Історія виникнення, розвитку та напрямки постмодернізму в літературі. Життєвий і творчій шлях Патрика Зюскінда як відображення епохи постмодернізму. Особливості роману Патрика Зюскінда "Парфумер. Історія одного вбивці" в контексті німецького постмодерну.
Аннотация к работе
Творчість відомого німецького прозаїка останньої чверті XX століття Патріка Зюскінда, що отримав визнання як автор постмодерністських текстів, привертає увагу своєю надзвичайною багатогранністю: він є автором знаменитого роману, драм, малої прози та есе. Твори Патріка Зюскінда представляють собою самобутнє художнє явище в сучасній німецькомовній та європейській прозі: Зюскінд постає перед нами як своєрідний сучасний хронікер людського життя, душевних образ і травм індивіду, що володіє багатим і змістовним художнім потенціалом. Література, що звернулася до історії індивіду в еру тотального розчарування, виявилася як ніколи відкритою до прямих виходів у філософію. У першій половині ХХ століття екзистенціалізм фіксує новий, порівняно з модернізмом, етико-психологічний характер катастрофи: неминучої самотності індивіду, неможливість комунікації між людиною і світом, позбавленим трансцендентного початку («вічне мовчання небес»), абсурдність буття. Драматизм і трагізм індивідуальної свідомості, переживання ситуації універсального Абсурду і Хаосу, ситуації відчуженого буття, знання про справжній стан людини (самотність перед обличчям Ніщо) успадковує у екзистенціалізму постмодернізм.Постмодернізм (лат. post: після, за і франц. modernisme) - цілісний, багатозначний, динамічний, залежний від соціального та національного середовища комплекс мистецьких, філософських, епістемологічних науково-теоретичних уявлень, дистанційованих від класичної та неокласичної (модерністської) традиції, що склався в західній культурній постметафізичній самосвідомості за останні десятиліття XX століття. Як особливий ідейний напрямок, повязаний певною єдністю філософських і загальнотеоретичних передумов і методологічних підходів, постмодернізм сформувався в 80-ті роки XX століття і почав впливати на різні сфери соціально-гуманітарного знання, різні сфери громадського життя. У США слово "постмодернізм" почали вживати стосовно літератури наприкінці 50-х років ХХ ст. Постмодернізм тлумачиться тоді як мистецтво мовчання, порожнечі, смерті, яке створює специфічну мову двозначності, словесної гри, тобто засвідчується народження принципово нового - порівняно з модерністським - етапу формотворення. При цьому тотальна іронічність погляду не тільки відрізняє постмодернізм від попередніх етапів у культурі та естетичному розвитку, а й не дозволяє западати у пафос, забезпечує обєктивність оцінок і створює передумови для подальшого вибору.Основною рисою постмодерністської свідомості є неприйняття якої б то не було ієрархії, оцінки, відсутність обмежень. У постмодерністському філософському тексті відсутній увесь пояснюючий концепт: за описуваними явищами не можна виявити ніякої глибини, сутності, будь то Бог, Абсолют, Логос, Істина й т.д. Філософія постмодернізму відмовилася від класики, відкривши нові способи й правила інтелектуальної діяльності, що стало своєрідною відповіддю на рефлексивне осмислення глобальних зрушень, які відбуваються в ХХ столітті, У світогляді. Постмодернізм тяжіє до невизначеності, роблячи це поняття одним із центральних у своїй інтелектуальній практиці. Узагальнюючи погляди головних теоретиків на характерні риси постмодернізму, а саме на постмодерністичний текст, варто зазначити погляди Жана Франсуа Ліотара, який у своїй роботі" Ситуація постмодерну" підкреслив, що існує безліч мов, а світ - місце й спосіб реалізації мовної гри, причому в ній не може бути ні перемоги, ні консенсусу, інакше це буде означати кінець гри.Школа поетів Чорної Гори сформувалася навколо Блек Маунтін Коледж - експериментальної школи мистецтв у Ешвілі, Північна Каліфорнія, в якій на початку 50-х років читали лекції поети Чарльз Олсон, Роберт Данке та Роберт Кріль. У ній навчалися Ед Дорн, Джоель Оппенгеймер і Джонатан Вільям, а Пол Блекберн, Леррі Ейгнер і Деніз Левертов публікували свої вірші в журналах "Оріджин" і "Блек Маунтін ре-вю", які видаються в коледжі. Поетична практика цієї школи повязана з теорією "проективного вірша", сформульованого Чарльзом Олсоном, який відстоював відкриту форму, що випливає з співвіднесеності спонтанних дихальних пауз у промові і поетичні рядки, набрані на сторінці. У вірші "Застереження" (1955 р.) поет дає волю своєму яскравому та жорстокому уявленню: «Люблю, люблю - и потому Більшість ключових фігур, які належать до бітників, були вихідцями зі Східного узбережжя, що перебралися до Сан-Франциско і саме тут зробили перші кроки до національного визнання.Після закінчення школи та альтернативної служби в армії, Зюскінд почав вивчати історію в Мюнхені і заробляти гроші на будь-якій роботі, що траплялася під руки. Задумавши цей твір, Зюскінд обїхав місця дії роману, вник у секрети парфумерії на фірмі «Фрагонард», а, перш за все, вивчив велику кількість літературних і культурологічних джерел, які він згодом у достатку використав у романі. Якщо Патрик Зюскінд у своїх творах знову і знову повертається до теми мистецтва, становлення генія і його катастрофи, то виникає при
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Постмодернізм як ведучий жанр літератури XX - початку XXI століть
1.1 Історія виникнення та розвитку постмодернізму в літературі
1.2 Характерні особливості постмодернізму
2.3 Основні школи і напрямки постмодернізму в літературі
Розділ 2. Роман Патрика Зюскінда «Парфумер» - шедевр постмодерністської прози
2.1 Життєвий і творчій шлях Патрика Зюскінда як відображення епохи постмодернізму