Здійснено спробу розглянути антропологічний аспект проблеми семасіології антиномічної взаємодії сакрального і музичного просторів. Верифіковано концептуальне положення про наївність сучасних прагнень до повноти становлення і оформленості музичного смислу.
Аннотация к работе
У статті здійснено спробу розглянути антропологічний аспект проблеми семасіології антиномічної взаємодії сакрального і музичного просторів, зокрема подано панораму намірів афективного переживання, пізнання (sapere aude), створення «месіанських ідолів», лукавого загравання і, нарешті, заперечення інтонуючим субєктом Світла Досконалої Радості; верифіковано концептуальне положення про наївність сучасних прагнень до повноти становлення і оформленості музичного смислу (як антиномічної тріади сутності, її неявної присутності й вираження у інтонованих іконах, індексах і символах) у постхармсівській ситуації різоми музичних просторів, без зумовленості процесу рівнем аскези homo musicus. Jhe “qualities proper to genuine sacred music ”that need to be followed attentively in the composition and performance of new works is in fact a crucial question which requires much more space than the scope of this introduction would allow, in order to be answered adequately.It does not do justice to the nature of music of sacer space to be merely correct, even according to the above-mentioned principles. In order for sacred music to reach its full stature, composers and musicians need to exercise true artistry, in which knowledge, inspiration, and skill all play a vital role.Many may object here, saying that this music is meant for “prayer rather than performance, ”implying that prayer, being a humble, intimate communication with God, excludes or minimizes the need for artistry, which by its nature demands a focus on the externals of minimalistical musicmaking. However, it is this very relational dimension which should motivate and empower composers and musicians as they devote all of their skill to create something as beautiful as possible for God. Qualities such as interiority and unity of sound among voices should preclude any harsh effects or displays of virtuosity, however appropriate these latter might be in other contexts.Composers and performers of all kinds of music bear witness to the fact that the phenomenon of inspiration is a mysterious but important element in their creative process, which is directed toward the praise and glory of God.
Список литературы
1. Гофман Э. Т. А. Инструментальная музыка Бетховена / Эрнст Теодор Амадей Гофман. Собрание сочинений: в 8 т.т. - Т. 1. - М.: Терра-Книжный клуб, 2009 г. - С. 76 - 84
2. Лидов А.М. Иеротопия. Создание сакральных пространств как вид творчества и предмет исторического исследования / А.М. Лидов // Иеротопия. Создание сакральных пространств в Византии и Древней Руси.- М.: «РУСАРХ», 2011 г - С. 9-58.
3. Мартынов В.И. Зона opus posth или рождение новой реальности / В.И. Мартынов. - М: КЛАССИКА-XXI, 2005- 288 с.
4. Медушевский В.В. Новое сакральное пространство или вечная юность традиции? Минимализм в его отношении к традиции /В.В. Медушевский // Научные труды Московской государственной консерватории им. П. И. Чайковского/ Ред. М. Катунян. - вып. 47. - М.: Изд-во МГК им. П. И. Чайковского, 2004, p. - С.107 -113.
5. Флоренский П.А Анализ пространственнности и времени в художественноизобразительных произведениях // Флоренский П.А., священник. Статьи и исследования по истории и философии искусства и археологии. - М.: Мысль, 2000. - С.79-
6. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук: в 2 частях / М. Фуко (пер. В.П. Визгин). - Часть первая. - СПБ.: А-саб, 1994. - 406 с.
7. Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения / М. Элиаде. - М.: Ладомир, 2000. - 448 с.