Екзистенціали як духовно-практичний феномен, що характеризує емоційно-психологічне переживання особистості в граничному стані її соціального буття. Вплив на життєдіяльність людини в умовах глобалізації. Формування екзистенціального поля українця.
Аннотация к работе
Глобальна криза, що характеризує сучасний стан людської цивілізації, за своєю природою і витоками є гуманітарною, повязаною з людиною і тими неоднозначними й суперечливими трансформаціями, які відбуваються з нею. З іншого боку, комплексного аналізу існування індивідуума, а також соціокультурної детермінації екзистенціалів людського буття потребують докорінні зрушення в усіх сферах сучасного українського соціуму. Тому визначення екзистенціальної природи людини та факторів, що обумовлюють її існування в умовах специфіки української дійсності, теж знаходиться на порядку денному сучасного соціально-філософського дискурсу. Мета і завдання дослідження полягає в тому, щоб за допомогою відповідної методології здійснити власне соціально-філософський аналіз екзистенціалів людського буття та виявити детермінанти формування і оптимізації екзистенціального поля сучасної особистості. Для реалізації визначеної мети необхідно вирішити наступні наукові завдання, а саме: - зясувати стан наукової розробки і визначити методологічні засади соціально-філософського аналізу проблеми екзистенціалів людського буття;У першому розділі - "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІВ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ В СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИЙ ДУМЦІ" - розкриваються вихідні теоретичні принципи соціально-філософського аналізу екзистенціалів людського буття. Для розуміння природи екзистенціалів людського буття дисертантом використовувалися наукові ідеї, які мають чітко виражений методологічний статус, характеризують суттєві відмінності між екзистенціалами та іншими філософськими концептами, і висвітлені в роботах С.Аванесова, П.Бубліка, М.Гарцева, М.Олюшиної, Л.Фльорко, А.Чернякова. В якості методологічної бази для висвітлення проблем, повязаних з буттям як екзистенцією, тобто суто людським буттям, у представленій дисертаційній праці використовувалися наукові розвідки О.Александрової, В.Горозія, Л.Губернюк, Л.Губерського, Л.Далакашвілі, Ю.Доброносової, А.Домке, М.Зайцева, В.Закревського, Н.Караульної, С.Кримського, Н.Кубухової, М.Лепського, Н.Медвєдєвої, В.Пазенка, М.Руткевича, Я.Слиніна, І.Утюж, В.Франкла, Е.Фромма, О.Шикули, В.Ярошовця та наукові доробки, що визначають особистісне начало людського буття: В.Баранівський, Є.Бистрицький, В.Воловик, В.Жадько, А.Зубенко, С.Крапивенський, Л.Кривега, І.Кудінов, В.Ларцев, В.Манжура, В.Муляр, М.Назарян, Г.Нестеренко, О.Петінова, В.Повзло, В.Таран, О.Харченко. Розкриття поставлених завдань здійснювалось засобами: структурно-функціонального методу, який дав можливість проаналізувати екзистенціали через співвіднесеність людини та буття, а саме: досліджуючи екзистенцію, вдалось визначити екзистенціальний вимір як необхідну складову загального буття та відтворити його звязок із буттям людини, розглянути екзистенціали як складну цілісну систему, тобто єдність структурно організованих елементів, що взаємодіють між собою за принципом координації й субординації, як безумовну сукупність необхідних базових характеристик, що визначають домінування того чи іншого прояву екзистенціалу; діалектичного методу, який використовувався для розкриття людини як "нарису", відкритого для прояву можливостей, тобто такого буття, що проектує себе самого, знаходиться в стані постійного вибору й автентичного пошуку, постійно змінюється, розвивається; а також для дослідження дисгармонії відносин людина-суспільство як ґрунту, на якому народжуються граничні ситуації, що виступають необхідним атрибутом активізації екзистенціалів людського буття; екзистенціального методу, який застосовувався для визначення людини як самоцінного життєвого світу, для висвітлення індивідуального субєктивного переживання, вираженого в настроях і емоціях як найбільш надійних свідченнях наявності екзистенційної істини. Гранична ситуація виявляється таким внутрішнім станом, коли людина усвідомлює, що може існувати тільки так, а не інакше - і тому це вже спосіб її буття, який творить нове буття, це - екзистенціал її буття."Вплив обєктивних і субєктивних чинників на життєдіяльність сучасної людини" акцентується увага на тому, що головним чинником, який обумовлює життєдіяльність сучасної людини та особливості формування її екзистенціального поля, виступає процес глобалізації. Глобалізація розглядається як двоїстий процес, складність якого полягає, по-перше, у одночасному формуванні загального гомогенного простору та посиленні гетерогенності всього світу або окремих його частин; по-друге, у неоднозначному і суперечливому характері наслідків для суспільства і людини. На цій підставі розглядається позитивний (зростання комфортності та якості життя, захищеність, дотримання більшістю розвинених країн світу концепції соціально орієнтованої економіки) і негативний (проблеми подолання безробіття, бідності, міграційні процеси) вплив економічної глобалізації на розвиток соціуму і особистості. Проблема взаємозвязку культури і індивідуального буття особистості розглядається з точки зору дослідження людинотворчого потенціалу культури, яка виступає чинником спр