепатитів, у тому числі стосовно обліку всіх форм вірусних гепатитів, включаючи носійство HBSAG і anti-HCV, ЦП і ГЦК, етіологічно повязані з HBV і HCV; госпіталізацію хворих на всі форми парентеральних вірусних гепатитів до профільних відділень ЛПЗ.

3. Організаційно-методичну роботу з питань діагностики, лікування та диспансерного спостереження за хворими на хронічні вірусні гепатити.

4. Контроль за повнотою і якістю клініко-лабораторної розшифровки випадків «носійства» HBSAG і anti-HCV та диспансерним спостереженням за реконвалесцентами, особами, перехворілими на будь-яку форму ГВ і ГС.

5. Підвищення якості диференційної діагностики ГВ і ГС; забезпечення постановки діагнозів хронічних захворювань органів травлення з урахуванням всієї суми епідеміологічних, клінічних та лабораторних даних.

6. Впровадження обовязкового епідеміологічного розслідування кожного нозокоміального випадку ГВ і ГС, своєчасної і повної їх епідеміологічної діагностики.

7. Оптимізацію заходів щодо розриву штучного механізму передачі HBV і HCV внаслідок медичних парентеральних втручань; скорочення числа необґрунтованих процедур інвазійного характеру.

8. Лабораторне забезпечення епідеміологічного обстеження осередків парентеральних вірусних гепатитів та підвищення якості проведення в них протиепідемічних заходів.

9. Організацію та проведення вакцинопрофілактики ГВ серед соціальних та поведінкових груп ризику, а також в осередках HB- і HC-вірусної інфекції і серед осіб в оточенні хворих на ГГВ/ГГС, ХГВ/ХГС, носіїв збудників інфекції.

10. Проведення контролю за санітарно-протиепідемічним режимом в ЛПЗ та закладах немедичного профілю, незалежно від підпорядкування, в яких здійснюються парентеральні втручання, що можуть призвести до передачі HBV і HCV.

1. Марієвський В.Ф. Епідеміологія гепатиту В у м. Києві: сучасний стан проблеми / В.Ф. Марієвський, О.М. Рубан // Профілактична медицина. 2008. № 4. С. 6-12. (Проведення ретроспективного епідеміологічного аналізу, статистичне опрацювання та узагальнення результатів).

2. Мариевский В.Ф. Распространение маркеров инфицирования вирусами гепатитов В и С среди больных хроническими заболеваниями органов пищеварения / В.Ф. Мариевский, Т.А. Сергеева, О.Н. Рубан, А.Л. Гураль // Профілактична медицина. 2009. № 1. С. 14-21. (Аналіз результатів серологічного обстеження пацієнтів соматичних стаціонарів, статистичне опрацювання та узагальнення даних).

3. Проблеми епідеміології та профілактики гепатиту С в Україні / А.Л. Гураль, В.Ф. Марієвський, Т.А. Сергеєва, В.Р. Шагінян, О.М. Рубан // Інфекційні хвороби. 2007. № 3. С. 23-31. (Аналіз матеріалів статистичної звітності по м. Києву, підготовка матеріалів до друку).

4. Сучасні особливості епідемічного процесу парентеральних вірусних гепатитів у Києві та основні напрямки профілактичних заходів / В.Ф. Марієвський, А.Л. Гураль, В.Р. Шагінян, Т.А. Сергеєва, А.В. Кракович, О.С. Костюк, О.М. Рубан О.М. // Профілактична медицина. 2009. № 3. С. 7-16. (Проведення підбору та аналізу даних епідеміологічного аналізу по м. Києву).

5. Эпидемиологические особенности распространения гепатита С среди различных групп населения / А.Л. Гураль, В.Ф. Мариевский, Л.Л. Громашевская, Т.А. Сергеева, В.Р. Шагинян, О.Н. Рубан // Експериментальна і клінічна медицина. 2001. № 2. С. 74-77. (Аналіз матеріалів статистичної звітності, результатів серологічного обстеження пацієнтів соматичних стаціонарів).

6. Распространенность гепатитов В и С в лечебно-профилактических учреждениях неинфекционного профиля / В.Ф. Мариевский, Т.А. Сергеева, А.Л. Гураль, В.Р. Шагинян, М.Ю. Джоган, О.Н. Рубан, Н.С. Кантор // Гепатологія. 2009. № 3. С. 56-67. (Підбір груп пацієнтів для дослідження, визначення показників відносного ризику, статистичне опрацювання, підготовка до друку).

7. Рубан О.М. Вірусний гепатит В і С серед хворих на хронічні гепатити невстановленої етіології / О.М. Рубан // Збірник матеріалів з актуальних питань діагностики вірусних інфекцій та їх імунопрофілактики. Київ, 2003. С. 48-49.

8. Рубан О.М. Поширення вірусних гепатитів В і С серед іноземних студентів м. Києва / О.М. Рубан // Збірник матеріалів з актуальних питань діагностики вірусних інфекцій та їх імунопрофілактики. Київ, 2003. С. 49-50.

9. Рубан О.М. Розповсюдження маркерів вірусних гепатитів В та С серед донорів м. Києва / О.М. Рубан, Л.Д. Клякіна // Збірник матеріалів з актуальних питань діагностики вірусних інфекцій та їх імунопрофілактики. Київ, 2003. С. 47-48.

10. Рубан О.М. Частота та спектр травматичних пошкоджень у медичних працівників м. Києва / О.М. Рубан, О.Є. Руденко // Керовані інфекції: наук.-практ. конференція і пленум Асоціації інфекціоністів України, 14-15 травня 2003 р.: матеріали конф. Івано-Франківськ, 2003. С. 282-284.

11. Маркери парентеральних вірусних гепатитів у хворих на хронічні ураження печінки / В.Ф. Марієвський, А.Л. Гураль, В.Р. Шагінян, Т.А. Сергеєва, О.М. Рубан, М.Ю. Джоган, В.Г. Манько // Інфекційні хвороби: досягнення і проблеми в діагностиці та терапії: VIII зїзд інфекціоністів України, 6-9 жовтня 2010 р., м. Вінниця. Тернопіль: ТДМУ «Укрмедкнига», 2010. С. 84-85.

12. Поширення гепатитів В та С у лікувальних закладах неінфекційного профілю / В.Ф. Марієвський, Т.А. Сергеєва, А.Л. Гураль, В.Р. Шагінян, О.М. Рубан // Поєднані інфекційні та паразитарні хвороби: мат. Конгресу до 122-річчя народження акад. Л.В. Громашевського, 8-9 жовт. 2009 р., м. Чернівці. Тернопіль, ТДМУ: «Укрмедкнига», 2009. С. 146-147.

13. Сучасні тенденції розвитку епідемічного процесу гепатиту С в Україні / А.Л. Гураль, В.Ф. Марієвський, Т.А. Сергеєва, В.Р. Шагінян, О.М. Рубан, І.В. Демчишина // Інфекційні хвороби: досягнення і проблеми в діагностиці та терапії: VIII зїзд інфекціоністів України, 6-9 жовтня 2010 р., м. Вінниця. Тернопіль: ТДМУ «Укрмедкнига», 2010. С. 61-62.

14. Організація роботи з діагностики особливо небезпечних інфекцій в місті Києві / Л.А. Колос, О.М. Рубан, В.В. Ляшенко, Т.В. Білозьорова, Є.Д. Нижня // Актуальні проблеми профілактики особливо небезпечних інфекцій та біологічної безпеки: нарада-семінар. Одеса, 2007. С. 137-139.

15. Проблеми епідеміології і профілактики хронічних вірусних гепатитів / А.Л. Гураль, В.Ф. Марієвський, Т.Ф. Сергеєва, В.Р. Шагінян, О.М. Рубан // Поєднані інфекційні та паразитарні хвороби: мат. Конгресу до 122-річчя народження акад. Л.В. Громашевського, 8-9 жовт. 2009 р., м. Чернівці. Тернопіль, ТДМУ: «Укрмедкнига», 2009. С.57-58.