Основні принципи та завдання енергетичної політики Європейського Союзу, її правова основа. Забезпечення енергетичної безпеки країн-членів, шляхи підвищення ефективності. "Енергетичний трикутник" ЄС-Україна-Росія: взаємовідносини, інтереси, протиріччя.
Аннотация к работе
Комісія ЄС і Міжнародне енергетичне агентство припускають, що в 2030 р. попит на енергію підвищиться ще на 15%. O принцип обліку соціального фактора в енергетичній політиці, що вимагає приділяти увагу залежності рівня безробіття в енергетику від конюнктури ринку, забезпеченню безпеки працівників в енергетичній сфері. В енергетичному секторі діють: загальні інститути, що виконують функції на рівні ЄС (Рада ЄС, Європейська Комісія, Європейський Парламент і ін.); міждержавні структури, до складу яких входять не лише країни-члени ЄС, а й інші країни (МАГАТЕ, Міжнародне енергетичне агентство); інститути, призначені для виконання функцій в енергетичному секторі (Генеральна дирекція з енергетики та транспорту). Генеральна дирекція з енергетики та транспорту є головною ініціативною та виконавчою структурою у сфері енергетики ЄС і входить до складу ЕК. Очікується, що нафта залишиться головним джерелом енергії (34%), а частка споживання газу сягне приблизно 27%, при чому 90% попиту ЄС на нафту та 80% попиту на газ мають забезпечуватись за рахунок імпорту з третіх країн.У розвитку енергетичних відносин з ЄС потрібно враховувати, що історично інтеграція держав у це міжнародне співтовариство базувалася на обєднанні енергетичних ринків та на зміщенні центру вироблення стратегічних рішень від національних органів державного управління до союзних. В ЄС створено інституціональну основу для реалізації єдиної енергетичної політики, однією із основних цілей якої є забезпечення безпеки постачань енергетичних ресурсів із зовнішніх джерел. Важливу роль у досягненні цієї цілі відведено Договору до Енергетичної хартії (ДЕХ), реалізація якого мала закласти організаційно-правові рамки багатосторонньої енергетичної співпраці на євро-азійському просторі. Для вигідної Євросоюзу модернізації транскордонного енергетичного ринку енергетичне право ЄС впроваджується в національні правові системи сусідніх держав через створення міжнародних організацій, центральна роль в яких належить Єврокомісії. Обовязок учасників Енергетичного співтовариства - імплементувати правові акти Євросоюзу в свої національні правові системи.
Вывод
Європейський Союз є яскравим прикладом розробки наднаціонального регулювання енергетичної політики. Він є своєрідним проміжним рівнем, оскільки вливає на держави-члени, і крім того намагається впливати на міжнародні енергетичні процеси.
У розвитку енергетичних відносин з ЄС потрібно враховувати, що історично інтеграція держав у це міжнародне співтовариство базувалася на обєднанні енергетичних ринків та на зміщенні центру вироблення стратегічних рішень від національних органів державного управління до союзних.
В ЄС розроблено комплекс галузевих законодавчих актів та правових норм, що дає можливість стверджувати про формування Європейського енергетичного права.
В ЄС створено інституціональну основу для реалізації єдиної енергетичної політики, однією із основних цілей якої є забезпечення безпеки постачань енергетичних ресурсів із зовнішніх джерел. Важливу роль у досягненні цієї цілі відведено Договору до Енергетичної хартії (ДЕХ), реалізація якого мала закласти організаційно-правові рамки багатосторонньої енергетичної співпраці на євро-азійському просторі.
Для вигідної Євросоюзу модернізації транскордонного енергетичного ринку енергетичне право ЄС впроваджується в національні правові системи сусідніх держав через створення міжнародних організацій, центральна роль в яких належить Єврокомісії. Яскравим прикладом є Енергетичне співтовариство Південно-Східної Європи. Обовязок учасників Енергетичного співтовариства - імплементувати правові акти Євросоюзу в свої національні правові системи.
Крім Міністерської ради, Постійної групи високого рівня, Виконавчого органу та Секретаріату, Енергетичне співтовариство включає форуми по газу та електроенергії. У 2008 р. створено також Соціальний форум, а в 2009 р. - Форум з нафти.
За межами дії договору про Енергетичне співтовариство інструментом енергетичної політики ЄС є Договір до Енергетичної хартії та інститути Енергетичної хартії. Оскільки в даному міжнародному обєднанні не беруть участі основні світові постачальники та споживачі енергії, крім ЄС, то хартійний механізм призначений для взаємодії ЄС із зовнішніми постачальниками енергетичних матеріалів і продуктів та транзитерами. Важливо відмітити, що в Хартії та ДЕХ є положення, направлені на забезпечення безпеки транзиту, деталізація яких обговорюється на переговорах із розробки Транзитного протоколу. Слід відмітити наявність низки конструктивних положень в ДЕХ. Водночас практика показує неспроможність механізмів ДЕХ розвязати всі проблеми. Очевидно, що безперебійність функціонування сучасних міжнародних транзитних систем істотно покращиться, якщо будуть розроблені нові міжнародні правові норми, що враховуватимуть інтереси споживачів, виробників та транзитерів.
Перелік використаної літератури
1. Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі. - К., 2004.
2. Гусєв А.А. Політика Європейського Союзу // Інститут порівняльної політології РАНЕЙ. - М., 2004.
3. Офіційний сайт Європейського Союзу, «Енергетика». - http://ec.europa.eu/energy
4. Газпром, Росія. - http://www.gazprom.ru
5. Меморандум про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва в енергетичній галузі від 01.12.2005. - http://zakon.rada.gov.ua.
6. The Energy Charter Treaty (ECT), December 1994. - http://www.encharter.org
7. Жизнин С.З. Основы энергетической дипломатии: Учебник: В 2 т. - Т. 1. - МГИМО(У) МИД России. - Междунар. ин-т топливно-энергет. комплекса. - М.: МГИМО, 2003.
8. Жизнин С.З. В поисках формулы сотрудничества // Независимая газета. - 2009. -10.11.
9. Селиверстов С.С. Энергетическая безопасность Европейского Союза (международно-правовые аспекты); МГИМО(У) МИД РФ. - М.: ИД «Финансовый контроль», 2007.
10. Енергетичне співтовариство Південно-Східної Європи. - http://www.energy-community.org/portal/page/portal/ ENC_HOME
11. «An energy policy for Europe», 10 January 2007. - http://europa.eu/legislation_summaries/energy/european_ energy_policy/l27067_en.htm
12. Національна безпека і оборона (Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова) // Газові ринки ЄС і України: проблеми розвитку та інтеграції. - 2008. - №8 (102).
13. International Energy Agency (IEA), World Energy Outlook 2008. - http://www.iea. org