Вивчення проблеми емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності. Виявлення взаємозв’язків між складовими комунікативної та соціальної компетентності, складовими соціального інтелекту, комунікативними уміннями та емоційністю студентів.
Аннотация к работе
Важливою ознакою успішного професіонала є високий рівень комунікативної компетентності, що виступає як умова та як складова практично будь-якої предметної діяльності. У процесі підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності вищі навчальні заклади повинні давати не тільки знання, уміння й навички, але й розвивати здатність до конструктивної міжособистісної взаємодії, уміння керувати своїми емоціями, комунікативну компетентність які так необхідні майбутнім фахівцям усіх сфер діяльності. Сукупність комунікативних навичок, знань і вмінь, що становлять комунікативну компетентність, впливає на результативність і успішність будь-якої діяльності - як навчальної, так і професійної. У сучасній психологічній науці проблема вивчення емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності є недостатньо розробленою, саме недостатня вивченість емоційного інтелекту і його місця в структурі комунікативної компетентності і обумовлює актуальність обраної теми. Поглиблення уявлень про структуру та функції емоційного інтелекту дає можливість виявити взаємозвязки між емоційним інтелектом і комунікативною компетентністю та визначити характер цих взаємозвязків.У першому розділі "Емоційний інтелект та комунікативна компетентність як предмет психологічних досліджень" здійснено аналіз теоретичних джерел стосовно розуміння феноменів емоційного інтелекту (ЕІ) та комунікативної компетентності. Моделі здібностей розглядають емоційний інтелект як поєднання когнітивних здібностей, у складі яких виділяються два компоненти: перший повязаний з власними емоціями, другий - з емоціями інших людей (О.В. Саловеєм: емоційний інтелект - це здатність сприймати і розуміти прояви особистості, що виражаються в емоціях, керувати емоціями на основі інтелектуальних процесів. Федосєєвої дозволив припустити, що емоційний інтелект є передумовою розвитку комунікативної компетентності в онтогенетичному розвитку особистості на етапах, котрі передують ранній молодості, і далі виступає в якості складової комунікативної компетентності. У групу з низьким рівнем емоційного інтелекту увійшли 79 осіб, групу із середнім рівнем склали 106 осіб, групу з високим рівнем досліджуваного показника склала 91 особа.У системі компетентностей комунікативна компетентність становить здатність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективне спілкування. Емоційний інтелект визначають як здатність керувати своїми емоціями, розпізнавати емоції інших людей, вербалізовувати свої емоційні стани. Емоційний інтелект є передумовою формування комунікативної компетентності в онтогенезі особистості на етапах, що передують ранній молодості. У студентському віці відбувається активне їх формування, яке може бути підсилене впровадженням у навчальний процес та його психологічний супровід тренінгових програм, що спрямовані на підвищення рівня емоційного інтелекту та комунікативної компетентності. Високий рівень ЕІ кореспондує такі прояви комунікативної компетентності, що дозволяють особистості проявляти здатність до конструктивної взаємодії в професійному середовищі, легкість до встановлення контактів, розуміння своїх внутрішніх переживань, здатність демонструвати свої позитивні якості, уміння справляти гарне враження, діяти відповідно до очікувань партнерів по спілкуванню.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
У дисертаційній роботі представлені результати теоретичного узагальнення й емпіричного дослідження емоційного інтелекту як складової комунікативної компетентності студентів. Отримані результати свідчать про досягнення поставлених завдань відповідно до мети роботи й дають можливість сформулювати такі висновки: 1. У системі компетентностей комунікативна компетентність становить здатність встановлювати та підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, сукупність знань, умінь і навичок, які забезпечують ефективне спілкування. Емоційний інтелект визначають як здатність керувати своїми емоціями, розпізнавати емоції інших людей, вербалізовувати свої емоційні стани. Емоційний інтелект є передумовою формування комунікативної компетентності в онтогенезі особистості на етапах, що передують ранній молодості. Далі він предиспонує розвиток комунікативної компетентності та виступає як її склад. Емоційний інтелект та комунікативна компетентність набувають розвитку протягом усього життя. У студентському віці відбувається активне їх формування, яке може бути підсилене впровадженням у навчальний процес та його психологічний супровід тренінгових програм, що спрямовані на підвищення рівня емоційного інтелекту та комунікативної компетентності.
2. Високий рівень ЕІ кореспондує такі прояви комунікативної компетентності, що дозволяють особистості проявляти здатність до конструктивної взаємодії в професійному середовищі, легкість до встановлення контактів, розуміння своїх внутрішніх переживань, здатність демонструвати свої позитивні якості, уміння справляти гарне враження, діяти відповідно до очікувань партнерів по спілкуванню. Досліджувані з високим рівнем ЕІ демонструють розвинену лінгвістичну компетентність, схильність коригувати свою поведінку залежно від змін соціального середовища. Вони виявляють вищі показники соціального інтелекту, є більш успішними в аналізі складних ситуацій взаємодії, більшою мірою розуміють логіку розвитку стосунків, здатні розпізнавати структуру міжособистісних взаємин у динаміці. Чим вищим є рівень емоційного інтелекту, тим вищим є рівень такого комунікативного уміння як "уміння слухати", тобто спроможність проявляти терпимість і зацікавленість позитивно повязане з рівнем здатності до прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретації інформації та поведінки, готовністю до соціальної взаємодії та прийняття рішень, можливості керувати власними емоціями, вербалізовувати свої емоційні стани. Студенти із середнім і низьким рівнем ЕІ відрізняються більшою емоційною реактивністю, недостатньою емоційною саморегуляцією, з меншою точністю оцінюють свої особистісні особливості та внутрішні ресурси.
3. Високий рівень складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" є підґрунтям для успішної міжособистісної взаємодії. Це забезпечує такі якості конструктивної комунікації, як: здатність до ефективної професійної взаємодії, успішність у встановленні контактів, розуміння та контроль своїх емоційних переживань, схильність до самопізнання, упевненість у соціальних контактах, уміння діяти відповідно до очікувань партнерів по спілкуванню. Студенти з середнім і низьким рівнем складової емоційного інтелекту "розпізнавання емоцій інших людей" меншою мірою здатні до конструктивної комунікації.
4. Такі компоненти ЕІ як емоційна відхідливість, вільне управління своїми емоціями та схильність до співпереживання забезпечують розуміння випробовуваними професійних ситуацій, спроможність діяти на вимогу моменту та інтеграцію комунікативних навичок і умінь. Студенти, що проявляють здатність до співпереживання, до розуміння своїх і чужих емоційних станів, мають багатий словниковий запас, уміють відчувати підтекст фрази, що забезпечує високий рівень комунікативної взаємодії. Емпатія та емоційна обізнаність продукують здатність особи до розпізнавання структури міжособистісних стосунків в динаміці, до аналізу складних ситуацій взаємодії. Компонент ЕІ "управління своїми емоціями" негативно повязаний з комунікативним умінням "оцінка себе як співрозмовника": чим менше розвинена здатність до управління своїми емоціями, тим вищою є оцінка себе як співрозмовника, тоді як "уміння слухати" тим вище, чим вище здатність до управління своїми емоціями.
5. Отримана в дослідженні двофакторна структура дозволяє визначити комунікативну компетентність як комплексне утворення та констатувати, що однією з її складових є емоційний інтелект. У перший фактор увійшли компоненти ЕІ "управління своїми емоціями", "самомотивація", вони є проявом внутрішньо особистісного емоційного інтелекту та є елементами структури поведінкового компоненту комунікативної компетентності. Другий фактор представлений компонентами ЕІ "розпізнавання емоцій інших людей", "емпатія", вони є проявом міжособистісного емоційного інтелекту та входять у структуру емоційного компоненту комунікативної компетентності.
У цілому, теоретично обґрунтовано та емпірично виявлено існування взаємозвязків між складовими емоційного інтелекту та елементами комунікативної компетентності, а також встановлено факторну структуру та характер цих взаємозвязків. Отримані результати дозволяють стверджувати, що емоційний інтелект є складовою комунікативної компетентності. Здійснене дослідження не вичерпує усіх аспектів зазначеної проблеми. Перспективою подальших досліджень можуть бути такі напрями роботи: 1) вивчення вікових та гендерних особливостей взаємозвязків емоційного інтелекту та комунікативної компетентності; 2) дослідження емоційного інтелекту та комунікативної компетентності в динаміці професійної діяльності, що дозволить поширити та узагальнити уявлення про досліджувані феномени.
Список литературы
1. Милославська О.В. Взаємозвязок комунікативної компетентності та емоційного інтелекту в студентів / О.В. Милославська // Вісн. Нац. акад. оборони України: зб. наук. пр. - К., 2010. - № 4. - С. 190-195.
2. Милославская Е.В. Взаимосвязь структурных составляющих коммуникативной компетентности и уровня развития эмоционального интеллекта у студентов / Е.В. Милославская // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Психологія. - 2010. - Вип. 43, № 902. - С. 189-192.
3. Милославская Е.В. Влияние когнитивного стиля полезави-симость/поленезависимость на проявления социальной компетентности / Е.В. Милославская // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Сер. Психологія. - 2008. - Вип. 39, № 793. - С. 301-306.
4. Ламаш И.В. Гендерные и возрастные особенности социальной перцепции негативных качеств личности / И.В. Ламаш, Е.В. Милославская // Теорія і практика упр. соц. системами: філос., психологія, педагогіка, соціол.- 2007. - № 3. - С. 80-85.
5. Ламаш И.В. Особенности внутренних взаимосвязей в процессе социальной перцепции / И.В. Ламаш, Е.В. Милославская // Право і безпека. - 2006. - № 5’2. - С. 164-167.
6. Милославская Е.В. Социальный интеллект и социальная компетентность как основные составляющие успешной коммуникации / Е.В. Милославская // Молодые ученые Харьковщины - 2007 : прогр. и материалы конф. молодых ученых, 21 апр. 2007 г. / Нар. укр. акад. - Х., 2007. - С. 77-78.
7. Милославська О.В. Конфліктологічна компетенція як складова соціального інтелекту / О.В. Милославська // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість в умовах європейської інтеграції : зб. матеріалів Х Всеукр. наук.-практ. конф. (16-18 трав. 2007 р.) : у 6 т. - К., 2007. - Т. 4. - С. 166-168.
8. Милославская Е.В. Воспитание социальной зрелости и формирование эмоционального интеллекта будущих специалистов-гуманитариев / Е.В. Милославская // Інтелігенція та влада: матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф.-семінару кер. ВНЗ, учених-дослідників і представників влад. структур із пробл. сучас. інтелігенції,14 берез. 2008 р./ Нар. укр. акад. - Х., 2008. - С. 139-141.
9. Милославская Е.В. Практический интеллект и социальная компетентность как факторы успешности будущего специалиста / Е.В. Милославская // Молодые ученые Харьковщины - 2008 : прогр. и материалы конф. молодых ученых / Нар. укр. акад. - Х., 2008. - С. 61-63.
10. Милославская Е.В. Взаимосвязь структурных составляющих эмоционального и социального интеллекта студента / Е.В. Милославская // Вектори психології - 2009 : матеріали молодіж. наук.-практ. конф. / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2009. - С. 186-188.
11. Милославская Е.В. Взаимосвязь структурных составляющих эмоционального интеллекта и коммуникативных умений у студентов / Е.В. Милославская // Молодые ученые Харьковщины - 2009 : прогр. и материалы конф.,18 апр. 2009г. / Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2009. - С. 64-67.
12. Милославская Е.В. О взаимосвязи эмоционального интеллекта и коммуникативной компетентности / Е.В. Милославская // Материали за VI международна научна практична конференция "Научният потенциал на света - 2010", 17-25 септември 2010. - София: Бял ГРАД-БГ, 2010. - Т. 5: Психология и социология. Философия. Политика. - С. 6-8.