Проблема людини та абсурдності її існування в роботах представників російської та української філософських шкіл. Окреслення основних ознак природи людини, абсурду та сенсу життя у філософській системі мислителя. Найголовніше призначення людини за А. Камю.
Аннотация к работе
На перший план у статті виходять роздуми французького філософа-екзистенціаліста А. Головна роль, на думку Камю, належить людині, яка стикається з ірраціональністю світу.Отже, у західному суспільстві склалася така теорія про розуміння людини та її свободи, що чим більше розвивається саме визначення поняття «свобода», тим більше у сучасному суспільстві росте незадоволеність зростає невдоволеність власним життям. Фактично сама свобода розвивається набагато повільніше, ніж наші уявлення про неї, тобто, коли ми говоримо про бунт, то ми говоримо завжди про свідому людину, яка чітко знає своє місце у світі та свої права.
Вывод
Отже, у західному суспільстві склалася така теорія про розуміння людини та її свободи, що чим більше розвивається саме визначення поняття «свобода», тим більше у сучасному суспільстві росте незадоволеність зростає невдоволеність власним життям. Фактично сама свобода розвивається набагато повільніше, ніж наші уявлення про неї, тобто, коли ми говоримо про бунт, то ми говоримо завжди про свідому людину, яка чітко знає своє місце у світі та свої права. Саме тому у релігійному світі немає місця бунту, адже немає реальних проблем, які потрібно вирішувати, тому що відповіді вже відомі заздалегідь. Але той період, коли людина знаходиться поза межами релігійності, ставить її перед вибором, а отже, і перед бунтом. З цього приводу Камю пише: «Людина бунтівна - є людина, яка живе до або після священного, яка потребує людського порядку, при якому і відповіді будуть людські, тобто сформульовані по- людськи. З цього моменту, кожне слово є бунтом, тоді як у сакральному світі всяке слово є акт благодаті... для людського універсуму можливо два універсуми - універсум священного та універсум бунту. Зникнення одного означає виникнення іншого, хоча це може відбуватися у співмірних формах і тут ми знову стикаємося з формулою «Все або нічого»» [2].
Список литературы
1. Великовський С. «Проклятые вопросы Камю» // Камю А. Избранное. - М.: Правда, 1990. - С. 5-37.
2. Камю А. Бунтующий человек [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.litmir.co/br/?b=132473&p=1
3. Камю А. Вибрані твори /А. Камю. - К.: Дніпро, 1991.
4. Камю А. Міф про Сізіфа: вибрані твори у 3 т. Т. 3 / А. Камю ; упоряд. О. Жупанський ; автор післямови Д. Наливайко ; пер. з фр. - Х.: Фоліо, 1997.
5. Камю А. Творчество и свобода: статьи, эссе, записные книжки / Альбер Камю. - М., 1990.
6. Наливайко Д. С. Метафізика абсурду й етика гуманізму / Камю А. // Чума. - Х.: Фоліо, 2006. - С. 3-26.