Вивчення правового закріплення емфітевзису в джерелах римського приватного права. Дослідження процесу становлення довгострокового спадкового користування чужою землею для сільськогосподарських потреб у праві України на різних етапах його розвитку.
Аннотация к работе
Перехід України до ринкової економіки, важливі політичні, економічні та соціальні процеси в державі, а також її прагнення увійти повноправним членом до Європейського Союзу зумовлюють потребу у вдосконаленні правової системи України та приведенні у відповідність до міжнародних стандартів правового статусу особи, зокрема в частині її майнових прав. Історичне походження і розвиток українського права традиційно повязані з римською правовою доктриною, що, зокрема, виявилось у „Руській Правді”, Литовських статутах, „Правах, за якими судиться малоросійський народ...” та інших памятках українського права. Серед норм цього інституту значне місце займає група норм, повязаних з правом користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що зумовлено, передусім, обєктом правового регулювання, яким у цих відносинах виступає земля. Сьогодні виникла потреба в уніфікації національного законодавства країн СНД та країн ЄС і значна роль у цьому процесі належить римському приватному праву, причина довговічності якого полягає, зокрема, і в тому, що римляни творчо перейняли та синтезували не тільки свій, а й чужий правовий досвід. Серед найважливіших із них необхідно виділити наступні: діалектичний, за допомогою якого в дослідженні виявлено взаємозвязки та динаміку розвитку емфітевзису за римським приватним правом взагалі та впровадження як окремих його елементів, так і в повному обсязі у право України; системно-структурний метод, який дав можливість зясувати структуру досліджуваного обєкта; історичний метод використано для зясування закономірностей і тенденцій розвитку емфітевзису відповідно до загального розвитку права у Стародавньому Римі та в Україні; метод порівняльного аналізу застосовано для зясування особливостей та відмінностей емфітевзису на різних етапах розвитку, а також для порівняння його у римському праві та праві України; метод логічного аналізу дав змогу зрозуміти зміст та правильно тлумачити норми римського та українського права, які регулюють відносини довгострокового спадкового користування чужою землею для сільськогосподарських потреб.„Емфітевзис у джерелах римського права” подано огляд джерел римського права за темою дослідження: Інституцій Гая (Gai. „Емфітевзис у зарубіжній юридичній літературі” розглядається стан дослідження емфітевзису в працях російських, польських, німецьких правознавців-романістів. „Довгострокове спадкове користування чужою землею як рецепція емфітевзису в джерелах права України та його дослідження в юридичній літературі” зроблено огляд джерел права України: „Руської Правди”, Литовських статутів 1529, 1566 та 1588 років, „Прав, за якими судиться малоросійський народ”, Зводу законів Російської імперії, Загального цивільного уложення Австрійської імперії, законодавства Російської СФРР, УРСР, СРСР та права сучасної України щодо довгострокового спадкового користування чужою землею. „Емфітевзис у Стародавньому Єгипті та Стародавній Греції як прототип становлення емфітевзису у Стародавньому Римі” на основі аналізу джерел права Стародавнього Єгипту та Стародавньої Греції зясовано, що емфітевзис має дуже давнє походження і застосовувався у цих державах. Зміст „Rew Laws”, відомого грецького папірусу, містить низку указів, виданих у час панування Птоломея ІІ Філадельфа в Єгипті (259 р. до н.е.), зокрема „Закон про націоналізацію виробництва олії в Єгипті” та документ „Оренда приватної землі”, що містять ознаки, притаманні емфітевзису.„Рецепція римського права в Україні і закріплення відносин користування чужою землею у праві Київської Русі” розглядаються загальні положення рецепції римського права та вплив римського права на регулювання відносин довгострокового користування чужою землею для сільськогосподарських потреб у збірнику права - „Руській Правді”. Чиншовик сплачував власнику визначений розмір чиншу як винагороду за користування його землею, а також сплачував усі податки і виконував повинності, покладені на землю, аналогічно до емфітевти. Проте, на відміну від емфітевти, чиншовик не був зобовязаний користуватись землею лише з метою обробітку землі, він навіть міг погіршувати земельний наділ, а також мав право відчужувати своє право без згоди власника і не був повязаний переважним правом власника на його купівлю. „Користування чужою землею у праві козацько-гетьманської держави” зазначається, що у першій половині XVIII ст. у Гетьманщині набули розвитку правовідносини, повязані з довгостроковим спадковим користуванням землею. „Правове регулювання користування чужою землею на українських землях у складі Російської імперії у ХІХ - на початку ХХ століть” розглядаються джерела права, що діяли упродовж цього періоду у Східній та Центральній Україні, зокрема „Зібрання малоросійських прав” та „Звід законів цивільних”, що увійшов до Зводу законів Російської імперії, щодо наявності в них рецепованих положень емфітевзису за римським приватним правом.Емфітевзис як довгострокове, відчужуване, таке, що успадковується, право користування чужою земельною ділянкою для сільсь