Екзистенційна криза як чинник формування творчої життєвої позиції особистості - Автореферат

Вони ставлять людину у ситуацію вибору життєвої позиції, вимагають від особистості розкриття своїх можливостей, збереження цілісності свого внутрішнього світу і його вдосконалення в гармонії з собою, іншими людьми і життям в цілому. Представники різних напрямів в психології вказували на значущість в житті особистості кризових ситуацій, повязаних з переосмисленням своєї життєвої позиції, що знайшло відображення в розумінні кризової ситуації як такої, що потенційно формує відповідальну, наділену сенсом життєву позицію (Ф. Є. Виходячи з цього, закономірне припущення про те, що екзистенційна криза впливає на життєву творчу позицію, але залишається не зясованим, в чому полягає цей вплив, чи сприяє він формуванню і розвитку життєтворчої позиції, або ж виступає перешкодою для самоактуалізації і самореалізації особистості. Не зважаючи на значну розробленість окремих аспектів цієї тематики залишається неясною низка питань, передусім, про можливість виділення кризових ситуацій, зокрема екзистенційної кризи, як чинника формування творчої життєвої позиції, що і зумовило актуальність цього дослідження. Мета дослідження полягає у встановленні впливу екзистенційної кризи на формування творчої життєвої позиції особистості.Констатується, що ситуація життєтворчості повязана з тим, що творіння свого життя - це акт вибору, причому вибору не між наявними, доступними для привласнення альтернативами життя, а вибору становлення творчої особистості, під час якого приймається позиція, що сприяє здійсненню унікального життя. Встановлено, що життєва творча позиція виступає окремим видом життєвої позиції і є компонентом особистості, який відображає цілісну систему її ціннісно-смислових відношень до різних сторін життя: до творчої реалізації життя, до людей, що творчо проявляють себе в житті, до себе як до автора життя, до життя як до концепції і до життєтворчої практики. Відмінність екзистенційної кризи від інших видів полягає в переживанні втрати самого задуму свого життя як обєктування себе-в-світі, тоді як для життєвої кризи характерне переживання неможливості реалізації існуючого задуму, а для особистісної - переживання втрати автентичності "образу Я", неможливості реалізації "буття собою". Екзистенційна криза може сприяти формуванню нової системи відносин людини до різних сторін свого життя, заснованого на свідомому виборі власної "причинності" в житті, прийнятті відповідальності за те, що відбувається в життєвому просторі, творчому ставленні до себе і свого життя. На основі операціоналізації понять "екзистенційна криза" і "творча життєва позиція" були виділені основні напрями експериментальної роботи і вибрані валідні і надійні методики, що діагностують операнти екзистенційної кризи, творчої життєвої позиції, життєтворчої стратегії та відповідають єдиній концептуальній підставі (принципам гуманістично-екзистенційного напряму психології).У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми формування життєвої творчої позиції особистості, що виявляється у встановленні специфіки впливу екзистенційної кризи на формування й розвиток життєтворчої позиції у особистостей з різними життєтворчими стратегіями. прояв авторства власного життя можливий за наявності у людини стійкої системи цінностей, ідеалів, установок, які знаходять своє віддзеркалення в системі відносин людини до світу, до людей, до свого місця і призначення в світі, тобто в її позиції. Життєва творча позиція виступає окремим видом життєвої позиції і є компонентом особистості, який відображає цілісну систему її ціннісно-смислових відношень до різних сторін життя: до творчої реалізації життя, до людей, що творчо проявляють себе в житті, до себе як до автора життя, до життя як до концепції і до життєтворчої практики. Вона виявляється в зіткненні необхідності реалізації власного життя і відсутності її задуму для здійснення у відомій формі і відомим особистості способом і проходить наступні етапи: від використання ситуації або стану як "відправного пункту" для формування ідеї або задуму - до перетворення початкової ситуації згідно особистісно значущим сенсам - до реалізації ідеї (задуму), зокрема ідеї життя, без опори на зовнішні або внутрішні форми ситуативного плану; Про це свідчить виявлене підвищення до високого рівня ступеня сформованості таких компонентів творчої життєвої позиції, як "відношення до творчої реалізації життя", "відношення до людей, що творчо реалізовують себе", "відношення до життєтворчої практики".Природничо-наукові парадигми в психології: класична, некласична, постнекласична моделі / О.Ю. Пурло // Практична психологія та соціальна робота. Пурло // Соціальна психологія. Пурло // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Пурло // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць / За ред.В.О. Моляко.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми формування життєвої творчої позиції особистості, що виявляється у встановленні специфіки впливу екзистенційної кризи на формування й розвиток життєтворчої позиції у особистостей з різними життєтворчими стратегіями.

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити низку висновків, що підтвердили сформульовані гіпотези: порівнюючи основні характеристики життєтворчості і творчого процесу, був зроблений висновок про збіг значної їх кількості. І у тому, і в іншому випадку мова йде про включеність ініціатора (творця, автора, субєкта) в нестереотипний процес, що не має зовні регламентованих тимчасових рамок, носить перетворюючий характер та потенційно приводить до отримання обєктивно або субєктивно якісно нового продукту (матеріального або ідеального). Це дало можливість розглядати життєтворчість як особливий вид творчого процесу, що має специфічні характеристики. Так, на відміну від творчого процесу, який має результатом продукт (матеріальний або нематеріальний), що онтологічно розташований або виноситься поза межі людини, результатом життєтворчості є онтологічно розташований в людині ідеальний (духовний, ціннісний, смисловий) продукт, що виражається в життєвій позиції особистості та потенційно трансцендується поза межі власного "Я";

прояв авторства власного життя можливий за наявності у людини стійкої системи цінностей, ідеалів, установок, які знаходять своє віддзеркалення в системі відносин людини до світу, до людей, до свого місця і призначення в світі, тобто в її позиції. Життєва творча позиція виступає окремим видом життєвої позиції і є компонентом особистості, який відображає цілісну систему її ціннісно-смислових відношень до різних сторін життя: до творчої реалізації життя, до людей, що творчо проявляють себе в житті, до себе як до автора життя, до життя як до концепції і до життєтворчої практики. До чинників формування життєтворчої позиції відносять: розвиток рефлексії, самосвідомості і самопізнання; розвиток здатності до емпатії, наявність потреби в особистісному зростанні і самовизначенні, створення цілісної системи ціннісних орієнтацій, ситуацію ціннісно-смислового вибору; автентичність і конгруентність у взаємодії з життєвим світом, розширення меж власного життєвого світу, наявність умов для духовно-етичної активності, а також кризові ситуації;

формування і розвиток життєвої творчої позиції відбувається в умовах необхідності подолання (переживання) кризової ситуації. Вона виявляється в зіткненні необхідності реалізації власного життя і відсутності її задуму для здійснення у відомій формі і відомим особистості способом і проходить наступні етапи: від використання ситуації або стану як "відправного пункту" для формування ідеї або задуму - до перетворення початкової ситуації згідно особистісно значущим сенсам - до реалізації ідеї (задуму), зокрема ідеї життя, без опори на зовнішні або внутрішні форми ситуативного плану;

переживання екзистенційної кризи виступає чинником формування творчої життєвої позиції. Так, встановлено, що у більшості особистостей, що пережили екзистенційну кризу, сталася зміна життєвої позиції на більш творчу. Про це свідчить виявлене підвищення до високого рівня ступеня сформованості таких компонентів творчої життєвої позиції, як "відношення до творчої реалізації життя", "відношення до людей, що творчо реалізовують себе", "відношення до життєтворчої практики". Також це підтверджує підвищення сформованості компоненту "відношення до життя як до концепції" до рівня вищого за середній. Відношення до авторства власного життя характеризується наявністю передумов для розробки власного авторського життєвого задуму і незавершеністю його створення. Відношення до власної життєтворчої практики залишилося на середньому рівні сформованості. При цьому найбільш лабільними в плані формування життєтворчої позиції виявилися особистості з життєвою стратегією комбінування;

підтверджена наявність етапів екзистенційної кризи і встановлений їх вплив на компоненти творчої життєвої позиції. Етапами екзистенційної кризи є: входження особистості в екзистенційну кризу, або етап мобілізації ресурсів особистості при зіткненні з кризовою ситуацією; власне кризовий період в житті особистості, або дезінтеграційний етап; вихід з екзистенційної кризи, або інтеграційний етап. Встановлена недостатня сформованість творчої життєвої позиції на мобілізаційному етапі і блокування або регресія її формування - на дезінтеграційному. На інтеграційному етапі виявлено формування більш творчої життєвої позиції, в порівнянні з докризовим рівнем розвитку, або формування псевдотворчої позиції. Важливим результатом дослідження виступило розкриття того, що зниження рівня усвідомленості життя і наступне його підвищення не є необхідним і достатнім для діагностики екзистенційної кризи. Воно властиве тільки для особистостей з творчою і псевдотворчою життєвою позицією. Ці дані вказують на необовязковість втрати сенсу як атрибуту екзистенційної кризи, а також на наявність неврахованих чинників, сприяючих входу в кризовий стан;

під час екзистенційної кризи відмічається специфічна зміна структури життєтворчих компонентів у особистостей з різними видами життєтворчої стратегії. Так, в кризовому стані у особистостей із стратегією сценарної реалізації життєва позиція характеризується: суперечливим відношенням до людей, що творчо реалізовують себе в житті, переживанням "хибності" вибраної позиції, її цінності і прагнення реалізувати її. Відношення до життєтворчості змінюється, завдяки усвідомленню недостатності високоадаптивної поведінки для побудови унікального життєвого шляху.

Стратегія комбінування життєвих ситуацій в період кризи характеризується зниженням толерантності до людей, що творчо реалізовують себе в житті, підвищенням контактності, що може виступати чинником, сприяючим, якщо не виробленню власної, то прийняттю творчої життєвої позиції ззовні.

У особистостей з авторською стратегією в кризовому стані встановлені наступні особливості життєтворчої позиції: зростання негативної оцінки себе і свого життєвого шляху, незадоволення життєвими обставинами, зниження міри усвідомленості життя, перегляд ієрархії цінностей, сприйняття кризи як часу вибору подальшого життєвого задуму. Прийняття відповідальності за здійснюваний вибір сприяє його усвідомленості, що відповідає вибору зрілої особистості, а сама екзистенційна криза виступає для них своєрідним каталізатором особистісного зростання, періодом ствердження авторської життєвої позиції.

Життєва позиція у особистостей із стратегією нормативного реконструювання при кризі характеризується: негативною емоційною оцінкою себе і свого життя, зниженням усвідомленості життя, ускладненнями в інтеграції нового, зростаючою особистісною автономією, нездатністю оцінити власну унікальність і неприйняттям реалізації унікальності інших в побудові власного життя, формуванням негативного відношення до життєтворчої практики;

благополучне завершення екзистенційної кризи по-різному впливає на особистостей з різними життєтворчими стратегіями. Сформованість творчої життєвої позиції зростає у особистостей із стратегіями сценарної реалізації і комбінування життєвих ситуацій з рівня нижчого за середній до вищого за середній. При цьому проходження екзистенційної кризи позитивно впливає на формування їх творчої життєвої позиції. Для особистостей із стратегією нормативного реконструювання характерна стабілізація або регресія рівня сформованості життєтворчої позиції. Для особистостей з авторською стратегією криза є чинником, що впливає негативно на прояв творчих потенцій в реалізації унікального життєвого задуму. У звязку з цим для останніх двох типів сформульовані рекомендації відносно психологічної допомоги при екзистенційній кризі, що включають техніки, які сприяють розвитку життєтворчого потенціалу особистості.

Проведене дослідження не претендує на повне рішення проблеми ролі кризових ситуацій у формуванні творчої життєвої позиції особистості. В той же час, в ньому були порушені питання, що представляють конкретний науковий і практичний інтерес і відносяться до категорії малодосліджених. Результати експериментального дослідження можуть бути використані для перспективних напрямів вивчення цієї проблематики надалі. Зокрема, в екзистенціально-гуманістичній парадигмі як чинники, що повязані з кризовими станами виділяються духовність, моральність, свобода і вибір. Вивчення їх впливу на виникнення кризового стану, встановлення їх взаємозвязку з формуванням творчої життєвої позиції, може розглядатися як перспектива подальших досліджень.