Особливості клінічного перебігу, психоемоційного стану, вегетативної регуляції, функціонального стану репродуктивної системи у жінок хворих на синдром хронічної втоми. Вплив психофоно- та електроімпульсної терапії на клінічний перебіг захворювання.
Аннотация к работе
Однією з актуальних проблем медичної науки двадцять першого століття постає проблема синдрому хронічної втоми (СХВ), який ще називають синдром хронічної втоми та імунних дисфункцій (СХВІД), міалгічний енцефаліт (МЕ), синдром хронічної втоми та фіброміалгії (Головкин В.И.,1996; Корнеев А.В., 1998, Логановський К.Н., 1998, 2002; Гіріна О.М., 1999; Дзяк Л.А., 2002), що являє собою складне поліетіологічне захворювання з домінуванням дисфункції нервової системи, при якому втома являє собою лише один з симптомів (Національний інститут здоровя США, щорічна доповідь1991). Всі ці психофізіологічні порушення мають не лише медичні наслідки для окремої хворої людини, знижуючи якість її життя, але й викликають негативні соціальні відгуки в сімейному колі та у сфері професійної діяльності (Parker G. На теперішній час етіопатогенез СХВ зводиться до поліетіологічних (неспецифічних) порушень центральних регуляторних систем організму, в першу чергу - гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, при цьому само захворювання розглядається як психофізичний дизадаптоз з соматизацією нейро-ендокринних, нейро-вегетативних та нейро-імунних порушень (CDC - Центр по контролю захворюваності США, щорічна доповідь. Тема дисертації повязана з плановою науковою тематикою Українського НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України на 2003-2005 роки, є розділом НДР “Розробити програму профілактики та відновлювального лікування сполученої патології різних органів та систем, що обумовлена синдромом дизадаптозу, з використанням природних та преформованих фізичних чинників, а також адаптогенів природного походження”, № держреєстрації 0103V000327. Фрагмент НДР, що стосуюється патогенетичного обгрунтування застосування природних та преформованих лікувальних чинників в санаторно-курортній реабілітації пацієнтів з синдромом хронічної втоми виконано безпосередньо здобувачем.Зміни фізичного, психічного стану та нейровегетативного балансу у пацієнтів з СХВ порівнювались з групою здорових відпочиваючих - група порівняння - 100 жінок. При дослідженні динаміки показників в процесі лікування проводилось порівняння з вихідним рівнем та між показниками основної та контрольної групі. Основну групу склали 98 жінок, контрольну групу склали спостереження за 52 жінками. В дослідній групі стан вегетативного тонусу (ВТ) характеризувався вираженою симпатикотонією та стресорною напругою, як за даними аналізу статистичних (Мо 0,54 0,01с в дослідній групі проти 0,81±0,02с в групі порівняння, ВР 0,09±0,002с в дослідній групі , проти 0,2±0,007с в групі порівняння, SDNN 16.1±0,8с в дослідній групі , проти 30,5±3,3с в групі порівняння; р<0,05), так і спектральних показників, зокрема співвідношення низькочастотних до високочастотних складових (LF/HF 3,7±0,02 в дослідній групі, проти 1,1±0,04 в грцпі порівняння; р<0,05). Комплексне застосування психофонотерапії та електроімпульсної терапії більш позитивно впливало на показники психоемоційного стану та вегетативної регуляції організму ніж застосування традиційних методів лікування СХВ та астенічних станів, що відображалось зменшенням рівню депресивності (з 24,1±3,2 балів до 16,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та 23,8±2,3 балів до 18,3±0,8 балів в контрольній групі), реактивної тривожності (з 64,9±3,6 балів до 32,4±2,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 65,6±4,4 балів до 38,3±3,8 балів в контрольній (p<0,05), іпохондричності (з 24,1±1,6 балів до 12,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 25,2±1,4 до 18,3±0,8 в контрольній (p<0,05) та виснаженості з 11,1±0,6 балів до 6,3±0,2 балів (p<0,05) в основній групі та з 10,2±0,3 балів до 8,3±0,8 балів в контрольній (p<0,05).Синдром хронічної втоми призводить до порушень психоемоційної сфери, нейро-гуморальної регуляції, вегетативного балансу, що негативно впливає на особисту, професійну та соціальну активність пацієнтів, погіршуючи якість життя, та вимагає проведення комплексної санаторно-курортної реабілітації з використанням природних та преформованих чинників. Пацієнти з СХВ мають схильність до виражених кліматозалежних реакцій, що проявляються погіршенням самопочуття та вегетативними розладами в перші 3-5 днів перебування на курорті, тому найбільш ефективним є лікування в літньо-осінній період із забезпеченням в період адаптації лікувально-охоронного режиму. Санаторно-курортне лікування з застосуванням електроімпульсної терапії та психофонотерапії призводить до ліквідації больових проявів у 51 % хворих на СХВ, позитивно впливає на якісні та кількісні характеристики психоемоційної сфери - зниження тривожності, іпохондричності та виснаженості. Критеріями відбору пацієнтів з синдромом хронічної втоми для санаторно-курортного лікування є встановлений діагноз СХВ, що однією з ознак має втомлюваність та тривалість захворювання понад 6 місяців, відсутність соматичної чи психіатричної патології. Пацієнтам з вираженим підвищенням тонусу симпатичної системи, психо-эмоційним напруженням використовуються струми з частотою 5-20Гц, пацієнтам з ваготонією,