Дослідження позиції кримінального законодавства стосовно оцінки емоційного стану особи, що вчинила злочин. Обґрунтування значення даного питання для визначення кваліфікації злочинів у правозастосовній діяльності. Відповідальність за окремі злочини.
Аннотация к работе
В науці кримінального права загальновизнаним є положення, згідно якого невідємним елементом складу злочину є його субєктивна сторона, основною ознакою якої виступає вина. Окрім того, кримінально-правове значення емоційного стану особи в науці дещо недооцінюється, обмежуючись переважно сильним душевним хвилюванням (афектом). Науково обґрунтований підхід до поняття емоційного стану особи, що вчинила злочин (стосовно емоцій, що супроводжують процес підготовки і вчинення злочину, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння) в комплексі із виною, мотивами і метою злочину як ознаками субєктивної сторони складу злочину є необхідною умовою послідовної реалізації в кримінальному праві принципу субєктивного інкримінування. Це кримінально-правове значення здебільшого проявляється в тому, що емоційні стани, які зменшують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, враховуються як обставина, що помякшує кримінальну відповідальність особи і на рівні її диференціації, і на рівні її індивідуалізації. Більш детального вивчення потребують питання визначення поняття емоційного стану особи, його сутності, місця в системі ознак складу злочину, взаємодії емоційного стану особи з іншими ознаками складу злочину, розмежування понять „сильне душевне хвилювання” та „афект”, визначення видів емоційного стану особи, питання впливу емоційного стану особи на норми та інститути Загальної частини кримінального права України, впливу емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів.Законодавча регламентація різних аспектів емоційного стану особи, яка вчинила злочин, поряд з іншими субєктивними ознаками, зявляється в нормативних документах та памятках права набагато пізніше порівняно із обєктивними ознаками складу злочину, що підтверджує висновок про те, що включення в категоріальний апарат кримінального права понять, які відображують внутрішній психічний стан особи, відбувається лише на відносно високому ступені її розвитку. Підрозділ 1.2 „Емоційний стан особи як психологічна категорія та факультативна ознака субєктивної сторони складу злочину” присвячено дослідженню поняття „емоція” саме як психологічної категорії, визначенню основних теорій емоцій, що існують в психологічній науці, виділенню серед них базової теорії емоційного стану особи нашого дослідження та зясування місця емоційного стану особи в системі ознак субєктивної сторони складу злочину. Дисертант вважає, що, з одного боку, мотиви, мета та емоційний стан є самостійними ознаками субєктивної сторони злочину, які не входять до змісту вини, але, з іншого боку, їх слід віднести до факультативних її ознак, оскільки їх встановлення необхідне при кваліфікації деяких злочинів, передбачених в Особливій частині КК України, як запорука точного встановлення вини, зокрема її ступеня, мотивів, оцінки суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи винного. У підрозділі 1.3 “Поняття емоційного стану особи, яка вчинила злочин” визначено поняття цієї факультативної ознаки субєктивної сторони складу злочину та наведено найбільш важливі ознаки емоційного стану особи. Проведений аналіз дозволяє запропонувати наступне визначення емоційного стану особи, що вчинила злочин: це особливий юридично значущий психологічний стан особи, який впливаючи на її волю і свідомість, взаємодіє із ознаками складу злочину (насамперед субєктивною стороною), і визначає таким чином особливості кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, а також впливає на вирішення питань, повязаних із індивідуалізацією покарання.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
1. Шеховцова Л.І. Емоційний стан особи як факультативна ознака субєктивної сторони складу злочину: постановка проблеми // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. - С. 497-502.
2. Шеховцова Л.І. Основні проблеми взаємодії емоційного стану особи, яка вчинила злочин, з іншими ознаками складу злочину // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2005. - С. 528-533.
3. Шеховцова Л.І. Особливості емоційного стану особи, яка вчиняє злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів // Науковий вісник Юридичної Академії МВС: Збірник наукових праць. Спец. випуск №2(25). - Дніпропетровськ. - 2005. - С. 186-190.
4. Шеховцова Л.І. Розмежування злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, від деяких суміжних складів злочинів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - С. 500-506.
5. Шеховцова Л.І. Вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за злочини проти життя та здоровя // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2007. - Серия “Юридические науки”. - Т. 19 (58). - № 3. - С. 73-78.
6. Шеховцова Л.І. Проблеми визначення сутності та місця емоційного стану особи, яка скоїла злочин, за кримінальним законодавством України // Вісник Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Запорізький державний університет. - 2004. - №1. - С. 181-183.
7. Шеховцова Л.І. Деякі аспекти емоційного стану особи та обставини, що виключають злочинність діяння // Вісник Запорізького національного університету. - Запоріжжя: - 2006. - №3. - С. 136-141.
8. Шеховцова Л.І. Загальнотеоретичні положення впливу емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, що передбачені в Особливій частині КК України // Збірник матеріалів конференції “Кримінально правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми”, м. Донецьк, листопад 2006 р. - Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - С. 287-292.