Сучасний стан емісії та використання електронних грошей як платіжного засобу, міжнародний досвід їх регулювання та використання. Специфіка та основні чинники ризиків, методичні рекомендації щодо управління ними. Особливості оверсайту даних систем.
Аннотация к работе
Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання електронних грошей - поки ще теоретична концепція. Водночас комплексних і ґрунтовних наукових досліджень емісії та використання електронних грошей в Україні не існує, не досліджено обсяги емісії електронних грошей, сферу їх застосування, види та особливості функціонування систем електронних грошей, не розроблено відповідний понятійний апарат, не виявлено специфіку ризиків, притаманних системам електронних грошей, не розроблено науково-обґрунтованих пропозицій щодо напрямів удосконалення організації емісії електронних грошей та їх використання в Україні тощо. Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є: - обґрунтувати трансформацію сутності, природи та форм грошей, визначити сутність і економічну природу електронних грошей, проаналізувати основні види електронних грошей і класи систем електронних грошей; розробити термінологічно-понятійний апарат з питань, повязаних з емісією та використанням електронних грошей в Україні, а також вимоги до започаткування та здійснення діяльності з електронними грошима банками і небанківськими фінансовими установами; Інформаційну базу дослідження становлять закони та нормативно-правові акти України, інших країн, документи Європейського центрального банку, Банку міжнародних розрахунків, центральних банків європейських країн, монографічні дослідження та статті вітчизняних і зарубіжних вчених у фахових економічних виданнях, нормативні документи систем електронних грошей в Україні, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів, інформація на офіційних сторінках систем електронних грошей у всесвітній інформаційній мережі Інтернет тощо.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади електронних грошей» розкрито трансформацію сутності, природи та форм грошей на сучасному етапі, проаналізовано сутність та економічну природу електронних грошей, а також існуючі класифікації видів і систем електронних грошей. Проаналізовано найбільш поширені методологічні помилки використання терміну «електронні гроші», обґрунтовано відмінності електронних грошей від інших електронних платіжних продуктів, які також використовують інноваційні технічні рішення (платіжних інструментів доступу до банківського рахунку, одноцільових карток тощо). З огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій, у роботі зроблено висновок про недоцільність проведення класифікації електронних грошей і систем електронних грошей за технологічними ознаками та запропоновано виділяти види електронних грошей і класи відповідних систем за ознакою трансферабельності, як найбільш суттєвою з точки зору схеми обігу електронних грошей. У другому розділі «Організація емісії та оцінка використання електронних грошей як платіжного засобу» досліджено специфіку систем електронних грошей, що функціонують в Україні, основні шляхи введення та виведення готівкових і безготівкових грошей до/із систем електронних грошей, проаналізовано сучасний рівень емісії та використання електронних грошей як платіжного засобу, узагальнено міжнародний досвід регулювання емісії та використання електронних грошей. Державне регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні має сприяти виявленню потенційних переваг електронних грошей як платіжного засобу, забезпечити потреби електронної комерції та, разом з цим, запровадити контроль за діяльністю емітентів електронних грошей та учасників систем електронних грошей.Установлено, що принциповою відмінністю електронних грошей від інших електронних платіжних продуктів є те, що електронні гроші є грошовими зобовязаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні держателя, відтак під час розрахунків електронними грошима банківські рахунки не задіяні. Виявлено, що в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, коли готівкові або безготівкові гроші вводяться до систем під час емісії електронних грошей та виводяться під час погашення електронних грошей, що є важливим для здійснення контролю за функціонуванням таких систем з боку державних органів. Натомість доцільно зважити на наявність такої характеристики електронних грошей, як трансферабельність, що принципово ускладнює схему обігу електронних грошей і контроль за їх використанням. Установлено, що в Україні здійснюється емісія електронних грошей двох видів: нетрансферабельних електронних грошей на основі карток (емітенти - банки) і трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення (емітенти - небанківські установи). Потенційний інфляційний вплив електронних грошей має два напрями: перший - мультиплікація грошей на банківському рахунку, на якому зберігається сума покриття електронних грошей, другий - емісія самих електронних грошей, які виконують функції засобу платежу та обігу, без відображення операцій на банківських рахунках до моменту погашення.
План
Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання щодо вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети.
1. Упродовж економічного розвитку суспільства відбувається дематеріалізація грошей, - поступово гроші втрачають предметно-чуттєву форму та набувають характеру інформації. Важливими чинниками у процесі трансформації грошей є надбання людства у сфері технологій.
2. Установлено, що принциповою відмінністю електронних грошей від інших електронних платіжних продуктів є те, що електронні гроші є грошовими зобовязаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні держателя, відтак під час розрахунків електронними грошима банківські рахунки не задіяні. Виявлено, що в системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, коли готівкові або безготівкові гроші вводяться до систем під час емісії електронних грошей та виводяться під час погашення електронних грошей, що є важливим для здійснення контролю за функціонуванням таких систем з боку державних органів.
3. Визначено, що на сучасному етапі електронні гроші в усіх відомих випадках є наперед оплаченим платіжним засобом і виступають замінником готівкових і безготівкових грошей для окремих застосувань. Разом з цим, на відміну від загальноєвропейського підходу, зроблено висновок, що характеристика електронних грошей бути оплаченими наперед не є притаманною електронним грошам a priori. В інтересах монетарної політики центрального банку ця характеристика має бути встановлена у вигляді вимоги до емітентів - приватних установ з метою закріплення звязку між електронними грошами та готівковими і безготівковими грошима.
4. Обґрунтовано, що, з огляду на стрімкий розвиток інформаційних технологій, недоцільно під час виділення видів електронних грошей та класів систем електронних грошей брати за основу суто технологічні ознаки, з урахуванням яких сьогодні побудовані найбільш поширені класифікації. Натомість доцільно зважити на наявність такої характеристики електронних грошей, як трансферабельність, що принципово ускладнює схему обігу електронних грошей і контроль за їх використанням.
5. Установлено, що в Україні здійснюється емісія електронних грошей двох видів: нетрансферабельних електронних грошей на основі карток (емітенти - банки) і трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення (емітенти - небанківські установи). Шляхи уведення готівкових і безготівкових грошей до систем трансферабельного класу є більш різноманітними, при цьому найбільш ефективним є використання скретч-карток і програмно-технічних комплексів самообслуговування.
Для збільшення використання електронних грошей нетрансферабельного виду критичного значення набуває розвиток інфраструктури для приймання електронних грошей у традиційній торговій мережі та збільшення шляхів уведення коштів до систем електронних грошей. Водночас для трансферабельних електронних грошей найбільш важливим є розвиток електронної торгівлі загалом та створення специфічної сфери застосування електронних грошей, яка привабить користувачів і переконає їх у перевагах використання саме цього платіжного засобу порівняно з іншими.
6. Доведено, що електронні гроші поступово набувають поширення як платіжний засіб у різних країнах світу. Проте на сучасному етапі обсяги емісії електронних грошей не впливають на монетарну політику. Потенційний інфляційний вплив електронних грошей має два напрями: перший - мультиплікація грошей на банківському рахунку, на якому зберігається сума покриття електронних грошей, другий - емісія самих електронних грошей, які виконують функції засобу платежу та обігу, без відображення операцій на банківських рахунках до моменту погашення.
7. На основі дослідження регуляторних рішень, прийнятих в ЄС та США (на рівні штатів), та на відміну від поширеної думки про те, що успішний розвиток американського ринку електронних грошей повязаний із відсутністю державного регулювання емітентів, зроблено висновок, що загальні підходи до емітентів електронних грошей в ЄС і США є подібними - це ліцензування, поєднане із встановленням регуляторного режиму діяльності та пруденційним наглядом з боку державних органів.
8. Удосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні запропоновано здійснювати за кількома основними напрямами, з яких найважливішим є державне регулювання. На рівні законів України мають бути встановленні чіткі умови, згідно з якими банками та небанківськими установами може здійснюватися емісія електронних грошей та їх використання. Водночас має бути запроваджений контроль за такою діяльністю. При запровадженні регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні критичним є збереження рівноваги між дотриманням інтересів монетарної політики, забезпеченням захисту користувачів, гарантуванням надійності та стабільності систем електронних грошей, з одного боку, та підтримкою інновацій у платіжній сфері, - з іншого.
9. Запропоновано при встановленні в Україні нормативного обмеження на суму електронних грошей, яка може знаходитися у розпорядженні користувача, та обмеження на суму однієї операції з електронними грошима керуватися методикою використання VII Спеціальної рекомендації FATF, що дозволить використовувати електронні гроші як неперсоніфікований платіжний засіб при здійсненні віддалених платежів і переказів.
10. Нерозривний звязок операції емісії та використання електронних грошей із функціонуванням систем електронних грошей суттєво підвищує роль операційного (або технічного) ризику в цих системах. Якщо емітентом електронних грошей є банк, операційний ризик набуває найбільшого значення і, відповідно, заходам з управління цим ризиком має приділятися найбільша увага. Проте, якщо емітентом електронних грошей є небанківська установа, не меншого значення набуває управління фінансовими ризиками.
Оскільки на даному історичному етапі емітентами електронних грошей є приватні особи (за виключенням НСМЕП НБУ), та враховуючи, що електронні гроші приймаються торговцями як засіб платежу за їх згодою, в системах електронних грошей критичного значення набуває управління ризиком репутації.
11. Специфіка електронних грошей як платіжного засобу підвищує роль оверсайту систем електронних грошей з боку центрального банку. На підставі аналізу досвіду центральних банків розвинених країн щодо оверсайту традиційних платіжних систем установлено, що основними етапами здійснення Національним банком України оверсайту систем електронних грошей мають бути: моніторинг систем електронних грошей; оцінювання систем до початку емісії електронних грошей та періодичне оцінювання функціонуючих систем щодо дотримання в них встановлених законодавством вимог; ініціювання змін у системах (у разі висновків про їх необхідність).
Таким чином, реалізація запропонованих автором заходів за результатами дослідження дозволить забезпечити ефективну організацію емісії та використання електронних грошей в Україні та контроль за ними.
Список литературы
1. Махаєва О. Основні принципи для системно важливих платіжних систем // Вісник НБУ. - 2000. - №6 - С. 56-58. 0,4 друк. арк.
2. Махаєва О., Харченко В. Платіжна система Нідерландів і контроль за нею // Вісник НБУ. - 2003. - №12. - С. 48-53. 0,8 друк. арк., особисто - 0,4 друк. арк. (автором досліджено функціонування платіжних систем Нідерландів, міжнародних стандартів контролю / оверсайту платіжних систем і здійснення контролю / оверсайту платіжних систем Банком Нідерландів).
3. Махаєва О. Електронні гроші в Європі та Україні // Вісник НБУ. - 2004. - №9. - С. 22-24. 0,4 друк. арк.
4. Махаєва О. Використання електронних грошей та вимоги, які висуваються до їх емітентів і відповідних систем розрахунків // Вісник УАБС. - 2005. - 1 (18). - С. 43-50. 0,7 друк. арк.
5. Махаєва О. Підходи до регулювання емісії електронних грошей та їх використання // Вісник УАБС. - 2005. - №2 (19). - С. 46-51. 0,5 друк. арк.
6. Махаєва О. Електронні гроші: стан європейського ринку та його регулювання // Вісник НБУ. - 2006. - №8. - С. 30-34. 0,7 друк. арк.
7. Махаєва О. Ринок електронних грошей в Сполучених Штатах Америки та його регулювання // Вісник НБУ. - 2007. - №1. - С. 56-60. 0,7 друк. арк.
8. Міщенко В., Махаєва О. Електронні гроші: поняття, стан українського ринку та перспективи розвитку // Банківська справа. - 2007. - №3 (75). - С. 3-19. 1,1 друк. арк., особисто - 0,55 друк. арк. (автором досліджено організацію емісії та використання електронних грошей в Україні, розроблено пропозиції щодо їх державного регулювання).