Дослідження впливу вінборону і мілдронату на поріг фібриляції шлуночків серця в умовах експериментальної алкогольної кардіоміопатії. Біохімічні та біофізичні дослідження впливу етанолу на клітини органів. Лікування АКМП у щурів за допомогою вінборону.
Аннотация к работе
В лікуванні АКМП на перший план виступає комплекс лікарських засобів, спроможних нормалізувати метаболічні процеси в ушкодженому серцевому мязі (Амосова Е.Н., 1999; Васильева Л.И., Дзяк Г.В., 2003; Hayashi Y., 2000 ). Не зважаючи на величезний арсенал лікарських засобів (активатори метаболічних процесів, антиоксиданти, ?-блокатори, інгібітори АПФ, сечогінні, антагоністи кальцію, серцеві глікозиди та інші), які використовуються при лікуванні АКМП, виживання хворих при даній патології залишається порівняно низькою (Амосова Е.Н., 1999; Артемчук А.Ф., 2000; Fernandez-Sola J., 2002; Nicolas J.M., 2002). До числа таких лікарських засобів відноситься новий вітчизняний спазмолітик вінборон (ресинтезований на НВЦ „Борщагівський ХФЗ” фенікаберан) (Безпалько Л.В. і співавт., 1998; Степанюк Г.І. та співавт, 2002). Мета - на експериментальній моделі АКМП обґрунтувати доцільність застосування вінборону, в порівнянні з мілдронатом, в лікуванні даного патологічного стану, виявити особливості його дії та можливі переваги перед препаратом зрівняння і оцінити перспективи використання в клінічних умовах. У роботі вперше теоретично обґрунтована та експериментально доведена доцільність застосування вінборону як лікарського засобу з політропними фармакологічними властивостями в лікуванні алкогольної кардіоміопатії.Попередньо тварини були відібрані за методом “алкогольного наркозу” (внутрішньоочеревинне введення 4,5 г/кг етанолу у вигляді 25% розчину), який дозволяє визначити щурів, які більш чутливі до алкоголю. Тварини були поділені на 4 групи: інтактні (84), тварини з експериментальною АКМП (84), тварини з експериментальною АКМП, що отримували вінборон (56) та тварини з експериментальною АКМП, які отримували мілдронат (56). Лікування проводилось щоденно на протязі 14 діб, (починаючи з наступного дня після закінчення моделювання патологічного стану), окремо вінбороном та мілдронатом. В дослідах було використано інєкційну лікарську форму вінборону у вигляді ліофілізованого порошку по 0,01 в ампулах (НВЦ „Борщагівський ХФЗ) і мілдронат у вигляді 10% розчину в ампулах („ПАО Grindeks”, Латвія). Водночас, вінборон, краще ніж мілдронат, викликав знеболюючу дію у щурів з модельованою АКМП, що проявлялось зростанням показника ПБЧ і було особливо помітно наприкінці терапії: в зазначений термін експерименту ПБЧ виріс по відношенню до аналогічного показника у нелікованих щурів (прийнятого за 100%) відповідно на 12% (р0,05).Лікування експериментальної АКМП у щурів протягом 14 днів вінбороном (5 мг/кг внутрішньомязово), так само як і мілдронатом (50 мг/кг внутрішньомязово), сприяє відновленню показників ЕКГ (частоти серцевих скорочень, тривалості інтервалу Q-T та систолічного показника), підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Вінборон, подібно мілдронату, відновлює електричну стабільність серцевого мязу в кінці курсу лікування, що підтверджується вірогідним зростанням порогу фібриляції шлуночків серця відповідно на 65% та 63% відносно нелікованих щурів. Вінборон, на відміну від мілдронату, проявляє більш виразну знеболюючу дію при експериментальній АКМП у щурів, вірогідно підвищуючи поріг больової чутливості на 12% (р<0,05) відносно нелікованих тварин. Вінборон (5 мг/кг внутрішньомязово), як і мілдронат (50 мг/кг внутрішньомязово), сприяє відновленню оксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі щурів з експериментальною АКМП.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності фармакотерапії АКМП шляхом використання вінборону як лікарського засобу з політропними фармакологічними властивостями.
1. Лікування експериментальної АКМП у щурів протягом 14 днів вінбороном (5 мг/кг внутрішньомязово), так само як і мілдронатом (50 мг/кг внутрішньомязово), сприяє відновленню показників ЕКГ (частоти серцевих скорочень, тривалості інтервалу Q-T та систолічного показника), підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Вінборон, подібно мілдронату, відновлює електричну стабільність серцевого мязу в кінці курсу лікування, що підтверджується вірогідним зростанням порогу фібриляції шлуночків серця відповідно на 65% та 63% відносно нелікованих щурів.
2. Вінборон, на відміну від мілдронату, проявляє більш виразну знеболюючу дію при експериментальній АКМП у щурів, вірогідно підвищуючи поріг больової чутливості на 12% (р<0,05) відносно нелікованих тварин.
3. Вінборон (5 мг/кг внутрішньомязово), як і мілдронат (50 мг/кг внутрішньомязово), сприяє відновленню оксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі щурів з експериментальною АКМП. Через 14 днів терапії вінбороном рівень малонового діальдегіду та гідропероксидів знижується відносно нелікованих тварин відповідно на 22% (р<0,05) та 39% (р<0,05) проти 45% (р<0,05) та 23% (р<0,05) відповідно у мілдронату. Водночас, вінборон, подібно до мілдронату, сприяє відновленню активності ферментів природньої антиоксидантної системи. В зазначений період експерименту активність СОД виросла відносно нелікованих тварин відповідно на 70% та 74% (р<0,05), а каталази - відповідно на 47% та 43% (р<0,05).
4. На фоні лікування експериментальної АКМП вінбороном, так само, як і мілдронатом, має місце відновлення біоенергетичних процесів в ушкодженому серцевому мязі, на що вказує зростання активності АТФАЗИ, зниження вмісту лактату та коефіцієнту лактат/піруват.
5. Лікування експериментальної АКМП у щурів за допомогою вінборону послаблює морфологічні прояви дистрофії міокарду: зменшуються розлади гемодинаміки та ознаки жирової дистрофії, послаблюються прояви мязового та периваскулярного склерозу в ушкодженому серцевому мязі. Спостерігається позитивна динаміка ультраструктурних змін серцевого мяза: покращуються реологічні властивості капілярів, транспортні властивості ендотеліоцитів, стабілізуються мембрани кардіоміоцитів, ендотеліоцитів та мітохондрій. При цьому вінборон за величиною терапевтичного ефекту співставляється з мілдронатом.
6. Лікувальна дія вінборону в умовах експериментальної АКМП реалізується завдяки його мембрано- та цитопротекторному ефектам, що проявляється на 15 добу терапії зниженням в крові активності ферментів АЛАТ і АСАТ та відновленням балансу іонів К , Na та Mg 2 .
7. На підставі результатів проведених досліджень вінборон може бути рекомендований для клінічного вивчення його ефективності в комплексній терапії хворих на АКМП.
Список литературы
1. Пашинська О.С. Кардіопротекторні властивості вінборону при експериментальній алкогольній кардіоміопатії // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. - Т.7, №1/1. - С. 38-40.
2. Степанюк Г.И., Пашинская О.С. Физическая выносливость и болевая чувствительность крыс при хронической интоксикации этанолом и их коррекция винбороном // Современные проблемы токсикологии. - 2003. - №3. - С. 79-81; (здобувачем особисто проведено дослідження фізичної витривалості та больової чутливості щурів з алкогольною кардіоміопатією та на фоні лікування вивчаємими препаратами, підготовлено матеріал до друку).
3. Пашинська О.С., Степанюк Г.І. Алкогольна кардіоміопатія: сучасні погляди на патогенез (огляд літератури) // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2003. - Т.7, №2/2. - С. 777-779. (здобувачем особисто проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, підготовлено матеріал до друку).
4. Пашинська О.С., Степанюк Г.І., Король А.П. Ультраструктурні зміни міокарду щурів при експериментальній алкогольній кардіоміопатії та їх корекція вінбороном і мілдронатом // Вісник морфології. - 2003. -Т.9, №2. - С. 8-9; (здобувачем особисто проведено експериментальні дослідження, отримано дослідний матеріал, оцінено зміни міокарду на ультраструктурному рівні).
5. Степанюк Г.І., Пашинська О.С. Фармакотерапія алкогольної кардіоміопатії: досягнення, невирішені питання, шляхи оптимізації (огляд літератури) // Ліки. - 2003. - №5-6. - С. 29-35; (здобувачем проведено пошук та проаналізовано літературні джерела по даній темі, підготовлено матеріал до друку).
6. Пашинська О.С. Вплив вінборону на перебіг експериментальної алкогольної кардіоміопатії // Тези 57-ї науково-практичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця „Актуальні проблеми сучасної медицини”. - Київ, 2002. - С. 33.
7. Пашинська О.С. Дослідження кардіопротекторних властивостей вінборону при експериментальній алкогольній кардіоміопатії // Мат. IX-ї університетської науково-практичної конференції молодих учених та фахівців. - Вінниця, 2003. - С. 7.
8. Степанюк Г.І., Пашинська О.С. Перспективи застосування вінборону при лікуванні алкогольної кардіоміопатії // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Клінічна фармація: 10 років в Україні”. - Харків. - 2003. - С. 45; (здобувачем особисто проведено експеримент, статистичну обробку результатів та їх оцінку, підготовлено статтю до друку).