Розмежування категорій емоційності та емотивності і виділення двох типів дискурсу - емоційного й емотивного. Комплексний аналіз мовних і позамовних чинників, які визначають ступінь експресивності цих дискурсів, встановлення критеріїв їхньої диференціації.
Аннотация к работе
Дослідження мовлення залежно від ступеня його підготовленості проводяться у межах емотіологічних студій - порівнюється або протиставляється спонтанне і стратегічне, тобто навмисне, вираження емоцій (Д.К.Корольов, F.Daneљ, N.Tapio), емоційне мовлення без передбачуваного впливу на адресата й емоційне мовлення з цілеспрямованим впливом на адресата (Н.К.Гранько, В.Н.Грідін, Я.Рейковський, H.Arndt, R.Janney). Дискурсологами розглядаються спонтанні й завчасно сплановані (Е.І.Галяшина, І.М.Прожогіна, R.C.Carrol, J.Milroy, L.Milroy та інші), усні й письмові (G.Cook, Т. van Dijk, D.Tannen та інші), діалогічні й монологічні (Л.Р.Безугла, М.С.Козирева, J.Hoffmanova та інші), інституціональні і неінституціональні (М.Л.Макаров) дискурси. При цьому, дотепер не досліджувалися спонтанний і підготовлений дискурси в емотіологічному аспекті, хоча мовний матеріал свідчить про необхідність їх зіставлення, а тому питання про специфіку їх структури, семантики і прагматики залишаються невизначеними. Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України №0106U002115 “Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №6 від 30 січня 2005 року). Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи лінгвістичного аналізу: метод зіставного аналізу для виявлення подібних і відмінних ознак англомовних емоційного й емотивного дискурсів; метод лінгвостилістичного аналізу з метою встановлення особливостей вживання стилістичних лексичних, семантичних та синтаксичних засобів у зазначених дискурсах; метод актуального членування речень та аналіз за комунікативними типами речень, за допомогою якого описано синтаксичну будову англомовних емоційного й емотивного дискурсів з огляду на використання в них комунікативних типів речення та складності їх структур; метод прагматичного аналізу використовувався для визначення функцій, стратегій і тактик мовленнєвої поведінки, адресантно-адресатних відношень в цих дискурсах; дискурсивний аналіз з метою виявлення основних дискурсивних параметрів емоційного й емотивного дискурсів; метод контекстуального аналізу надав змогу встановити вплив мовних та позамовних чинників на зміст і прагматичну зумовленість виникнення емоційного або емотивного дискурсу; за допомогою методу кількісного й елементів статистичного аналізу був здійснений кількісний опис та отримано статистичне підтвердження (за методом критерію Стьюдента для процентних показників) відмінностей емоційного й емотивного дискурсів.Емоційність є спонтанною, непередбачуваною властивістю мовлення, а емотивність, навпаки, - це передбачувана, усвідомлювана властивість мовлення, повязана з пошуком мовних засобів, які цілеспрямовано надають йому емоційності для впливу на адресата. Виділення емоційного та емотивного дискурсу співвідноситься з однойменними видами комунікації на основі того, що вченими відзначається прямий звязок між комунікацією і дискурсом (див. Емоційний дискурс Емотивний дискурс ступінь підготовленості спонтанний, без попередньої обдуманості й організаційної підготовки підготовлений заздалегідь, логічно-послідовний у викладі контрольованість емоційного прояву слабо контрольований і неконтрольований контрольований усвідомленість емоційного прояву несвідомий свідомий мотивованість фізіологічно зумовлений соціально зумовлений тональність спілкування негативно/позитивно забарвлений позитивно забарвлений форма спілкування переважно у формі діалогу у формі монологу ситуативна обумовленість ситуативно залежний ситуативно визначений характер цілей приватного характеру публічного характеру інформаційна значущість мовлення на комунікативно-пропозиціональному рівні на соціативно-метакомунікативному рівні тип міжособистісних відношень неформальний формальний, відображає стандарт, який цінується суспільством Автори таких дискурсів прагнуть актуалізувати у свідомості слухача систему таких позамовних звязків, які не залишать його байдужим, пробудять його емоції, привернуть увагу та сформують інтерес до виступу. До повнозначних емоційно-оцінних лексичних одиниць належать лексеми з позитивною семантикою типу charm, beauty, fantastic; лексеми з негативною семантикою типу нецензурних, лайливих, вульгарних moron, fool(ish), rotten, cursed, tart, hoodlums, bastard; пестлива лексика (honey, darling, dear, love); сленг, жаргонна лексика (sap, slime, tramps, kooky, napper, wack); словотвірні деривати з демінутивними афіксами субєктивної оцінки (girlie, Pussey, machree, kiddies) та емоційна лексика, утворена шляхом словоскладання (warmhearted, lunkhead, kid-beating, goat-bearded); лексика, що виражає емоційне ставлення мовця до повідомлюваного чи до адресата (to hate, to despise, to fascinate, to adore); метафоричні одиниці переважно образливого змісту, де емоційність створюється через перенесення