Емпірична модель використання психотерапевтичних груп в роботі психологічної служби вищого навчального закладу. Мотиви афіліації в спілкуванні студентів. Методика готовності до саморозвитку В. Павлова. Психологічна служба в навчальних закладах США.
Аннотация к работе
У звязку з цим перед сьогоднішнім вищою освітою ставлять нові завдання, основною з яких є підготовка випускників, які будуть конкурентноспроможними не тільки на українському, а й на світовому ринку праці. Проблема створення цілісної системи психологічного супроводу суб`ектів навчального процесу у вищій школі стала предметом всебічного системного наукового осмислення.Залишаються не повністю досліджено питання структури та змісту психологічного супроводу в вузі.Одним з актуальних аспектів дослідження є використання психотерапевтичних груп в роботі психологічної служби вищого навчального закладу. Мета дослідження - створити емпіричну модель використання психотерапевтичних груп в роботові психологічної служби вищого навчального закладу Завдання дослідження: 1.Зробити теоретико-практичний аналіз проблеми використання психотерапевтичних груп в роботі психологічної служби вищого навчального закладу 4.Створити емпіричну модель використання психотерапевтичних груп в роботові психологічної служби вищого навчального закладуОрганізаційні форми діяльності психологічної служби допомагають спрямувати освітній процес у вищому навчальному закладі у практико-орієнтоване русло та за допомогою психологічних технологій забезпечити формування повноцінної особистості професіонала. З нашої точки зору, одним з найважливіших елементів освітнього простору має стати саме психологічна служба [11] Однак на сучасному етапі розвитку вищої освіти підкреслюється необхідність нового підходу до визначення змісту, цілей, завдань і структури організації психологічної служби ВНЗ (С.П.Бочарова, І.В.Дубровіна, О.В.Землянська, Ю.М.Швалб). Аналіз літератури, методичних, нормативних матеріалів та досвіду роботи психологічних служб ВНЗ дозволяє виділити такі проблеми їх діяльності: • на сьогоднішній день лише у незначній кількості ВНЗ діють психологічні служби; У цьому відділі працює 30 осіб, що надають наступні послуги студентам: консультування і навчання консультантів з особистих питань; професійне консультування та працевлаштування; підготовка кураторів з учбових та особистих питань; медична допомога і охорона здоровя; консультації у випадках різних форм недієздатності, організація послуг студентам з різними фізичними вадами; підтримка студентів-емігрантів при адаптації до нових умов навчання та інших питань соціально-побутового характеру.Психотерапевтичний вплив самої групи на учасників відрізняє групову психотерапію від індивідуальної, основою якої є контакт одного клієнта з психотерапевтом (консультантом). Проте в групі для впливу на особистість і поведінка учасника використовуються не тільки навички терапевта, а й психотерапевтичний потенціал окремих учасників і групи в цілому. Орієнтація на групу як сукупність означає, що центром зусиль терапевта є не окремий учасник або взаємодія між учасниками, а група як ціле. До цього напрямку відносяться тевістокскіе групи (W.Bion), груповий аналіз (S.Foulkes), групи, орієнтовані на конфлікт (D.Whitaker, M.Lieberman).[49] Багато авторів поділяють психотерапевтичні групи на три типи: психотерапія в групі, психотерапія групи, психотерапія допомогою групи [Parloff M., Glassman S., 1977; Petersen P., 1981; Wright Т., 1983].Групи першого типу найкраще представляють так звані групи зустрічей і Т-групи. Будучи терапевтом групи, він не вказував ніякого напряму групі, не визначав правил роботи, а дбав лише про створення атмосфери взаємної довіри і турботи один про одного. C.Rogers ніколи не використовував вправ і технік для підвищення інтенсивності життя групи, покладаючись на "мудрість" групи і здатність творити життя і направляти її в конструктивне русло. Групи такого типу виникли під безпосереднім впливом теорії груп K.Levin "a. Але на відміну від груп зустрічей в Т-групах акцентується не так вдосконалення особистості (хоча це може бути одним з результатів роботи групи), скільки аналіз розвитку групи - що відбувається в групі, коли вона проходить стадії свого розвитку. Вони вчаться розуміти, що з ними відбувається в групі, як функціонує сама група, як учасники поступово можуть прийняти на себе роль ведучого.Їх учасником може бути будь-яка людина страждаючий тією чи іншою хворобою або має ті чи інші психологічні е проблеми. У літературі описуються групи самодопомоги хворих, що страждають серцево-судинними захворюваннями, бронхіальною астмою, діабетом, раком, ревматоїдний артрит, хворобами травного тракту, алкоголізмом, СНІДОМ, епілепсією, порушеннями прийому їжі, психічними хворобами, які зазнали сексуальне чи інше насильство, що пішли на пенсію, втратили чоловіка або дитини і т.д. У групах самодопомоги учасники найчастіше обмінюються життєвим досвідом, історіями свого життя і, найголовніше, прагнуть проникнутися проблемами один одного. Групи підтримки багато в чому нагадують групи самодопомоги, але в них учасники менше діляться особистими переживаннями, а більше приділяють увагу організації спільної діяльності. Потреба учасників обєднатися на основі подібності проблем використовується для обміну
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ГРУП В РОБОТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
1.1 Психологічна служба вищого навчального закладу
1.2 Класифікація психотерапевтичних груп
1.2.1 Поняття та історія виникнення психотерапевтичних груп
1.2.2 Психотерапевтичні групи з точки зору цілей
1.2.3 Психотерапевтичні групи з точки зору засобів реалізації цілей
1.2.4 Психотерапевтичні групи різного теоретичного підґрунтя
1.3 Досвід використання психотерапевтичних груп в діяльності психологічних служб за кордоном
РОЗДІЛ II. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПИТУ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ НА РОБОТУ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ГРУПП
2.1 Дослідження запиту студентської молоді на участь у психотерапевтичних групах