Характеристика філософсько-естетичних пошуків української літератури першої половини та середини ХХ ст., що розвивалися в напрямку екзистенціалістського мислення. Дослідження зв’язку "Сибірських новел" із мотивами екзистенціалістського філософствування.
Аннотация к работе
В українському письменстві першої третини ХХ ст. виявилися тенденції, які з особливою виразністю засвідчили близькість вітчизняної традиції до загальноєвропейської культурної парадигми. У 20-ті рр. в українському культурному контексті, як і в західноєвропейській думці, посилився інтерес до проблем, викликаних усвідомленням кризи людського буття (ці проблеми, згодом кваліфіковані як екзистенціалістські, значною мірою визначили напрямок розвитку всієї європейської культури минулого століття і зберігають своє значення по сьогодні). Антоненка-Давидовича; і саме в “Сибірських новелах”, основною темою котрих є буття людини в умовах несвободи, найбільш очевидно постає суголосність пошуків українського письменника та європейських інтелектуалів. Доцільність і актуальність створення комплексної праці, спрямованої на вивчення “Сибірських новел”, пояснюється тим, що досі вони спеціально не досліджувалися з огляду на їх філософську, зокрема екзистенціалістську, проблематику. Дослідження перегуків “Сибірських новел” із основними екзистенціалістськими мотивами дасть змогу сформувати більш повне уявлення про місце письменника в українській літературі ХХ ст.Вказівки на наявні в “Сибірських новелах” окремі змістові елементи суто екзистенціалістського плану (мотиви абсурдності світу, самотності людини в ньому, “неавтетичного буття”, людського права на вибір тощо) зустрічаються у статтях І. Антоненка-Давидовича вирізняються серед таких творів своїм художнім рівнем, глибиною осмислення теми антагонізму особистості й тоталітарної системи. Навряд чи виправдано кваліфікувати “Сибірські новели” як безумовно екзистенціалістське явище: їх слід розглядати як твори з вираженими екзистенціалістськими мотивами. Автор “Сибірських новел” вибудовує свою екзистенціалістську концепцію людини переважно з міфологічних позицій, що передбачає віру в існування й обєктивних законів світоустрою поза індивідуальною свідомістю. Перегук художньої логіки “Сибірських новел” з ідеями відомих теоретиків екзистенціалізму виявляється також і в підкресленому автором: людина не може сприйняти жодне страждання, навіть смертельну загрозу, як шанс повернення того, що в екзистенціалістській термінології мало б бути названо “автентичністю”, не пройшовши через етап вибору - найвищого прояву людської свободи.Хмель О. Обєктивна дійсність і “субєктивне буття” в новелах Б. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. “Погані часи” українського буття в “Сибірських новелах” Б.