Дослідження поняття модерністського Майстра, митця означеного часу, для якого екзистенційна смислова сфера стає однією з домінуючих у камерному музичному творчому доробку Б. Лятошинського його учня – І. Белзи та композиторів З. Кассерна та Ю. Кофлєра.
Аннотация к работе
Розуміння тенденцій розвитку української культури і мистецтва у третьому тисячолітті можливе тільки завдяки концептуальному переосмисленню системи цінностей, які лежать в основі сучасної культури, й осягненню специфіки її взаємодії з попередніми культурно-історичними традиціями. А мистецтво, ця найбільш адекватна форма самовиявлення та самоідентифікації культури, як “лакмусовий папірець” вбирає в себе екзистенційну модель модерністського Майстра, розмаїто відтворюючи різні аспекти “існувальницького” (екзистенційного) дискурсу у жанрово-стилістичних мистецьких феноменах. Ідея екзистенційної свободи як одна з вихідних цінностей європейської культури призводить до появи нового типу митця - модерністського Майстра з ознаками екзистенційної спрямованості у творчому доробку, трагізм буття якого полягає в тому, що “все життя - це зусилля у часі, зусилля утриматись на певній історичній людській точці, нерухомій точці збожеволілої кривої” (М. Елімінована людська чуттєвість, внутрішній світ людини, що власне відтворюється саме в мистецтві, наполягає на рівноцінності мистецтва перед наукою, філософією, на його першочерговому значенні у процесі становлення людини. Робота над дисертацією зумовила необхідність вивчення наукової літератури, що стала теоретико-методологічною базою дослідження.У першому розділі “Екзистенційні характеристики модерністського мистецтва 20-х років ХХ століття” узагальнюються відомості про екзистенційну ситуацію у філософсько-естетичному дискурсі першої половини ХХ століття, зокрема 20-х років. У параграфі - “Культурологічні перспективи осмислення екзистенційного у творчості модерністського митця” - означується широке поле екзистенційних ідей філософського-естетичного дискурсу, які знаходять широке висвітлення у модерністському мистецтві 20-х років. Культурологічний та філософсько-естетичний дискурс часу 20-х років ХХ століття крізь призму загальних екзистенційних процесів світобуття означують такий спектр ідей, які характеризують буттєве у творчих пошуках модерністського митця, а саме: загальний суспільний негативістський процес, який породжує містичне розуміння екзистенційного єства митця та його доробку, що ніби штовхає його занурюватися у глибини власноруч створеного світу; загострене відчуття крихкості індивідуального існування модерністського Майстра; виразно проступає екзистенційне через екзальтованість творчих пошуків митців, їх інтровертивно заглиблене переживання, яке позбавлене відчуття фізичного часу, де картина творчості розкривається в екзистенційному часі. Шестова, які найбільш повно і ґрунтовно у модерністському вирі початку ХХ сторіччя окреслили проблему “свободи особистості” та “вільної творчості” як центральний філософсько-естетичний дискурс модерністської доби; філософи відносно точно репрезентують часові рамки нашого дослідження; їх екзистенційні ідеї щодо розкодування “вільної творчості”, віднаходження свободи і творчості мистецькою особистістю без застережень були прийняті та стають цементуючими для осягнення постаті модерністського Майстра 20-х років ХХ століття - феномену модерністської доби, про якого мова буде йти у другому розділі. Екзистенційний аспект розуміння “способів реалізації ситуації творчої свободи на теренах мистецтва” часу 20-х у Майстра проявляється через основну модерністську установку - модерністський митець через екзистенційне шукає і знаходить всеохоплюючу свободу у творчості, відкинувши певні зовнішні стереотипи часу.Герой модерністського Майстра пізнає усю суть екзистенційного існування не на основі власного волевиявлення, а завдяки страху, що немовби наздоганяє його: Майстер у запамороченні бачить між собою і світом простір-порожнечу, втрачаючи при цьому будь-яку впевненість у творчих орієнтирах, знаходячи свободу лише у специфічному образі страху, який пізнається у проходженні крізь страх самого Майстра по його життєвій дорозі. Екзистенціалізм у постмодерністській інтерпретації” розглянута концепція екзистенційного з позиції сучасного часу: підхід сучасного дослідника, який, як на нашу думку, тлумачить постмодерністські оцінки екзистенційного камерної творчості 20-х років ХХ століття з позицій трьох векторних величин, а саме: оціночні судження про час, хронотоп, вияви екзистенційного в часопросторі модернізму; рефлексію модерністського Майстра, як результат впливів екзистенційного; власне інтертекстуальні аналізи, в яких з позиції сьогодення пошарово розгортається весь спектр екзистенціальних мотивів модерністського митця. Жолковський пропонує такі типологічні контексти, врахування яких у оцінці екзистенціальних мотивів модерністського Майстра є обєктивно необхідними, а саме: конкретний підтекст, з яким грає твір; жанр, у якому він написаний, і котрий він, певною мірою, намагається оновити; уся система інваріантних (образних) для Майстра мотивів, теж, швидше за все, піддається модифікації; впливовий сучасний контекст, часто соціокультурний, у дружбі-ворожнечі з яким формується даний текст; той глибинний (міфологічний чи психологічний) архетип, що