Встановлення взаємозв"язків між показниками електроенцефалограми, викликаних і пов"язаних з подіями потенціалів і рівнем тривожності у дітей. Оцінка ефективності сеансів зворотного зв"язку за характеристиками ЕЕГ, направлених на зниження тривожності.
Аннотация к работе
Посилена тривожність у дітей може в поведінці яскраво не проявлятися, однак наслідки її надто серйозні, досить назвати психосоматичні захворювання, а також адиктивну й делінквентну поведінку підлітків. Knott, 1997) У дослідженнях, присвячених аналізу спектральних характеристик електроенцефалограми (ЕЕГ), зареєстрованих при високому рівні тривожності у дорослих з панічними розладами, було виявлено такі особливості: аномально високий рівень тета-активності (R. Однак слід зазначити, що дослідження, спрямовані на вивчення особливостей відображення високого рівня тривожності в характеристиках ЕЕГ, ВП та ППП у дітей та підлітків, досить нечисленні, при цьому тривожність оцінювалася за допомогою опитування, анкети якого заповнювали батьки та вчителі, а не самі діти (Г.Г. Таке експериментальне дослідження, безумовно, буде цінним і для отримання більш повної картини відображення тривожності в характеристиках ЕЕГ та ВП у дітей та підлітків, і для обґрунтування застосування методу ЕЕГ-ЗЗ для зниження посиленого рівня тривожності у дітей та підлітків. На підставі аналізу виявлених взаємозвязків спектральних характеристик ЕЕГ і тривожності у дітей та підлітків виробити стратегію проведення сеансів ЕЕГ-ЗЗ, спрямованих на зниження високого рівня тривожності;На першому етапі проведено вивчення звязку спектральних характеристик ЕЕГ з рівнем тривожності у 109 випробуваних, яких було поділено на три вікові групи: група випробуваних 10-11 років (n=35, 17 хлопчиків і 18 дівчаток), 12-13 років (n=45, 24 хлопчика й 21 дівчинка), 14-15 років (n=29, 16 хлопчиків і 13 дівчаток). На другому етапі вивчено звязок характеристик ВП і ППП із рівнем тривожності у 105 випробуваних: 10-11 років (n=31, 15 хлопчиків і 16 дівчаток), 12-13 років (n=44, 23 хлопчика й 21 дівчинка), 14-15 років (n=30, 17 хлопчиків і 13 дівчаток). У складі ЕЕГ диференціювалися наступні діапазони й піддіапазони: тета-ритм (4-8 Гц), альфа-ритм (8-13 Гц), альфа 1-ритм (8-9.5 Гц), альфа 2-ритм (9.5-11 Гц), альфа 3-ритм (11-13 Гц), сенсомоторний ритм - СМР (12-15 Гц), бета 1-ритм (16-20 Гц) і бета 2-ритм (21-30 Гц). Розраховувалися також відношення СПМ наступних ритмів: альфа-і тета-ритмів, СМР і тета-ритму, бета 1-і тета-ритмів, а також бета 2-і тета-ритмів. Варіанти залучених протоколів ЕЕГ-ЗЗ: регуляція гучності «білого шуму» - інтенсивність «білого шуму» змінювалась у зворотній залежності від величини відношення амплітуди альфа-ритму до амплітуди тета-ритму: чим більшим було значення даного відношення, тим меншу гучність мав «білий шум»; регуляція гучності «білого шуму» на тлі музики - інтенсивність «білого шуму» змінювалася на тлі музики постійної гучності у зворотній залежності від величини відношення амплітуд альфа-і тета-ритмів; регуляція гучності музики - гучність музики змінювалася в прямій залежності від величини відношення амплітуд альфа-і тета-ритмів; регуляція яскравості кольору на картинках - яскравість кольорів певних елементів картинок (наприклад, плодів на дереві, сонця, квітів) змінювалась у прямій залежності від величини амплітуди альфа-ритму: чим більшою була дана величина, тим яскравішими ставали кольори; регуляція яскравості кольорів таблиці С.-А.Рівень «магічної» тривожності (повязаний зі страхом дії «потойбічних сил», темряви, прикмет) позитивно корелює з величиною СЩП тета-ритму (F4, r = 0.50, P = 0.004; З4, r = 0.40, P = 0.031; Т3, r = 0.40, P = 0.027; Т4, r = 0.47, P = 0.007; О1, r = 0.38, P = 0.033). Рівень «магічної» тривожності повязаний зворотньою залежністю з величиною модальної частоти альфа-ритму у відведенні Т4 (r =-0.36, P = 0.044) і позитивно корелює з величиною СЩП тета-ритму (F4, r = 0.44, P = 0.014; Т3, r = 0.43, P = 0.016; Т4, r = 0.54, P = 0.002 і О1, r = 0.36, P = 0.047). В ЕЕГ індивідів з високим рівнем «магічної» тривожності відзначалися більш високі значення СЩП тета-і бета 2-ритмів у порівнянні з аналогічними показниками ЕЕГ низькотревожних дітей (мал. Так, рівень особистісної тривожності, що визначався за тестом Спілбергера, негативно повязаний із величинами СЩП альфа 2-ритму (F3, r =-0.45, Р = 0.015; F4, r =-0.49, Р = 0.006; T3, r =-0.43, Р = 0.019 і О1, r =-0.40, Р = 0.029), альфа 3-ритму (F4, r =-0.39, Р = 0.038; С3, r =-0.42, Р = 0.024 і Т3, r =-0.39, Р = 0.038) та СМР (F4, r =-0.42, Р = 0.024; С3, r =-0.37, Р = 0.050; С4, r =-0.39, Р = 0.034; Р4, r =-0.39, Р = 0.035; T3, r =-0.38, Р = 0.039; О1, r =-0.40, Р = 0.033 і О2, r =-0.44, Р = 0.018), а також з величиною модальної частоти альфа 1-ритму (Т3, r =-0.38, Р = 0.040) Рівень загальної тривожності також мав негативні звязки з величинами модальної частоти альфа-ритму (Р4, r =-0,42, Р = 0,022 і О1, r =-0,45, Р = 0,014), СЩП бета 1-ритму (О1, r =-0,37, Р = 0,049) і відношень СЩП бета 1-і тета-ритмів (С3, r =-0,38, Р = 0,043; Т3, r =-0,37, Р = 0,045; О1, r =-0,38, Р = 0,043; і О2, r =-0,48, Р = 0,009). Крім того, рівень «магічної» тривожності був повязаний зворотними залежностями зі значеннями модальної частоти альфа 1-ритму (С3, r =-0,41, Р = 0,027 і Р4, r =-0,42, Р = 0,