Ґендерні виміри лінійних та мережених систем політики - Автореферат

Демократизація політичного досвіду в національних спільнотах розгортається одночасно з уніфікацією політологічного знання та поширенням транснаціональних мереж, визначаючи необхідність впровадження політичних концепцій для пояснень новітніх принципів структурування та деструкції різнорідних діючих систем політики. Постмодерні принципи відмови від тоталітарного порядку, закріпленого в ієрархічних системах, множинності способів бачення світу, а також розвинутої чуттєвості до плюральних феноменів, які неможливо осмислити в межах однієї царини знання задають параметром політичної системи партикуляризм. Результати парламентських слухань “Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи” у 2006 р. зафіксували, що в Україні відсутні комплексні системні дослідження, які б демонстрували ґендерний зріз кожної сфери життя українського суспільства, а також регіональну специфіку реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та систематизацію бази даних для розробки Національного плану дій щодо впровадження ґендерної рівності. визначити зміст понять “лінійна система в політиці” та “мережева система в політиці” з урахуванням постмодерного знання на основі теорії метанаративів Ж.-Ф. У дисертаційному дослідженні сформульовано основні результати наукового доробку, які характеризуються науковою новизною, розкривають базову концепцію роботи і виносяться на захист: - вперше в українській політичній науці узагальнено та систематизовано різноманітні підходи до трактування політичної системи та систем політики, на основі запропонованих авторських визначень: “лінійних систем в політиці” як комплексних політичних структур, іманентні звязки у яких конструюються за загальним принципом ієрархії із націленістю на прогресуючий цикл владних взаємодій із тенденціями до самозбереження та розгортання в політиці.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження ґендерних вимірів лінійних та мережевих систем в політиці” проаналізовано зміст теоретичних та методологічних напрацювань із ґендерної проблематики в політичній теорії з метою виокремлення основних напрямів ґендерно орієнтованих досліджень політичних систем, серед яких акцентовано на особливостях застосування принципів постмодернізму для розкриття сутності систем політики; процесів їх структурування та деструкції. Теоретико-методологічні засади дослідження ґендерних вимірів систем політики розглянуто в розрізі трьох філософських парадигм, кожна із яких задає власне ціннісно-логічне скерування процесу розкриття проблемних аспектів обєкту дослідження. Особливості застосування принципів постмодернізму в дослідженнях систем політики розглянуто через авторські розробки Ж.-Ф. Ліотара. Розширення діапазону політичного простору внаслідок творчості на межах класично маркованих сфер та генерування своєрідної теоретичної „дифузії” партикулярних змістів визначає унікальність розуміння ґендеру та системи, яке пропонують постмодерні автори. У другому розділі “Принципи структурування та деструкції систем політики крізь призму ґендерного виміру буття людини” на основі розглянутих вище теоретико-методологічних стратегій конкретизовано зміст понять лінійних та мережених систем в політиці та проаналізовано діючі моделі ґендерних вимірів на рівні національних політичних систем Швеції, Швейцарії та України.Відповідно, у фокусі політологічних досліджень зявляються різнорідні, багатокомпонентні системи політики, які не піддаються уніфікації в єдину модель політичної системи. Дослідження сучасних політичних метанаративів дозволяє узагальнити підходи до розуміння лінійних та мережевих систем у політиці. Отже, “лінійні системи в політиці” - це комплексні політичні структури, іманентні звязки у яких конструюються за загальним принципом ієрархії із націленістю на прогресуючий цикл владних взаємодій із тенденціями до самозбереження та розгортання в політиці, а “мережеві системи в політиці” - це ацентричні політичні структури, що конструюються взаємодіями гетерогенних дискурсів, внутрішні принципи яких унеможливлюють інтеграцію елементів системи у вертикаль ієрархічного типу. Внаслідок масштабних інтелектуальних інновацій та динамізму новітніх технологій виняткову прерогативу на структурування лінійних систем в політиці отримують національні держави, що надають легітимності одному із порядків дискурсу, у той час як влада на глобальному та локальному рівнях структурується в дискретному середовищі політичних мереж. Серцевинним елементом теоретичних підходів до ґендерних вимірів систем політики була емансипація жінок та становлення їхньої субєктності у політиці.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках подано підсумки наукового дослідження відповідно до поставленої мети та завдань

1. Розвінчання авторитарних та тоталітарних режимів двадцятого століття не зняло проблеми домінування закритих ідеологічних систем, антидемократичних механізмів легітимації влади та універсалізації партикулярного політичного порядку. Постмодерна критика цих моментів дозволяє виявити характер соціальних звязків через висвітлення владних конотацій принципово гетерогенних мовних ігор, покликаних відтворити плюралізм картини світів. Системи політики та їхні інституційні елементи набувають властивості накладання меж на порядки мовних ігор, при чому такі межі завжди є відносними, бо відбивають ті владні конфігурації, які утворились у результаті темпоральної домовленості в конфліктному середовищі політики і можуть бути порушені у процесі генерації нових дискурсивних практик мовних ігор. У світлі властивостей, які набуває соціум через інформаційно-комунікативні транслятори новітньої культури, одиничність локального простору політичної системи піддається диференціації, до того ж кожен елемент цього процесу фіксується у електронній памяті людства. Відповідно, у фокусі політологічних досліджень зявляються різнорідні, багатокомпонентні системи політики, які не піддаються уніфікації в єдину модель політичної системи.

2. Дослідження сучасних політичних метанаративів дозволяє узагальнити підходи до розуміння лінійних та мережевих систем у політиці. Отже, “лінійні системи в політиці” - це комплексні політичні структури, іманентні звязки у яких конструюються за загальним принципом ієрархії із націленістю на прогресуючий цикл владних взаємодій із тенденціями до самозбереження та розгортання в політиці, а “мережеві системи в політиці” - це ацентричні політичні структури, що конструюються взаємодіями гетерогенних дискурсів, внутрішні принципи яких унеможливлюють інтеграцію елементів системи у вертикаль ієрархічного типу.

3. Дискурс про партикуляризм істини та межі ідеології, в умовах вияву владної природи звязків між державою та формами наукового знання, на засадах принципового сумніву у індивідуальних героях, необхідності їх мандрівок та консенсусної згоди щодо великої мети, системи політики потребують (де)локалізації у просторово-часових координатах та у специфічному контексті. Внаслідок масштабних інтелектуальних інновацій та динамізму новітніх технологій виняткову прерогативу на структурування лінійних систем в політиці отримують національні держави, що надають легітимності одному із порядків дискурсу, у той час як влада на глобальному та локальному рівнях структурується в дискретному середовищі політичних мереж.

4. Виявлено ідеологічну обумовленість теорій та історії ґендерних вимірів систем політики (лібералізм, соціалізм, консерватизм). При цьому, в межах кожного ідеологічного конструкту акценти ставили на конкретних проблемних питаннях: емансипація, права жінок, жіноче питання, патріархат. Серцевинним елементом теоретичних підходів до ґендерних вимірів систем політики була емансипація жінок та становлення їхньої субєктності у політиці. Постмодернізм дозволяє розширити діапазон політологічного дослідження, фокусуючи на механізмах конструювання субєкта та процедурах виключення, які творять множину несанкціонованих маргінальних субєктів. Референція феміністичного субєкта до солідарності та фрагментарності продукує практики виключення та розвінчання, чим викликає постмодерну критику. Процес деконструкції субєкта висвітлює нормативні фіксації та сфери виключення, демаркації меж, заперечення можливості гетерогенних типів дискурсів. Плюралізація варіантів дескрипції категорії “ґендер” не заперечує феміністичних студій у широкому розумінні, однак деталізує їх політичні перспективи. Отже, ґендер набуває значення політичної категорії, що фіксує владні дискурсивні практики, які уможливлюють свободу дій субєкта без акту емансипації. Вихід за межі культури, класу, стану, нації, держави, віку, ґендеру чи цивілізації стає не просто потенційною можливістю, але внутрішньо притаманною ознакою буття сучасної людини.

5. На основі аналізу ґендерних механізмів, розроблених та впроваджених політичними системами Швеції та Швейцарії вдосконалено трактування гендерної перспективи у значенні комплексної політичної стратегії інтегрування ґендерного компоненту у діючі системи політики та здійснення ґендерного аналізу на системному рівні. Ґендерна перспектива передбачає постмодерну чуттєвість до контексту та владної динаміки мовних ігор. Рівень інкорпорації ґендерної перспективи у політичних системах може бути визначений через аналіз політичних інститутів, політичної діяльності та субєктів політики у відповідності до концепцій: невидимості жінок, обслуговування та підтримки, промоції жінок, якісної участі жінок, уповноваження та ґендерної справедливості. .

6. Особливістю структурування систем політики в Україні є розташування на перетині ціннісних метанаративів західної та східної цивілізацій та сформованих ними архетипів, а також історичних, економічних та ґендерних просторів. Кризові тенденції на сучасному етапі розвитку в Україні зумовлені диверсифікацією лінійних систем політики із радянськими зразками структурування та деструкції елементів як реакції на дискурс “перехідного періоду”, що позбавляє державу винятковості та прерогативи на лінійне структурування та прирікає на стан віртуальної мережі. Криза на системному рівні відбивається на інших рівнях - культурному, приватному, демографічному, ментальному.

7. Ґендерний аналіз національного законодавства та адаптованих стратегій реалізації ґендерної політики засвідчує існування сутнісного розриву між теоретичним опрацюванням проблематики ґендерних вимірів політики та практичною діяльністю щодо ґендерного інтегрування на системному рівні в Україні, а також відсутність на урядовому рівні відкритої та оприлюдненої української аналітичної моделі інкорпорації ґендерної перспективи із конкретними специфікаціями для органів виконавчої влади.

8. У теоретико-прикладній моделі ґендерних вимірів мережевих систем політики в Україні запропоновано здійснення ґендерного аналізу паралельно на трьох рівнях системи, а саме на ціннісно-нормативному, культурно-комунікативному та структурно-процесуальному. За результатами ґендерного аналізу передбачено проектування та інкорпорацію ґендерної перспективи. Ґендерний моніторинг та оцінка є підсумковими складовими моделі.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Денисенко В. М. Ґендерна парадигма у політиці /Валерій Денисенко, Олександра Сорокопуд // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. - 2005. - Вип. 8. - С. 212 - 221. - (Серія “Філософські науки”).

2._Сорокопуд О. Специфіка процесу інкорпорації гендерної перспективи у дослідженні політичних систем / Олександра Сорокопуд // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса: Збірник наукових праць. - К.: 2007. - Вип. 33. - С. 207 - 223.

3. Сорокопуд О. Сучасні особливості вимірів гендерної парадигми у політичному дискурсі / Олександра Сорокопуд // Вісник СЕВДТУ. - Севастополь, 2007. - Вип. 84. - С. 98 - 104. - (Серія “Політологія”).

4. Сорокопуд О. Особливості застосування принципів постмодернізму в дослідженнях політичних систем / Олександра Сорокопуд // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород, 2007 - Вип. 7-8. - С. 122 - 127 - (Серія “Політологія, соціологія, філософія”).

5. Сорокопуд О. Ґендерні виміри політичної системи України: суть та детермінанти поняття / Олександра Сорокопуд // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород, 2008 - Вип. 9. - С. 230 - 234 - (Серія “Політологія, соціологія, філософія”).

6. Сорокопуд О. Теоретико-методологічні альтернативи дослідження ґендерних вимірів політичних систем / Олександра Сорокопуд // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород, 2008 - Вип. 10. - С. 207 - 213 - (Серія “Політологія, соціологія, філософія”).

7. Сорокопуд О. Проблематика исследования влияния деятельности международных сетей на гражданское общество стран постсоветского пространства на примере шведской модели сотрудничества в сфере образовательных обменов молодежи / Олександра Сорокопуд // Вестник тобольского государственного педагогического института им. Д. И. Менделеева. - Тобольск, 2008. - № 9. - С. 154 - 165

Статті в інших виданнях, тези доповідей

1. Сорокопуд О. Проекція ґендерного аспекту егалітарної теорії Джона Стюарта Міля на сучасний український політичний простір / Олександра Сорокопуд // Політологічний часопис “Perpetuum Studiens”. - 2002. - № 1. - С. 7 - 12.

2. Сорокопуд О. Уполномоченное Образование: диалог, рекомендации, дополнения / Олександра Сорокопуд // Гендерное образование: наука и практика: материалы междунар. конференции. (Бухара, 4-5 ноября 2003 г.) /отв. ред. Э. Файзулаева, Н. Кургановская. - Бухара, 2003. - С. 105 - 114.

3. Сорокопуд О. До взаємовідносин НАТО -Україна / Олександра Сорокопуд // Політологічний часопис “Perpetuum Studiens”. - 2004. - № 2. - С. 47 - 49.

4. Sorokopud O. Orange syn pa kyrkans roll / Olexandra Sorokopud // An tidskrift fran Svenska missionsradet “Missionsforum” - Sundbyberg, 2005. - # 4. - S. 25 - 26.

5. Сорокопуд О. Гендерный подход в оценке политических систем / Олександра Сорокопуд // Современное женское движение: идеологии, практики и перспективы: материалы междунар. конференции. (Бишкек, Кыргызстан 18 - 20 сентября 2006 г.) /отв. ред. А. Молдошева, Ч. Искакова. - Бишкек, Кыргызстан, 2006. - С. 169 - 181.

6. Сорокопуд О. Розуміння культурного контексту України як запорука розвитку інвестиційної політики / Олександра Сорокопуд // Молодь і підприємництво у ХХІ столітті: збірник матеріалів науково-практичної конференції. (Львів, 2007 р.) / ред. Кульчицький І. І. - Львів, ЛІМ, 2007. - С. 11 - 18