Експресивні можливості мовних засобів, які зазнають виділення в тексті "Брати Карамазови". Значення і роль символів прецедентних феноменів для формування глибинного смислу. Прагматичний аспект підтекстової інформації з урахуванням ситуації автор-адресат.
Аннотация к работе
З огляду на останні дослідження мовленнєвої діяльності, мовленнєвого впливу та змістового сприйняття, проблеми цілісності тексту, фонових та енциклопедичних знань, пресупозиції, стилю набувають особливої актуальності. Процес читання вже давно порівнюється з діалогом між письменником і читачем, що дає змогу розглядати текст, а точніше, інформацію, яка в ньому міститься, з двох боків. Засновником підходу, який вивчає “авторський” текст, був М.М.Бахтін, інший шлях вивчення - від читача - було розроблено М.О.Рубакіним. Отже, актуальність дослідження зумовлюється необхідністю аналізу експресивів з погляду їхньої мовної репрезентації, психолінгвістики і когнітивної науки та зясування особливостей функціонування експресивних одиниць як сигналів підтекстової інформацїї художнього тексту; необхідністю зясування значення змістово-підтекстової інформації для адекватної інтерпретації художнього твору, ролі мовної особистості, яка створює текст. У лінгвістичній літературі проаналізовано мову великих і малих творів Ф.М.Достоєвського, проте немає жодного дослідження, присвяченого вивченню ролі експресивів у створенні підтексту художнього твору.Підтекстова інформація поділяється на ситуативну, що виникає у звязку з викладеною раніше інформацією, і асоціативну, яка не повязана з фактами, описаними в тексті, але співвідноситься з особистим і суспільним досвідом читача. На глибину сприйняття тексту разом із субєктивними факторами впливають обєктивні, до яких належать властивості та якості власне тексту: його позамовний зміст, сукупність мовних засобів, що представляють в тексті цей зміст, а також фонетичних, графічних, лексичних, синтаксичних та інших планів тексту. На особливу увагу заслуговують два види текстової експресивності: експресивність, що створюється внаслідок взаємодії текст - автор, і експресивність, яка визначає відношення текст - реципієнт. У другому розділі “Культурний фон роману Ф.М.Достоєвського “Брати Карамазови” та його роль у формуванні підтексту твору” аналізується значення правильного сприйняття культурного фону для відповідного розуміння закладеної автором підтекстової інформації. Для характеристики власне авторизованих антропонімів роману та їхньої ролі у формуванні підтексту усі номінації поділено на три групи залежно від ступеня важливості персонажа, який названо тим чи іншим імям: 1) антропоніми, що називають головних героїв; 2) номінації другорядних персонажів; 3) імена епізодичних персонажів.Аналіз тексту роману Ф.М.Достоєвського “Брати Карамазови”, опис і дослідження експресивів з погляду експлікації ними підтекстової інформації дозволяють зробити загальні висновки. Серед мовних засобів створення й експлікації підтексту виділено власне авторизовані антропоніми, символи прецедентних феноменів (прецедентні імена й вислови) та сильні позиції тексту (заголовки, початок і кінець твору, присвята, епіграф, пролог, епілог). Усі виділені сигнали підтексту визначаються як експресивні, що характеризуються переважно наявністю експресивності 2 і експресивності 3, які створюються внаслідок взаємодії автор - текст і текст - реципієнт. Такі номінації набувають здатності функціонувати як експресивні сигнали підтекстової інформації, головне призначення якої - опис і характеристика героїв крізь призму імен, мовленнєва характеристика персонажів, відбиття поглядів автора, емоційний вплив на читача. У романі Ф.М.Достоєвського антропоніми нульової авторизації функціонують як імпліцитні деталі, що формують пласт концептуальної й підтекстової інформації твору.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Аналіз тексту роману Ф.М.Достоєвського “Брати Карамазови”, опис і дослідження експресивів з погляду експлікації ними підтекстової інформації дозволяють зробити загальні висновки.
Підтекстова інформація - це особливий вид інформації, який обовязково представлений у художніх текстах. Визначення змістово-підтекстової інформації як прихованої, глибинної не означає, що цей тип інформації не представлений у тексті роману. За відсутності спеціальних засобів підтекстова інформація експлікується різними мовними засобами, які у контексті твору набувають здатності передавати додатковий смисл. Такі додаткові відтінки здебільшого є важливішими з погляду втілення концепції твору.
Роман “Брати Карамазови” - вершина творчості Ф.М.Достоєвського, тому можна говорити про виключне значення відтворення підтексту твору, в якому втілено думки й переконання автора, його оцінки й характеристики, що даються не тільки персонажам і подіям, а й реальним сучасникам і дійсності, що оточувала письменника.
Серед мовних засобів створення й експлікації підтексту виділено власне авторизовані антропоніми, символи прецедентних феноменів (прецедентні імена й вислови) та сильні позиції тексту (заголовки, початок і кінець твору, присвята, епіграф, пролог, епілог). Усі виділені сигнали підтексту визначаються як експресивні, що характеризуються переважно наявністю експресивності 2 і експресивності 3, які створюються внаслідок взаємодії автор - текст і текст - реципієнт.
Власне авторизовані антропоніми представлені у романі різними номінативними моделями, які збігаються з номінативними моделями реального антропонімікону як російського, так і іншомовного. Експресивне значення поетонімів реалізується завдяки таким характеристикам: 1) оказіональність номінації, яка свідчить про те, що імя є промовистим або непрямо характеризує персонаж;
2) експресивні словотвірні форманти, які надають номінації додаткового відтінку пестливості, зневажливості, принизливості;
3) форма, в якій імя вживається у тексті (повна дейктична форма, коротка, зменшувальна).
Такі номінації набувають здатності функціонувати як експресивні сигнали підтекстової інформації, головне призначення якої - опис і характеристика героїв крізь призму імен, мовленнєва характеристика персонажів, відбиття поглядів автора, емоційний вплив на читача.
Широкий культурний фон, представлений у романі “Брати Карамазови”, експлікується прецедентними іменами й висловами. Прецедентні імена, або антропоніми нульової авторизації, виконують функції локалізації, характеризації, а також алюзивну й експресивну функції. У романі Ф.М.Достоєвського антропоніми нульової авторизації функціонують як імпліцитні деталі, що формують пласт концептуальної й підтекстової інформації твору. Часто спостерігається апеляція не тільки до самого імені, а й до прецедентного тексту чи ситуації, в яких відображено характеристики прецедентного імені, зафіксовані у колективному когнітивному просторі носіїв мови. Прецедентні вислови, як і прецедентні імена, - це яскраві сигнали підтекстової інформації. Роман багатий на прецедентні вислови, що співвідносяться з фольклорними, релігійними й літературними прецедентними феноменами. Прецедентні вислови виявляють імпліцитну інформацію, що міститься у відповідних першоджерелах. Внаслідок їхнього використання досягається лаконізм і динамічність викладу. Крім того, у колективному когнітивному просторі закладено й емоційний інваріант сприйняття тих чи інших символів прецедентних феноменів, що не може не вплинути на створення певного емоційного фону сприйняття, формування і прогнозування читацьких емоційних оцінок.
Сильні позиції тексту - це одиниці, які зазнають виділення, що й зумовлює їхній експресивний характер. Заголовковий комплекс роману характеризується різноманітністю засобів експлікації підтекстової інформації. Широко представлені заголовки з емоційною домінантою підтексту. У заголовках також імпліцитно виражено авторську іронію, пейоративну чи позитивну оцінку. Формування підтексту повязано з семантичними змінами заголовка в тих випадках, коли він має особливу граматичну структуру; містить алюзії; є компонентом дистантного повтору; коли значення заголовка повністю реалізується тільки в поєднанні з іншими заголовками. Особливість впливової сили заголовка полягає в тому, що вона виявляється ще на дотекстовому рівні, передбачає створення гіпотез, які ретроспективно, на ґрунті прочитаного тексту, можуть бути підтверджені або відхилені.
У взаємодії проспекції й ретроспекції полягає специфіка функціонування початку роману та його кінцівки. У початкових рядках яскраво виражена авторська настанова щодо подальшого розвитку роману, визначається головний герой твору. У фіналі “Братів Карамазових” міститься підтвердження того, що роман було написано передусім з метою описати й проаналізувати становлення Альоші Карамазова як особистості.
Факультативні сильні позиції роману (присвята, епіграф, пролог, епілог) апелюють до культурного фону твору, вимагають від читача знання лінгвістичних й екстралінгвістичних фактів, які мають вирішальне значення для інтерпретації підтексту. Особливо виділяється епіграф, який пізніше дослівно повторюється безпосередньо у тексті роману. Головна думка прецедентного тексту, стиснута до обсягів епіграфа, проходить через весь роман Ф.М.Достоєвського. Життя героїв постає як своєрідне втілення ідеї, яка міститься у передтекстовій цитаті. Епіграф вирізняється сильним емоційно-оцінним навантаженням, яке не може не справити враження на читача.
Дослідження різних експресивних засобів з погляду експлікації ними підтексту роману Ф.М.Достоєвського “Брати Карамазови” дає змогу зробити висновок про те, що експресиви є важливими засобами формування й вираження імпліцитних значень твору, найважливішими з яких є відображення авторської оцінки, передавання додаткової екстралінгвістичної інформації, емоційний вплив на читача.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ: Вуколова В.А. Особенности восприятия подтекстовой информации // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла коцюбинського. Збірник наукових праць. Серія: Філологія. Випуск 4. / Відп. ред. Іваницька Н.Л. - Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського, 2002. - С. 142-146.
Вуколова В.А. Эмотивность как важнейший компонент общей экспрессивности художественного текста // Система і структура східнословянських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Знання, 2002. - С. 255-261.
Вуколова В.А. Экспрессивные функции антропонимов нулевой авторизации в романе Ф.М.Достоевского “Братья Карамазовы” // Південний архів. Філологічні науки: Збірник наукових праць. Випуск XIV. - Херсон: Айлант, 2002. - С. 331-334.
Вуколова В.А. Имя собственное как средство актуализации подтекстовой информации // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. Серія “Філологія”. Випуск 4. Том ІІ, ч. 1: Культурологічний компонент мови. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. - С. 62-67.
Вуколова В.А. Заглавие художественного текста как актуализатор важнейших текстовых категорий // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. Серія “Філологія”. Випуск 5. Том І, ч. 1: Філософія мови і культури. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. - С. 67-72.
Вуколова В.А. Особенности функционирования литературных антропонимов как составной части культурного фона художественного произведения (на материале романа Ф.М.Достоевского “Братья Карамазовы”) // Е.Ф.Карский и современное языкознание: Материалы IX Международных Карских чтений / Под ред. М.И.Конюшкевич: В 2 ч. Ч. 1. - Гродно: ГРГУ, 2003. - С. 329-348.
Вуколова В.А. Начальные строки романа Ф.М.Достоевского “Братья Карамазовы” и их значение для интерпретации художественного произведения // Система і структура східнословянських мов: Сучасні тенденції розвитку словянських мов: Зб. наук. праць / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. - К.: Т-во “Знання” України, 2003. - С. 262-268.