Причини та механізми формування емоційних порушень при дитячому церебральному паралічі. Особливості психологічної допомоги дітям з ДЦП, які мають емоційні порушення. Характеристика головних основ психокорекційної роботи з подолання емоційних порушень.
Аннотация к работе
Останнім часом в Україні стала помітною тенденція до зростання кількості дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату. Особливу увагу дослідників привертає дитячий церебральний параліч (ДЦП) - група захворювань, що виявляються насамперед порушеннями рухів, рівноваги й положення тіла [1]. В даний час проблема ДЦП набуває не тільки медичної, а й соціально-психологічної значущості, оскільки психомоторні порушення, рухова обмеженість, особливості когнітивної та емоційно-вольової сфери заважають таким дітям адаптуватися до життя в суспільстві. За несприятливих обставин ці діти не можуть реалізувати свої здібності, не мають можливості стати повноправними членами суспільства. У сфері вивчення особистості дитини з ДЦП гостро стоїть проблема, повязана з дослідженням її емоційних проявів, оскільки емоційний аспект особистості є базовим для її цілісної характеристики.Дитячий церебральний параліч представляє собою велику групу не прогресуючих хвороб центральної нервової системи , що клінічно проявляються різними моторними, мовленнєвими та психічними розладами [7]. Причинами цих порушень можуть бути різні хронічні захворювання вагітної жінки, а також перенесені нею інфекційні (особливо вірусні) захворювання; різноманітні інтоксикації, несумісність матері і плоду за резус-фактором чи груповою приналежністю, недоношеність або неправильне положення плоду тощо. У деяких випадках причиною ДЦП може бути акушерський травматизм, а також затяжні пологи з обвиттям пуповини навколо шийки плоду, що призводить до пошкодження нервових клітин головного мозку дитини в звязку з браком кисню. У період новонародженості у дітей з ДЦП часто відзначається загальне занепокоєння, тремор ручок, підборіддя; підвищення або, навпаки, різке зниження мязового тонусу, іноді відзначаються збільшення розмірів голови, підвищення сухожильних рефлексів, відсутність або слабкість крику, порушення смоктання за рахунок слабкості смоктального рефлексу, нерідко мають місце судоми [1]. В залежності від важкості ураження може спостерігатися повна або часткова відсутність тих чи інших рухів.До всього, що оточує людину, вона виявляє певне ставлення, яке проявляється у різноманітних емоціях. Інакше кажучи, в емоціях відображаються переживання людини, співвідношення між бажаннями, потребами та можливостями їх задоволення [17]. Емоції можна розглядати й відповідно до того, який стан вони викликають: активний чи пасивний, підвищують чи пригнічують життєдіяльність людини. Емоції також впливають на перебіг різних психічних процесів - сприймання, памяті, уяви, мислення, зумовлюють формування певних рис характеру особистості. Риси характеру самі по собі не спричиняють невротичні розлади, проте сприяють їх виникненню під виливом психотравмуючих обставин: безпосередність та вразливість перетворюються на тривожність; неспокій, образливість, безпорадність - на пасивність, інертність, пригніченість; альтруїстичні якості, почуття власної гідності - на егоцентризм, невластиві таким дітям недовірливість, відлюдькуватість, що є також реактивно-захисними психічними утвореннями [2].До психологічних причин найчастіше відносять: 1) особливості емоційно-вольової сфери дитини, а саме порушення адекватності її реагування на вплив ззовні; 2) недоліки у розвитку навичок самоконтролю поведінки. Як зазначає Мамайчук І.М., однією з причин емоційних розладів у дітей з ДЦП може бути один з трьох видів спрямованості конфлікту: конфлікт у межах міжособистісних відносин, інтропсихічний конфлікт (внутрішньоособистісний) і змішаний конфлікт. Діти, у яких емоційні проблеми проявляються в межах міжособистісних відносин, відрізняються підвищеною збудливістю, що виражається в бурхливих афективних спалахах в процесі спілкування, особливо з однолітками. Найчастіше, міжособистісні конфлікти спостерігаються у дітей з різними формами ДЦП, обумовлені не стільки важкістю церебрально-органічного дефекту, скільки особливостями виховання дитини. Ці явища досить часто спостерігаються у дітей з ДЦП, але, на відміну від дітей з неврозами, вони обумовлені не тільки наявністю психогенних переживань, але і церебрально-органічною недостатністю мозку.Перед психологом стоїть важливе завдання діагностувати батьківську позицію по відношенню до дитини, проаналізувати батьківські установки і стилі виховання, оцінити психологічний клімат у сімї. Найбільшу інформацію психологу може дати спільна гра батьків з дітьми, розігрування сімейних ситуацій з обміном ролями (батьки беруть участь в ролі дітей, а діти - батьків). Ігрові методи в системі діагностики стилів і методів сімейного виховання дітей з ДЦП мають велике значення. Одним із завдань нашої курсової роботи було визначити особливості емоційних розладів у дітей з ДЦП. Для діагностики було обрано методики «Кактус» М.А.При підборі методів психокорекції емоційних порушень необхідно виходити з специфічної спрямованості конфлікту, що визначає емоційне неблагополуччя дитини: при внутрішньоособистісному конфлікті доцільно використовувати ігрові методи психокорекції, психоанал
План
Зміст
Вступ
Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми емоційного розвитку при ДЦП у медико-психологічній літературі
1.1 Поняття дитячого церебрального паралічу у науковій літературі
1.2 Особливості розвитку емоційної сфери у дітей з ДЦП
1.3 Причини та механізми формування емоційних порушень при ДЦП
Розділ II. Психологічна допомога дітям з ДЦП, які мають емоційні порушення
2.1 Особливості діагностики емоційних порушень у дітей з ДЦП
2.2 Основи психокорекційної роботи з подолання емоційних порушень у дітей з ДЦП
Висновки
Список використаної літератури емоційний церебральний параліч