Емпіричні дослідження та система дослідницьких процедур, спрямованих на діагностику основних аспектів ставлення до здоров’я. Характеристика психоемоційного та психосоціального стану осіб. Основні типи ставлення до здоров’я як природного об’єкта.
Аннотация к работе
Таким чином, найважливіша роль в зберіганні і формуванні здоровя належить самій людині, її способу життя, цінностям, установкам, ступеню гармонізації її внутрішнього світу і стосунків з оточенням, а субєктивне ставлення людини до свого здоровя і здорового способу життя є, як важливим чинником регуляції її здоровя, так і джерелом зміни її поведінки стосовно здоровя (Г.А. Разом з тим, проблема психологічної діагностики і корекції субєктивного ставлення людини до свого здоровя та особливостей локусу контролю стосовно здоровя залишається малодослідженою. Головною підставою для дослідження ставлень, зокрема - ставлення до здоровя, а також факторів, які впливають на його формування, є надія, що це дозволить передбачати майбутню поведінку людини та впливати на неї (I. Мета роботи полягає у дослідженні впливу емоційних та психосоціальних чинників на ставлення особи до здоровя; у вивченні особливостей емоційного, психосоціального та субєктивно оцінюваного фізичного стану і локусу контролю стосовно здоровя в осіб із різними характеристиками ставлення до здоровя. Розробити логіку емпіричного дослідження та систему дослідниицких процедур, спрямовану на діагностику основних аспектів ставлення до здоровя, локусу контролю стосовно здоровя та особливостей психоемоційного та субєктивно оцінюваного соціального і фізичного статусу, гіпотетично повязаних із ставленням до здоровя.Перший розділ “Ставлення до здоровя: проблеми та перспективи дослідження” являє собою аналітичний огляд стану проблеми ставлення до здоровя в сучасній психології. Вихід з цієї кризи потребує зміцнення і зберігання здоровя через дотримання здорового способу життя, посилення мотивації та підвищення індивідуальної відповідальності за здоровя, а також формування ефективної системи освіти населення в галузі охорони здоровя. Мясищев), в рамках якої ставлення до здоровя є системою індивідуальних, вибіркових звязків особи із різними явищами навколишньої дійсності, які сприяють або, навпаки, загрожують здоровю особи, а також певна оцінка індивідом свого фізичного і психічного стану (О.Є. Дерябо ставлення до здоровя, як будь-яке ставлення до природного обєкта може бути оціненим за кількома параметрами, найважливішими з яких є індивідуальний психологічний зміст (сукупність ознак ставлення до здоровя), якісно-змістовна характеристика модальності, що визначається за двома факторами - характером сприйняття здоровя (субєктність-обєктність) та характером взаємодії з обєктом (прагматичність-непрагматичність), кількісна структурно-динамічна характеристика інтенсивності та співвідношення її компонентів - емоційного, когнітивного, практичного та поведінкового на рівні вчинків. Проте, користуючись запропонованою системою опису ставлення до здоровя як психічного явища, яку ми поділяємо та розглядаємо як найбільш повну та доречну для дослідження обраного предмета, ми вважаємо доцільним уточнення назв останніх двох компонентів інтенсивності ставлення до здоровя.Структура вибірки характеризується розподілом респондентів за статтю, віком, рівнем освіти, характером трудової зайнятості, додаткові параметри диференціації - “віросповідання” і “категорія доходів” респондентів, “стан здоровя”, за яким досліджені віднесені до однієї з чотирьох категорій (умовно здорові, хворі, ті, хто мають психосоматичні розлади, а також ті, хто перебуває у так званому “третьому стані”, проміжному між здоровям та хворобою); соціальний статус досліджуваних розглядався як “субєктивно оцінюваний” (Г.Е. У третьому розділі “Емоційні та психосоціальні чинники ставлення до здоровя” подано емпирічні дані: про взаємозвязки показників, що описують емоційний та психосоціальний стан досліджуваних, стан їхнього здоровя та його самооцінку, із виділеними характеристиками ставлення до здоровя та локусом контролю стосовно здоровя; про особливості психоемоційного та психосоціального стану осіб з різною модальністю та інтенсивністю ставлення до здоровя, різною проявленістю окремих компонентів інтенсивності ставлення та локусу контролю стосовно здоровя. Стани, у яких переважає афективний компонент (бодьорість-смуток, спокій-тривога, емоційна стійкість-нестікість), безпосередньо повязані із інтенсивністю ставлення до здоровя та усіма її складовими, проте більшою мірою вони впливають на емоційний та когнітивний компоненти; при цьому найважливішими факторами виступають стійкі відчуття бодьорості чи смутку, спокою чи тривоги, притаманні особі. Отримані нами результати дають підставу твердити, що в якості психосоціальних чинників різного рівня розвитку окремих компонентів інтенсивності ставлення до здоровя можуть розглядатися: статева належність (емоційний та практичний на соціальному рівні компоненти ставлення більш розвинуті у чоловіків, пізнавальний та практичний на індивідуальному рівні - у жінок), рівень освіти (чим він вищий, тим менші емоційний та практичний на соціальному рівні компоненти та більші - практичний на індивідуальному рівні та пізнавальний) та субєктивно оцінюваний матеріальний статус (чим він вищий, тим