Розгляд питань ендоскопічного хірургічного лікування хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит. Виконання операції Колдуэлл-Люка. Періапікальні запальні процеси і низьке розташування дна верхньощелепної пазухи по відношенню до дна порожнини носа.
Аннотация к работе
Одонтогенний верхньощелепний синусит (ОВЩС) є особливою формою запалення верхньощелепної пазухи (ВЩП), при якій інфекція поширюється в пазуху не з боку порожнини носа і максилярного співустя (МС), а з боку альвеолярної дуги. В той же час, практичні оториноларингологи часто недооцінюють звязок запалення верхньощелепної пазухи із захворюванням зубів і розглядають ОВЩС як риногенні. Вивчити питому вагу одонтогенного верхньощелепного синуситу серед хворих із запальними захворюваннями верхньощелепної пазухи. Вивчити співвідношення дна порожнини носа і верхньощелепної пазухи на рентгенограмах хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, для чого створити спеціальний пристрій. На підставі зіставлення особливостей патогенезу і клініки риногенного і одонтогенного верхньощелепних синуситів розробити алгоритми діагностики, консервативного і ендоскопічного хірургічного лікування хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит.З них у 150 пацієнтів був встановлений одонтогенний характер захворювання, що склало 14,9% від числа всіх хворих на синусит. Контрольну групу склали 53 пацієнти, яким з приводу ОВЩС. в нашій клініці в 2000-2002 рр. була виконана гайморотомія за Колдуэлл-Люком, а групу порівняння - 36 хворих на хронічний риногенний гаймороетмоидит в стадії загострення. Серед причин виникнення ОВЩС в основній групі переважали хронічні періапікальні запальні процеси - у 68 (45,3%) пацієнтів, перфорації дна ВЩП - у 49 (32,7%) і сторонні тіла ВЩП - у 25 (16,7%); у контрольній групі переважали перфорації дна ВЧП - у 22 (41,5%) хворих, сторонні тіла ВЩП - у 12 (22,6%) і хронічні періодонтити - у 13 (24,5%). Лікування всіх 150 пацієнтів з одонтогенною патологією приносових пазух починали з санації ротової порожнини - лікування і видалення зубів, що були причиною захворювання. У 83 хворих був застосований хірургічний метод лікування: у 59 з них мала місце закрита форма захворювання, у 24 - відкрита.Зміни в остіомеатальному комплексі при одонтогенному верхньощелепному синуситі зустрічаються значно рідше, ніж при риногенному: виражені порушення функції максилярного співустя відзначаються лише у 19,5% хворих, причому у 81,5% з них це повязано із запальним процесом в початковому відділі співустя (з боку пазухи). Мінімальний комплекс досліджень, що дозволяє діагностувати одонтогенний верхньощелепний синусит, а також розробити патогенетично направлене ендоскопічне хірургічне лікування таких хворих, повинен складатися з ендориноскопії, оцінки дренажної і вентиляційної функцій максилярного співустя в динаміці, компютерної томографії і/чи рентгенографії носа і приносових пазух в носо-підборідної проекції, а також консультації стоматолога. Мікрогайморотомія, що виконується через іклову ямку за допомогою троакара, є патогенетичным втручанням у хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, його ефективність за частотою післяопераційних ускладнень, результатами лікування і віддаленими результатами достовірно перевищує ефективність гайморотомии за Колдуэлл-Люком. Використання діагностичного алгоритму, мікрогайморотомії, розроблені ендоскопічні хірургічні методи лікування одонтогенного верхньощелепного синуситу дозволяють добитися позитивних клініко-функціональных результатів у 89,2% таких хворих. Показання до оперативного втручання при одонтогенному верхньощелепному синуситі слід встановлювати з врахуванням стоматологічного діагнозу і оцінки прохідності максилярного співустя в динаміці, а в комплексі з ендориноскопиією і компютерною томографією (або рентгенографією носа і приносових пазух в носо-підборідної проекції) визначати його обсяг.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
На підставі вивчення особливостей патогенезу, клінічного перебігу одонтогенного верхньощелепного синуситу, визначений мінімальний обсяг сучасних діагностичних досліджень, розроблений алгоритм дій врача-оториноларинголога при цьому захворюванні. Використання діагностичних критеріїв, що визначають показання до ендоскопічного хірургічного лікування одонтогенних захворювань верхньощелепної пазухи, сприяє уточненню спрямованості і обсягу оперативного втручання, дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень, попередити виникнення рецидивів, уникнути проведення реоперації, скоротити терміни лікування хворих.
1. Кількість хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, за даними нашої клініки, складає 14,9% від кількості всіх пацієнтів із запальними захворюваннями верхньощелепних пазух.
2. Важливим чинником, що сприяє виникненню одонтогенних верхньощелепних синуситів є товщина кісткової стінки між корінням зубів і дном верхньощелепної пазухи. Низьке розташування дна синуса по відношенню до дна порожнини носа (в середньому на 6,9±1,9 мм) і пневматичний тип будови пазухи виявлені у 74,0% хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит. Розвитку захворювання в 45,3% випадків сприяють періапікальні запальні процеси, особливо в 15-17 і 25-27 зубах.
3. Зміни в остіомеатальному комплексі при одонтогенному верхньощелепному синуситі зустрічаються значно рідше, ніж при риногенному: виражені порушення функції максилярного співустя відзначаються лише у 19,5% хворих, причому у 81,5% з них це повязано із запальним процесом в початковому відділі співустя (з боку пазухи).
4. Мінімальний комплекс досліджень, що дозволяє діагностувати одонтогенний верхньощелепний синусит, а також розробити патогенетично направлене ендоскопічне хірургічне лікування таких хворих, повинен складатися з ендориноскопії, оцінки дренажної і вентиляційної функцій максилярного співустя в динаміці, компютерної томографії і/чи рентгенографії носа і приносових пазух в носо-підборідної проекції, а також консультації стоматолога.
5. Мікрогайморотомія, що виконується через іклову ямку за допомогою троакара, є патогенетичным втручанням у хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, його ефективність за частотою післяопераційних ускладнень, результатами лікування і віддаленими результатами достовірно перевищує ефективність гайморотомии за Колдуэлл-Люком.
6. Розроблений спосіб розширення максилярного співустя з боку верхньощелепної пазухи є ефективним методом хірургічного лікування верхньощелепного синуситу, що дозволяє зберігти таку важливу структуру остіомеатального комплексу як гачкоподібний відросток.
7. Використання діагностичного алгоритму, мікрогайморотомії, розроблені ендоскопічні хірургічні методи лікування одонтогенного верхньощелепного синуситу дозволяють добитися позитивних клініко-функціональных результатів у 89,2% таких хворих.
Практичні рекомендації
1. Показання до оперативного втручання при одонтогенному верхньощелепному синуситі слід встановлювати з врахуванням стоматологічного діагнозу і оцінки прохідності максилярного співустя в динаміці, а в комплексі з ендориноскопиією і компютерною томографією (або рентгенографією носа і приносових пазух в носо-підборідної проекції) визначати його обсяг.
2. Перед екстракцією 15-17 і 25-27 зубів необхідно робити рентгенографію приносових пазух в носо-підборідної проекції і вивчати взаємовідношення дна верхньощелепної пазухи і порожнини носа. В разі виявлення пневматичного типа будови пазухи з розташуванням її дна нижче за дно порожнини носа на 6 мм і більше необхідно попереджати хворих про можливі ускладнення екстракції зуба.
3. Мікрогайморотомію при одонтогенному верхньощелепному синуситі слід виконувати підходом через іклову ямку з використанням троакара, що забезпечує постійний візуальний контроль, а розширення максилярного співустя - із збереженням гачкоподібного відростка.
Перелік праць, опублікованих за темою дисертації
1. Гавриш Е.В Одонтогенный гайморит: компетенция отоларинголога или стоматолога?/ С.К. Боенко, Е.В. Гавриш, Д.С. Боенко // Ринология. - 2003. - № 3. - С. 37-40. Внесок дисертанта: відбір і обстеження хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, здійснення хірургічного лікування, спостереження в післяопераційному періоді, аналіз отриманих результатів.
3. Гавриш Е.В. Пластика ороантральных фистул с использованием полиметилметакрилата / С.К. Боенко, Е.В. Гавриш // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2009. - № 6. - С. 60-64. Внесок дисертанта: відбір і клінічне обстеження хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит з наявністю ороантральної фістули, участь в хірургічному лікувані, спостереження в післяопераційному періоді, підготовка статті друку.
4. Гавриш Е.В. Особенности течения хронического одонтогенного гайморита // Ринологія. - 2003. - № 1. - С. 63. (Матеріали першої науково-практичної конференції молодих вчених України, Київ, 6-8 лютого 2003 р.).
5. Гавриш Е.В. Одонтогенный гайморит: сравнение эффективности хирургического лечения традиционным и эндоскопическим методами // Журн. вушних, носових та горлових хвороб. - 2003. - № 3-с. - С. 162. (Тези щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, Дніпропетровськ, 28-30 травня 2003 р.).
6. Гавриш Е.В Факторы, способствующие развитию одонтогенного гайморита / С.К. Боенко, Е.В. Гавриш, Д.С. Боенко // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2004. - № 3 (додаток). - С. 20. (Тези X? щорічної традиційної весняної конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, Київ, 12-14 травня 2004 р.). Внесок дисертанта: відбір і обстеження хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, вивчення ступеня пневматизації верхньощелепних пазух на рентгенограмах за допомогою оригінального пристрою, обчислення і статистичний аналіз отриманих результатів.
7. Гавриш Е.В. Связь между этиопатогенетическим фактором и видовым составом микрофлоры при одонтогенных гайморитах / Е.В. Гавриш, М.А Внукова // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. - 2005. - № 5 (додаток). - С. 85-86. (Тези щорічної традиційної осінньої конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів "Фармакотерапія в оториноларингології", Одеса, 18-20 вересня 2005 р.). Внесок дисертанта: відбір і обстеження хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, здійснення хірургічного лікування, забір матеріалу для мікробіологічного дослідження, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку.
8. Деклараційний патент на винахід № 56011 А Україна, МПК (2003) А 61 В 17/24 Спосіб ендоскопічного хірургічного лікування одонтогенного гаймориту / Д.С Боенко, О.В. Гавріш, М.О. Внукова; заявник та патентовласник Донецький національний медичний університет ім. М.Горького. - № 2002086827; заявл. 19.08.2002 р.; опубл. 15.04.2003 р., бюл. № 4. Внесок дисертанта: відбір і обстеження хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит, здійснення хірургічного лікування, спостереження в післяопераційному періоді.
9. Деклараційний патент на корисну модель № 14923 Україна, МПК (2006) А 61 В 17/58, А 61 F 2/20. Засіб пластики ороантральної фістули / Д.С. Боєнко, Н.О. Гладкова, О.В Гавріш; заявник та патентовласник Донецький національний медичний університет ім. М.Горького. - № u2005 06303; заявл.25.06.2005 р.; опубл. 15.06.2006 р., Бюл. № 6. Внесок дисертанта: патентний пошук, відбір і обстеження хворих з відкритою формою одонтогенного верхньощелепного синуситу, здійснення хірургічного лікування, спостереження в післяопераційному періоді.
10. Удосконалена методика мікрогайморотомії за допомогою пристрою троакар (Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоровя № 163 - 2004) / Боєнко С.К., Боєнко Д.С., Гавріш О.В. - Київ: Укрмедпатентінформ МОЗ України. - 2004. - 2 с. Внесок дисертанта: здійснення хірургічного лікування, спостереження в післяопераційному періоді.
11. Гавриш Е.В. Устройство для определения степени пневматизации верхнечелюстной пазухи / Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 2 видане БРВИ Луганського УОЗ від 26.12.03 р.