Вивчення життєвих шляхів кожного з відомих переяславських князів на основі всіх наявних категорій джерел, оцінка напрямків і історичного значення їх діяльності. Значення боярства у суспільно-політичному та господарсько-адміністративному житті Русі.
Аннотация к работе
Однак, історію Переяславщини творили конкретні люди, що жили тут, чий життєвий шлях волею історичних обставин був повязаний з містом, що в усі часи носило оригінальну й горду назву - Переяслав (Переяславль, Переяславль Руський). Саме тому важливим завданням сучасної української медієвістики є її наповнення іменами всіх тих людей, які творили нашу історію. Звичайно, в першу чергу мова йде про вищі прошарки давньоруського суспільства, його еліту - князів, бояр та вище духовенство. Еліта Переяславля Руського як активний учасник суспільних процесів давньоруської доби безперечно зробила значний внесок у історичний розвиток Київської Русі, завдяки якому вона входила до числа провідних європейських держав середньовіччя. Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити військово-політичну, адміністративно-господарську та духовно-культурну діяльність переяславських князів, бояр та представників вищого духовенства з позиції їх впливу на суспільно-політичне життя Русі другої половини ХІ - середини ХІІІ ст.До літописів прилягають такі джерела як «Слово о полку Ігоревім», а також «Повчання», де міститься близька до літописної інформація про окремих переяславських князів, у тому числі й про найвідомішого з них - Володимира Всеволодовича (Мономаха). У першу чергу це стосується матеріалів археологічних досліджень культових споруд Переяславля Руського, які були зведені коштами й за ініціативою окремих переяславських князів, єпископів та бояр. Виділено такі періоди розвитку досліджень: перший охоплює проміжок часу з кінця XVIII ст., коли зявились перші власне історичні праці, у яких аналізувалась діяльність переяславських князів, бояр та єпископів, й до 1917 р.; другий включає роботи дослідників 20-80-х рр. Серед праць першого періоду слід виділити роботи, в яких здійснено перші спроби аналізу літописних повідомлень про переяславських князів, єпископів та бояр. Переяславське удільне князівство було утворене у 1054 р., коли, згідно із заповітом великого київського князя Ярослава-Георгія Володимировича, місто Переяславль із землею було надане його молодшому сину - Всеволоду-Андрію Ярославичу (1030-1093 рр.).12 князів з їх числа (більше половини) стали пізніше великими київськими князями, четверо - великими володимирськими князями, з них двоє - Михалко Юрійович та Ярослав Всеволодович - займали і київський, і володимирський великокняжі столи. Усі князі, які упродовж давньоруської історії Переяслава посідали його стіл, залишили свій слід в історії як Переяслава, так і всієї Русі, що дійшов до нас у памятках літописання, архітектури, залишках оборонних укріплень, місцевих назвах та фольклорі. Закладений першим переяславським князем Всеволодом Ярославичем принцип: переяславський князь = майбутній великий київський князь, - послідовно розвивали і підтримували наступні переяславські князі, які обіймали переяславський стіл до середини ХІІ ст., і у міру своїх можливостей поглиблювали сакральний статус Переяславля Руського; До цього комплексу, крім перенесення комплекту топонімів «місто Переяславль - ріка Трубіж», входили також виведення з Переяславля Руського значної частини його населення, вивезення переяславського літописного зводу, що став основою володимиро-суздальського літописання, поступовий занепад культу св. Отже, свій яскравий слід в історії України давньоруської доби залишило 60 представників переяславської еліти, у тому числі 23 переяславських князя: Всеволод-Андрій Ярославич, Володимир-Василій Всеволодович (Мономах), Ростислав-Михаїл Всеволодович, Святослав Володимирович, Ярополк Володимирович, Всеволод-Гавриїл Мстиславич, Юрій-Георгій Володимирович (Долгорукий), Ізяслав-Пантелеймон Мстиславич, Вячеслав Володимирович, Андрій-Стратилат Володимирович Добрий, Мстислав-Федір Ізяславич, Ростислав-Яків Юрійович, Гліб-Олександр Юрійович, Володимир Глібович, Михалко Юрійович, Ярослав-Гавриїл Мстиславич Красний, Костянтин Всеволодович, Ярослав-Федір Всеволодович, Михайло Всеволодович, Володимир-Дмитро Рюрикович, Володимир-Дмитро Всеволодович, Всеволод-Іван Костянтинович, Святослав-Гавриїл Всеволодович; 17 переяславських бояр: Ратибор, Ольбег та Фома Ратиборичі, Славята, Орогость, Станіслав Тудкович Добрий, Станіславич та Яків Станіславич, Никифор, Дмитр Іворович, Жидислав, Кудин, Маж, Демян Кудьнович, Симон, Георгій Симонович, служебний князь Василько Леонович (Марічич); 16 переяславських ієрархів, у тому числі 2 митрополити та 4 колишніх ігумени: Леонтій, Миколай, Петро, Єфрем, Симеон, Лазар, Сильвестр, Іоанн, Марко, Макарій, Євфимій, Василій, Феодор, Павло, Симеон, Феогност; 2 ігумені: Янка Всеволодівна та Марія Жидиславна; 2 монаха: Іаков та Павло (всього - 20 представників вищого духовенства).
План
Основний зміст роботи
Вывод
У висновках викладено підсумки і результати дослідження: - Аналіз стану розробки проблеми засвідчив, що вона ще не стала предметом спеціального дослідження науковців. Джерельна база є цілком достатньою для розкриття поставлених завдань;
- Наявні джерела дозволяють скласти уяву про життєві шляхи 23-х переяславських князів. 12 князів з їх числа (більше половини) стали пізніше великими київськими князями, четверо - великими володимирськими князями, з них двоє - Михалко Юрійович та Ярослав Всеволодович - займали і київський, і володимирський великокняжі столи. Не змогли реалізувати себе у якості великих князів лише ті переяславські князі, які рано померли чи загинули молодими;
- 8 колишніх переяславських князів поховано у Києві, 5 - у Переяславі, 4 - у Володимирі на Клязьмі й 5 - у інших містах Русі. 4-х колишніх переяславських князів після смерті було канонізовано: Всеволода-Гавриїла Мстиславича, Михалка Юрійовича, Михайла Всеволодовича та Святослава-Гавриїла Всеволодовича;
- Усі князі, які упродовж давньоруської історії Переяслава посідали його стіл, залишили свій слід в історії як Переяслава, так і всієї Русі, що дійшов до нас у памятках літописання, архітектури, залишках оборонних укріплень, місцевих назвах та фольклорі. Життєві долі багатьох із них ставали прикладами для наслідування наступним поколінням, постаті ж інших викликали у суспільній свідомості надзвичайно суперечливі погляди;
- У другій половині ХІ - першій половині ХІІ ст. у середовищі Всеволодовичів-Мономаховичів було остаточно сформовано принцип посідання переяславського столу як обовязкового етапу політичної карєри перед отриманням київського великокняжого престолу. Цей принцип базувався на сакральному статусі Переяславля Руського - родового уділу засновника династії Всеволода Ярославича. Сакральність Переяславля полягала у ідеї спадкоємності християнських сакральних центрів правовірного світу через Єрусалим - Константинополь - Преслав Великий. Саме цим було викликано вибір назви збудованого Володимиром Святославичем нового міста Переяславля Руського;
- Закладений першим переяславським князем Всеволодом Ярославичем принцип: переяславський князь = майбутній великий київський князь, - послідовно розвивали і підтримували наступні переяславські князі, які обіймали переяславський стіл до середини ХІІ ст., і у міру своїх можливостей поглиблювали сакральний статус Переяславля Руського;
- Початок процесу втрати сакральності Переяславля Руського датується кінцем 40-х - початком 50-х рр. ХІІ ст. і прямо повязаний з комплексом заходів, здійснюваних ростово-суздальським (колишнім переяславським) князем Юрієм Володимировичем (Долгоруким) по зведенню нових Переяславлів на північному сході Русі. До цього комплексу, крім перенесення комплекту топонімів «місто Переяславль - ріка Трубіж», входили також виведення з Переяславля Руського значної частини його населення, вивезення переяславського літописного зводу, що став основою володимиро-суздальського літописання, поступовий занепад культу св. Бориса та Гліба на Переяславщині через втрату підтримки цього культу з боку провідних князів. Заходи Юрія Володимировича стали основою подальшої політики Андрія Юрійовича (Боголюбського) по перетворенню міста Володимира Суздальського у політичний, господарчий та духовний центр Північно-Східної Русі, перевезенню туди південно-руських святинь та перебиранню цим містом сакрального статусу;
- Аналіз літописних, агіографічних, топонімічних та інших джерел дозволяє зробити висновок про значну роль переяславського боярства у житті князівства і всієї Русі. Всі 17 відомих з джерел осіб, яких за походженням чи статусом можна віднести до боярської верстви, були найбільш яскравими представниками свого стану;
- Життя та діяльність восьми із сімнадцяти відомих переяславських бояр (Ратибор, Ольбег та Фома Ратиборичі, Славята, Орогость, Станіслав Тудкович Добрий, Никифор, Дмитр Іворович) прямо повязані з життєвим шляхом Володимира Мономаха, що підтверджує значну роль боярського стану в історії Переяславщини й усієї Русі;
- Значний внесок у розвиток Переяславля, Переяславської землі і всієї Русі зробили представники духовної еліти Переяславля Руського. Серед них було багато відомих на Русі та за її межами осіб, які проявили себе не лише на церковній ниві. Чого варті лише імена митрополитів Леонтія та Єфрема, укладача літопису єпископа Сильвестра, захисника Переяславля від монголо-татар єпископа Симеона, письменника Іакова-мніха, Янки Всеволодівни. Трьох представників духовної еліти Переяславля Руського було канонізовано - єпископів Єфрема, Євфимія та Симеона.
Отже, свій яскравий слід в історії України давньоруської доби залишило 60 представників переяславської еліти, у тому числі 23 переяславських князя: Всеволод-Андрій Ярославич, Володимир-Василій Всеволодович (Мономах), Ростислав-Михаїл Всеволодович, Святослав Володимирович, Ярополк Володимирович, Всеволод-Гавриїл Мстиславич, Юрій-Георгій Володимирович (Долгорукий), Ізяслав-Пантелеймон Мстиславич, Вячеслав Володимирович, Андрій-Стратилат Володимирович Добрий, Мстислав-Федір Ізяславич, Ростислав-Яків Юрійович, Гліб-Олександр Юрійович, Володимир Глібович, Михалко Юрійович, Ярослав-Гавриїл Мстиславич Красний, Костянтин Всеволодович, Ярослав-Федір Всеволодович, Михайло Всеволодович, Володимир-Дмитро Рюрикович, Володимир-Дмитро Всеволодович, Всеволод-Іван Костянтинович, Святослав-Гавриїл Всеволодович; 17 переяславських бояр: Ратибор, Ольбег та Фома Ратиборичі, Славята, Орогость, Станіслав Тудкович Добрий, Станіславич та Яків Станіславич, Никифор, Дмитр Іворович, Жидислав, Кудин, Маж, Демян Кудьнович, Симон, Георгій Симонович, служебний князь Василько Леонович (Марічич); 16 переяславських ієрархів, у тому числі 2 митрополити та 4 колишніх ігумени: Леонтій, Миколай, Петро, Єфрем, Симеон, Лазар, Сильвестр, Іоанн, Марко, Макарій, Євфимій, Василій, Феодор, Павло, Симеон, Феогност; 2 ігумені: Янка Всеволодівна та Марія Жидиславна; 2 монаха: Іаков та Павло (всього - 20 представників вищого духовенства). Всі вони, як видатні діячі свого часу, зробили помітний внесок у розбудову суспільно-політичного, господарсько-адміністративного та духовно-культурного життя Русі, а отже й у історичний розвиток України.
Публікації, що відображають основні положення дисертації
1. Колибенко О.В. Геральдика Переяслава ХІ-ХХ ст. / О.В. Колибенко // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - К.-Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 7. - С. 54-57.
2. Колибенко О.В. Некрополі Переяславля Руського / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 1999. - Вип. 9. - С. 16-21.
3. Колибенко О.В. Давньоруські топоніми Переяславщини / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Вип. 13. - С. 128-139.
4. Колибенко О.В. Археологічні дослідження Переяслав-Хмельницького педагогічного університету (1993-2005 рр.) / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький: Астон, 2007. - Вип. 19. - С. 89-102.
5. Колибенко О.В. Підвіска зі знаком Рюриковичів з Переяславщини та деякі роздуми з приводу інтерпретації геральдичних підвісок / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко, Д.А. Тетеря, О.В. Юрченко // Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. - Переяслав-Хмельницький: Астон, 2008. - Вип. 20. - С. 268-289.
6. Колибенко О.В. Переяславські князі очима сучасників та нащадків / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Постаті Київщини: зб. наук. ст. / Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г. Сковороди. - К.: Міленіум, 2007. - С. 6-46.
7. Колибенко О.В. Переяславські князі в історії Русі / О.В. Колибенко // Переяслав у віках: монографія / Ін-т історії України НАН України [авт. - упоряд. проект. В. Коцур, О. Колибенко; ред. кол.: В.А. Смолій, В.П. Коцур, І.П. Якименко]. - К.: Світ успіху, 2007. - С. 67-97.
8. Колибенко О.В. Нові «предмети особистого благочестя» в колекції НІЕЗ «Переяслав» та деякі проблеми атрибуції підвісок зі знаками Рюриковичів / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Auihneiai: збірка праць на пошану дійсного члена Національної академії наук України Петра Петровича Толочка з нагоди його 70-річчя / НАН України, Ін-т археології. - К.: Корвінпрес, 2008. - С. 118-125.
9. Колибенко О.В. До питання про літописне «Льто» або знову про Бориса та Гліба / О.В. Колибенко, О.В. Колибенко // Стародавній Іскоростень і словянські гради: зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т археології. - Коростень, 2008. - Т. 1. - С. 169-177.
10. Колибенко О.В. Переяславські князі в суспільно-політичній історії Русі / О.В. Колибенко // Український вимір: Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. Число восьме у 3 т. - Чернігів, 2009. - Т. 2. - С. 38-48.