Соціально-економічні та політичні передумови еміграційного руху в Західній Україні впродовж міжвоєнного двадцятиліття. Національний аспект еміграційної політики польського уряду. Вплив мореплавних компаній та їхньої агентури на динаміку переселення.
Еміграція як явище, спричинене соціально-економічними і політичними обставинами, належить до особливого виду переміщення людей. В результаті за океаном виникли значні осередки українців, поляків, євреїв та представників інших національностей. Українці на цих теренах становили корінну національну більшість, водночас тут мешкало чимало поляків і євреїв, а на Поліссі - ще й білорусів. У звязку з цим у Західній Україні було створено розгалужений еміграційний апарат, що мав всебічно сприяти переселенню українців і євреїв за океан. У міжвоєнні роки еміграцією в Західній Україні було охоплено близько 600 тис.чол., або десята частина населення краю.Еміграція з Західної України міжвоєнного періоду має цілий ряд характеристик, властивих для більшості народів Європи. Усі праці польських авторів, що побачили світ у післявоєнний період, можна поділити на такі підгрупи: 1) узагальнюючі дослідження про еміграцію з міжвоєнної Польщі; 2) дослідження еміграційного руху серед поляків; 3) праці про еміграцію українців; 4) праці про єврейську еміграцію. Різноманітні джерельні матеріали про еміграцію з Західної України у 20-30-х роках ХХ ст. зберігаються у 30 фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА України у Львові). Цікаві за змістом матеріали про еміграцію автор виявив у періодичних виданнях міжвоєнного часу: українських, польських, єврейських газетах та журналах, насамперед у тих, які видавали еміграційні органи та громадські обєднання опіки над емігрантами. У 1919-1928 рр. польський уряд намагався переконати громадськість, що "еміграція є злом неминучим, конечним і бажаним" і часто-густо маскував свої наміри під гаслом опіки над емігрантами.Упродовж міжвоєнного двадцятиліття еміграція з Західної України значною мірою обумовлювалася соціально-економічними і політичними відносинами в краї та еміграційною політикою польських властей, в якій найвагомішу роль відігравав національний фактор. Внаслідок цього, при майже повному занепаді еміграційного руху з Польщі у 1937-1939 рр., на західноукраїнських землях почала швидко зростати еміграція в південноамериканському напрямку, зокрема, до Парагваю та Аргентини. Еміграційна політика польських властей була вигідною мореплавним компаніям, які прямо чи опосередковано впливали на динаміку та масштаби еміграційного відпливу. Протидіяти масовим зловживанням агентів намагалися громадські обєднання опіки над емігрантами (Товариство опіки над українськими емігрантами, Польське еміграційне товариство, Товариство "Польська опіка над співвітчизниками за кордоном", Єврейське центральне еміграційне товариство "JEAS"), однак їхні зусилля здебільшого не мали позитивного ефекту. Еміграція сюди була значною лише у 1919-1924 рр. Згодом її значно обмежили, на що був спрямований "закон Джонсона".
План
Основний зміст дисертації
Вывод
Упродовж міжвоєнного двадцятиліття еміграція з Західної України значною мірою обумовлювалася соціально-економічними і політичними відносинами в краї та еміграційною політикою польських властей, в якій найвагомішу роль відігравав національний фактор.
Намагаючись стрімко збільшити масштаби українського та єврейського переселення за океан, польські владні структури розробили у 30-х роках ХХ ст. ряд таємних еміграційних планів. Для їх реалізації держава виділила силовим міністерствам значні фінансові засоби. Внаслідок цього, при майже повному занепаді еміграційного руху з Польщі у 1937-1939 рр., на західноукраїнських землях почала швидко зростати еміграція в південноамериканському напрямку, зокрема, до Парагваю та Аргентини.
Еміграційна політика польських властей була вигідною мореплавним компаніям, які прямо чи опосередковано впливали на динаміку та масштаби еміграційного відпливу. На службі компаній перебували сотні агентів і субагентів. В гонитві за прибутками останні вдавалися до найганебніших способів ошукування населення.
Протидіяти масовим зловживанням агентів намагалися громадські обєднання опіки над емігрантами (Товариство опіки над українськими емігрантами, Польське еміграційне товариство, Товариство "Польська опіка над співвітчизниками за кордоном", Єврейське центральне еміграційне товариство "JEAS"), однак їхні зусилля здебільшого не мали позитивного ефекту. Еміграційні товариства перебували під пильним контролем властей і майже повністю залежали від асигнувань уряду.
Упродовж міжвоєнного двадцятиліття головне місце в еміграційному русі в Західній Україні посідали США. Еміграція сюди була значною лише у 1919-1924 рр. Згодом її значно обмежили, на що був спрямований "закон Джонсона". Світова економічна криза звела переселення до Сполучених Штатів до мінімуму. Така ситуація тривала до початку Другої світової війни.
Значний еміграційний потік із західноукраїнських воєводств спрямовувався також до Канади, яка була традиційною країною переселення для українців Східної Галичини. Впродовж усього міжвоєнного періоду вони чисельно переважали польських та єврейських емігрантів у цьому напрямку. До Канади найбільше емігрувало населення Тернопільського воєводства та Станіславівщини. До цієї країни зазвичай переселялися заможні селяни, оскільки канадські імміграційні приписи вимагали від іммігрантів після приїзду на територію домініону предявити значні кошти.
Великі масштаби переселення до країн Південної Америки були зумовлені імміграційними обмеженнями, вжитими урядами США і Канади. Опосередковано вони відповідали намірам польських властей, що прагнули скерувати українську й єврейську еміграцію в Аргентину, Бразилію, Парагвай, Уругвай. З огляду на поміркований характер імміграційного законодавства і незначні квоти "показових грошей" сюди масово емігрувало найбідніше українське населення Волинського та Поліського воєводств.
Для єврейської еміграції з Західної України провідним напрямком була Палестина. У переселенні сюди, окрім соціально-економічних факторів, значна роль належала сіонізмові, а також профашистській політиці польських урядів, які у 30-х роках керувалися лозунгом "Odzydzic Polske !".
Особливим обєктом уваги польського уряду була континентальна еміграція. На противагу переселенню за океан, вона відбувалася здебільшого за міжнародними угодами, укладеними польським урядом з Францією, Німеччиною, Данією, Латвією та ін. При цьому польська влада узаконила за собою право визначати місцевості, де мали організовуватися рекрутації заробітчан. Для західноукраїнських воєводств виділялися незначні еміграційні контингенти, причому переважно для місцевостей зі значним відсотком польського населення.
Соціальна адаптація емігрантів з Західної України в країнах імміграції майже скрізь була дуже складною. У більшості випадків емігранти неодноразово змінювали місце поселення і характер заняття, не раз зазнавали знущань і були ошукані роботодавцями і шахраями.
Загалом упродовж 20-30-х років ХХ ст. еміграція з Західної України є вагомою сторінкою в історії краю. Вона зумовила чисельне зростання українських, польських та єврейських осередків у багатьох країнах й опосередковано сприяла зміцненню їхньої ролі в господарському і суспільно-політичному житті країн імміграції. Водночас еміграція трагічним чином позначилася на долях багатьох десятків тисяч людей.
Список литературы
Еміграція з Західної України (1919-1939). Львів, 2003. 416 с.
Участь морехідних компаній в організації переселення західноукраїнського селянства в Латинську Америку у міжвоєнний період (1918-1939 рр.) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету. Вип.2. Львів, 1999. С. 169-181.
Польське еміграційне товариство у Львові (1927-1939 рр.) // Вісник Львів. ун-ту. Серія історична. Вип.34. Львів, 1999. С.479-485.
Вплив законодавства США на українську еміграцію (1919-1939 рр.) // Питання історії України. Збірник наукових статей. Т.4. Чернівці, 2000. С.170-175.
Роль мореплавних компаній та їх агентури в еміграційному русі на Західній Україні (1919-1939) // Вісник Львів. у-ту. Серія історична. Вип.35-36.Львів, 2000. С.274-285.
Товариство "Польська опіка над співвітчизниками за кордоном" у Львові (1927-1939) // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Збірник наукових статей. Т.8. Чернівці, 2001. С.110-118.
Еміграція // Довідник з історії України. Київ, 2001. С. 230-233.
Вплив законодавства Канади на українську трудову еміграцію з Польщі (1919-1939) // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал). Вип.5. Львів, 2001. С. 282-291.
Еміграція населення Західної України в Аргентину (1919-1939) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету. Вип.4. Львів, 2001. С. 184-196.
Еміграція євреїв із Західної України в Аргентину (1919-1939) // Наук. зап. Тернопіль. пед. ун-ту ім. В.Гнатюка. Серія: Історія. Вип.13. Тернопіль, 2001. С.135-142.
Газета "Chwila" як джерело до вивчення еміграції євреїв із Західної України в Палестину//Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України (Львівський філіал). Вип.6. Львів, 2001. С. 310-319.
Соціальна характеристика емігрантів з Польщі в Аргентину у міжвоєнний період (1919-1939) // Народознавчі зошити. №3. Львів: Інститут народознавства Національної академії Наук України, 2001. С.433-439.
Експозитура Еміграційного уряду у Львові (1923-1932) // Lwow: miasto-spoleczenstwo-kultura. Studia z dziejow Lwowa pod redakcija Kazimierza Karolczaka. T.IV. Krakow, 2002. S.333-345.
Еміграційні органи Польщі на Західній Україні (1919-1939 рр.) // Наук. зап. Національного ун-ту "Острозька академія": Історичні науки. Вип.2. Острог, 2002. С.96-105.
Трудова еміграція із Західної України в Канаду (1919-1939) // Вісник Львів. ун-ту. Серія історична. Вип.37. Ч.I. Львів, 2002. С.350-364.
Щоденник Івана Дорундяка (До історії української еміграції в Канаду) // Вісник Львів. ун-ту. Серія історична. Вип.37. Ч.II. Львів, 2002. С.128-172.
Імміграційна політика Канади та її вплив на українську еміграцію з Польщі (1919-1939 рр.) // Питання історії України. Збірник наукових статей. Т.5. Чернівці, 2002. С.91-96.
Львівський відділ Єврейського центрального еміграційного товариства "JEAS" (1924-1939) // Проблеми гуманітарних наук. Наук. зап. Дрогобицького пед. ун-ту. Вип.9. Дрогобич, 2002. С.172-182.
Етапи еміграції євреїв із Західної України в Палестину у 1919-1939 рр.// Дрогобицький краєзнавчий збірник. Спецвипуск до 60-річчя УПА. Дрогобич, 2002. С.326-339.
Еміграція євреїв із Західної України в Палестину у 1919-1939 роках // Модерна Україна. Київ - Львів, 2002. С.119-140.
Еміграційна політика Польщі та її реалізація на Західній Україні (1919-1939) // Проблеми словянознавства. Вип.52. Львів, 2002. С.73-86.
Трудова еміграція із Західної України в Бразилію (1919-1939) // Наук. зап. Тернопіль. Пед. у-ту ім. В.Гнатюка. Серія: Історія. Вип.1. Тернопіль, 2003. С.211-221.
Трудова еміграція із Західної України у Францію (1919-1939) // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. №8. Івано-Франківськ, 2002. С.95-107.
Еміграційна політика Польщі у міжвоєнний період // Наукові зошити історичного факультету Львів. ун-ту. Вип.1. Львів, 1997. С.103-105.
Еміграційний Дім у Львові // Львів: місто-суспільство-культура. Вісник Львів. ун-ту. Спец. випуск. Т.3. Львів, 1999. С.513-517.
Вплив законодавства Бразилії на еміграцію із Західної України (1919-1939) // Питання історії України. Збірник наукових статей. Т.6. Чернівці, 2003. С.144-148.
Andrzej A. Zieba. Ukraincy w Kanadzie wobec Polakow i Polski (1914-1939).- Krakow, 1998, 404 s.// Вісник Львів- ун-ту. Серія історична. Вип.34. Львів, 1999. С.546-548.
Українська діаспора //Довідник з історії України. Т.3. Київ, 1999. С.408-409. Співатор Киричук Ю.А.
Заячківський Микола // Довідник з історії України. Київ, 2001. С. 255-256.
Газета "Український емігрант" як літописець еміграції із Західної України // Матеріали наукової краєзнавчої конференції "Історичні памятки Галичини". Львів, 2001. С.64-70.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
