Експериментальне обґрунтування застосування глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком натрію в терапії гломерулонефритів - Автореферат
Дослідження динаміки вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну у тканині нирок та сироватці крові. Наявність нефропротекторної активності серед похідних глюкозаміну. Прояви нефротичного й набрякового синдромів. Основні показники функціонального стану нирок.
Аннотация к работе
Детальний аналіз наукових досліджень свідчить, що це можливо під впливом аміноцукру глюкозаміну, який міститься у великій кількості у нирковій тканині (І.А. Враховуючи особливості фармакодинаміки глюкозаміну, можна припустити, що при умові нівелювання нефротоксичних ефектів НПЗП під його впливом, можливо отримати перспективний препарат нефропротекторної дії, що, з одного боку, буде поєднувати властивості високоефективного мембранопротектора, а з іншого - антифлогістика, і таким чином повністю буде відповідати патогенетично обґрунтованим напрямкам терапії гломерулонефритів. У звязку з вищевикладеним актуальним представляється вивчення нефропротекторних властивостей глюкозаміну гідрохлориду, його похідних та комбінації з диклофенаком натрію, а також можливостей застосування даних засобів в терапії запально-деструктивних захворювань нирок. Провести фармакологічний скринінг нефропротекторних властивостей глюкозаміну гідрохлориду, деяких його похідних та комбінації з диклофенаком натрію в умовах мембранозної нефропатії у лабораторних тварин. Вперше в експерименті на тваринах визначено позитивний вплив глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком натрію на перебіг аутоімунного гломерулонефриту, а також гострої та хронічної ниркової недостатності, що проявлявся в нормалізації показників функціонального стану нирок, клінічних та біохімічних аналізів крові, а також збереженні морфо-та ультраструктури ниркової тканини.Обєктами досліджень були обрані глюкозаміну гідрохлорид (ГА г/х), глюкозаміну сульфат, глюкозаміну пентаацетат, D-( )-глюкозамонієва сіль 4’-броманіліду 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинанілової кислоти (субстанція І), 4’-броманілід 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинанілової кислоти (субстанція ІІ), 2’-хлоранілід 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинанілової кислоти (субстанція ІІІ) та композиція на основі глюкозаміну гідрохлориду та диклофенаку натрію (ДН). Дослідження фармакологічних властивостей ГА г/х та його комбінації з диклофенаком натрію на тлі аутоімунного гломерулонефриту у щурів на початкових етапах розвитку було проведено на моделі нефриту Хеймана у модифікації (А.М. При дослідженні обміну ендогенного N-АЦГА на тлі мембранозної нефропатії було визначено, що при розвитку патології у щурів на 21 добу експерименту відбувається зниження вмісту N-АЦГА в нирковій тканині в 2,5 рази у порівнянні з інтактними тваринами та відповідне підвищення його вмісту у сироватці крові в 1,6 рази, за рахунок звязаної фракції (рис. При використанні у тварин ГА г/х та його комбінації з ДН рівень протеїнурії був приблизно в 3,5 рази менше ніж у тварин з нефропатією та в 2 рази - ніж у щурів, що отримували препарати порівняння. При використанні ГА г/х, його композиції з ДН, глюкозаміну пентаацетату, субстанції І показник ШКФ був на рівні інтакту протягом всього експерименту та набував вірогідно вищих значень ніж у щурів, що отримували референс-препарати преднізолон та ДН.Найбільшу нефропротекторну активність проявили глюкозаміну гідрохлорид та його композиція з диклофенаком натрію. Глюкозаміну гідрохлорид та його комбінація з диклофенаком натрію чинять позитивний вплив на перебіг експериментальних гломерулонефритів як на початкових, так і на пізніх етапах розвитку, переважаючи за клінічними, біохімічними та функціональними показниками активність референс-препаратів преднізолону, фраксипарину та диклофенаку натрію.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Динаміка вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну у тканині нирок та сироватці крові, а також співвідношення його вільної та звязаної фракцій є інформативним показником ступеня ураження та інтенсивності деструктивних процесів у нирках.
2. В умовах розвитку у лабораторних тварин мембранозної нефропатії похідні глюкозаміну чинять виражену нефропротекторну дію, що збільшується при підвищенні вмісту аміноцукру у складі дослідного препарату. Найбільшу нефропротекторну активність проявили глюкозаміну гідрохлорид та його композиція з диклофенаком натрію.
3. Глюкозаміну гідрохлорид та його комбінація з диклофенаком натрію чинять позитивний вплив на перебіг експериментальних гломерулонефритів як на початкових, так і на пізніх етапах розвитку, переважаючи за клінічними, біохімічними та функціональними показниками активність референс-препаратів преднізолону, фраксипарину та диклофенаку натрію.
4. За даними гістоморфологічних досліджень глюкозаміну гідрохлорид та дослідна композиція сприяють збереженню морфо- та ультраструктури нирок тварин на тлі експериментального гломерулонефриту та зниженню інтенсивності перебігу аутоімунних процесів у нирковій тканині.
5. В умовах розвитку експериментальної гострої та хронічної ниркової недостатності глюкозаміну гідрохлорид та його комбінація з диклофенаком натрію чинять помірну гіпоазотемічну дію, підвищуючи виведення продуктів азотистого обміну шляхом посилення клубочкової фільтрації, не поступаючись при цьому препарату порівняння леспенефрилу.
6. Глюкозаміну гідрохлорид проявляє більшу гіпоазотемічну дію, а його комбінація з диклофенаком натрію - більшу антипротеїнурічну, в звязку з чим даний аміноцукор доцільніше застосовувати у разі латентних форм гломерулонефритів та при нирковій недостатності, а дослідну композицію - при виражених нефротичних та набрякових синдромах без ниркової недостатності.
7. Глюкозаміну гідрохлорид та його комбінація з диклофенаком натрію можуть бути рекомендовані для клінічних досліджень у якості засобів для лікування хворих на гломерулонефрити.
Список литературы
1. Зупанець І.А. Шебеко С.К. Моделювання мембранозної нефропатії у лабораторних тварин для скринінгових досліджень лікарських препаратів мембранопротекторної дії // Клінічна фармація. - 2004. - Т.8, №3. - С. 36-40. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, підготовка статті).
2. Динаміка вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну при запально-деструктивних процесах різної етіології та під впливом експериментальної терапії / І.А. Зупанець, С.Б. Попов, С.К. Шебеко, І.А. Отрішко, О.О. Андрєєва // Клінічна фармація. - 2004. - Т.8, №4. - С. 34-37. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, аналіз й узагальнення результатів).
3. Шебеко С.К., Зупанець І.А. Вплив аміноцукрів та їх комбінацій з диклофенаком натрію на біохімічні показники лабораторних тварин на тлі мембранозної нефропатії // Клінічна фармація. - 2005. - Т.9, №2. - С. 34-38. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних, підготовка статті).
4. Зупанець І.А., Шебеко С.К. Уніфікація методів кількісного визначення ендогенного глюкозаміну у біологічному матеріалі // Фармаком. - 2005. ? №4. - С. 56-61. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних, підготовка статті).
5. Зупанець І.А., Шебеко С.К. Вивчення фармакологічних властивостей аміноцукрів та їх комбінацій з диклофенаком натрію в умовах моделювання мембраннозної нефропатії у лабораторних тварин // Фармацевтичний журнал. ? 2006.? №1. - С. 92-99. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних).
6. Шебеко С.К., Зупанець І.А. Дослідження фармакологічних властивостей деяких похідних глюкозаміну в умовах розвитку експериментального аутоімунного гломерулонефриту // Клінічна фармація. - 2006. - Т.10, №2. - С. 31-35. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних, підготовка статті).
7. Зупанець І.А., Шебеко С.К. Дослідження гіпоазотемічних властивостей глюкозаміну гідрохлориду на тлі ренальної гіперазотемії у лабораторних тварин // Вісник фармації. - 2006. - №4 (48). - С. 19-22. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, участь в аналізі й узагальненні отриманих даних, підготовка статті).
8. Зупанец И.А., Шебеко С.К. Динамика содержания эндогенного глюкозамина у лабораторных животных с нефропатией под воздействием экспериментальной терапии // Экспериментальная и клиническая фармакология. - 2006. - Т.69, №6. - С. 40-42. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, аналіз й узагальнення результатів, підготовка статті).
9. Зупанець І.А., Шебеко С.К. Вплив глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком натрію на перебіг хронічної ниркової недостатності в експерименті // Медична хімія. - 2007. - Т.9, №1. - С. 67-71. (Особистий внесок здобувача: проведення експериментальних досліджень, підготовка статті).
11. Зупанець І.А., Шебеко С.К. Оптимізація пошуку ефективних лікарських засобів нефропротекторної та гіпоазотемічної дії // Інформаційний лист. - Київ, 2007. - №21. - 8 с.
13. Зупанець І.А., Попов С.Б., Шебеко С.К. Роль вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну у визначенні запальних процесів нирок // Тези доп. Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фармація ХХІ століття”. - Харків, 2002. - С. 152-153.
14. Лікувально-профілактична ефективність композиції диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом в терапії захворювань запально-деструктивного ґенезу / І.А. Зупанець, С.Б. Попов, І.А. Отрішко, С.К. Шебеко // Тези доп. VII зїзду Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) // Українські медичні вісті. - 2003. - Т.5, №1 (63). - С. 211.
15. Отрішко І.А., Шебеко С.К. Сучасні проблеми створення вітчизняних брендових препаратів з метаболітними властивостями // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Україна наукова 2003”. - Дніпропетровськ, 2003. - С. 60.
16. Шебеко С.К. Обґрунтування застосування гексозамінів в комплексній терапії запально-деструктивних захворювань нирок // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Клінічна фармація: 10 років в Україні”. - Харків, 2003. - С. 114.
17. Изучение антиоксидантной активности глюкозамина гидрохлорида на моделях различной экспериментальной патологии / И.А. Зупанец, Н.В. Бездетко, С.В. Мисюрева, А.Н. Семенов, С.К. Шебеко, И.А. Отришко // Матеріали IV Української науково-практичної конференції з клінічної фармакології „Актуальні питання фармакології”. - Вінниця, 2004. - С. 59-63.
18. Зупанець І.А., Шебеко С.К., Павлюк В.О. Дослідження впливу аміноцукрів на показники азотистого обміну в умовах розвитку експериментальної ниркової недостатності // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції „Клінічна фармація в Україні”. - Харків, 2004. - С. 92.
19. Порівняльне вивчення залежності репаративної та протизапальної активності різних препаратів групи НПЗП / І.А. Зупанець, С.Б. Попов, І.А. Отрішко, С.К. Шебеко, О.О. Андрєєва // Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару „Перспективи створення в Україні лікарських препаратів різної спрямованості дії”. - Харків, 2004. - С. 370-373.
20. Зупанець І.А., Шебеко С.К., Зімін С.М. Вплив аміноцукрів на клінічні показники сечі щурів з експериментальним нефротичним синдромом // Матеріали VI Національного зїзду фармацевтів України „Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі України”. - Харків, 2005. - С. 519-521.
21. Зупанець І.А., Шебеко С.К., Зімін С.М. Вплив глюкозаміну гідрохлориду на функціональні показники нирок щурів з аутоімунним гломерулонефритом // Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції „Клінічна фармація в Україні”. - Харків, 2007. - С. 122-123.
22. Зупанець І.А., Шебеко С.К. Динаміка функціональних показників нирок щурів з аутоімунним гломерулонефритом у пізні терміни розвитку під впливом композиції глюкозаміну гідрохлориду з диклофенаком натрію // Матеріали міжнародного медико-фармацевтичного конгресу „Ліки та життя”. - Київ, 2007. - С. 81-82.