Екоурбанізм як частина культурно-естетичного комплексу постмодернізму. Зародження та розвиток екоурбаністичних тенденцій. Екопоселення та екоміста. Сучасні діяльнісні аспекти екоурбанізму як послідовного культурно-естетичного орієнтира постмодернізму.
Аннотация к работе
Увага буде зосереджена на категоріальній суті екоурбаністичних тенденцій, вираженій через типологічні ознаки постмодерну, аналізі конкретних проектів у даній сфері в різних країнах світу, а також в структурному аналізі місця і ролі цього напрямку в контексті сучасного естетичного дискурсу. Актуальність теми: питання теоретичної розробки та діяльнісного втілення нових акцентів сучасного культурного простору потребує як постійної творчої рефлексії, метою якої повинен стати пошук нових смислів, так і не менш інтенсивного аналізу та переосмислення існуючих категорій та концептів, що має на меті збереження конструктивних моментів, що зумовлювали і зумовлюють культурний прогрес як такий. В контексті такої динаміки і знаходиться екоурбанізм, що, логічно витікаючи із досягнень сучасної культури, прагне подолати її невідємні наслідки шляхом переосмислення основних понять про гармонічну взаємодію індивіда і навколишнього світу. За словами Р.Парка, «будучи однажды основанным, город оказывается большим ситом, которое безошибочно выбирает из населения страны как целого тех, кто более всего подходит для жизни в данном районе или в данной среде».[13] Визначення динамічності середовища дозволяє передбачити при проектуванні необхідний «запас міцності» середовищної системи по відношенню до епізодичних впливів; пристосовувати систему до періодичних змін (пропозиція заходів щодо можливої просторової трансформації, умов адаптації середовища до запитів і смакам споживача), розуміючи обовязковість «вікових» змін стану середовища, пропозиція необхідних заходів щодо їх безболісного здійснення; за відчутної невідповідності вигляду середовища та його оцінки суспільством пропозиції та реалізацію більш ефективного сценарію її експлуатації [23, c.33].Серед найбільш успішних експериментів останніх десятиліть пальма першості у цьому напрямку належить екопоселенням - особливій формі спільнот, які повертають урбаністиці людський масштаб і гармонію з природною і навколишнім середовищем завдяки технологіям і практикам сталого способу життя. На тлі цілого комплексу занепаду сучасного суспільства, серед якого можна виділити розпад традиційної сімї, спільнот, спустошення міст, а також фрагментарність екологічної політики, екопоселення можна вважати оазисами в метафоричній пустелі - світі, прагнення до змін якого носить лише суто декларативний характер. Реформуючи і, по суті, створюючи новий суспільний устрій, слід особливу увагу приділяти розробці цілісного середовища проживання, тим самим демонструючи спробу вирішити головний конфлікт урбаністики і природи. Основний акцент робиться на тому, що масштаб домашнього господарства часто занадто малий, а міста - занадто великий для усвідомлення і реалізації всіх можливостей сталого способу життя. Самиі зовнішні екоурбаністичні поселень, як вже було сказано, створюють специфічну атмосферу, в якій у вже дорослого індивіда відбувається трансформація естетичних категорій у бік, наближений до потрібної форми, а у нових членів такого суспільства, народжених чи вихованих серед адекватного естетико-культурного фону, ці категорії формуються як базові стаціонарні Як же здійснюється втілення подібних задумів?Підводячи деякий підсумок даного дослідження, я можу сказати, що екоурбанізм - це специфічний полісемантичний напрямок розвитку сучасної культури, виражений через синтез інженерних і естетичних досягнень архітектури та принципів натуралізації і розумного природокористування. Згідно цього визначення, можна сказати, що стабільний розвиток екоурбанізму забезпечений зростаючим проблемним колом прикладної екології та загально культурною тенденцією до естетизації природнього середовища. Але все ж головне досягнення екоурбанізму, розкрите у даній роботі - розробка та стабільна симбіотична актуалізація концептуалізму архітектури, що чого так тяжіє сучасний постмодернізм. Тому можна сказати, що однією з головних сучасних прерогатив та діяльнісних аспектів екоурбанізму як послідовного культурно-естетичного орієнтира постмодернізму є насамперед здійснення не тільки матеріальної переорієнтації даного життєвого простору, а й конструювання відповідних до напрямку ідейних концептів та симулякрів, мета яких буде полягати у розбудові принципово нового засобу сприйняття дійсності та вироблення системи внормованих прагнень по досягненню вже існуючих цілей, найголовнішою з яких видається життєвий стандарт.
Вывод
Підводячи деякий підсумок даного дослідження, я можу сказати, що екоурбанізм - це специфічний полісемантичний напрямок розвитку сучасної культури, виражений через синтез інженерних і естетичних досягнень архітектури та принципів натуралізації і розумного природокористування.
Згідно цього визначення, можна сказати, що стабільний розвиток екоурбанізму забезпечений зростаючим проблемним колом прикладної екології та загально культурною тенденцією до естетизації природнього середовища.
Розвиток екоурбаністичних тенденцій - це, перш за все, розвиток нових підходів до формування, проектування і планування сучасного міста, реорганізації та реконструкції деградуючих територій шляхом структурування і багатоцільового використання цих територій, розглянутих у роботі на прикладах компактних екопоселень та більш масштабних екоміст. Але все ж головне досягнення екоурбанізму, розкрите у даній роботі - розробка та стабільна симбіотична актуалізація концептуалізму архітектури, що чого так тяжіє сучасний постмодернізм.
Даний напрямок уособлює ряд концепцій, що прагнуть до великої гнучкості та екологічної чутливості, що в даний час повинно включати в себе проектування та планування.
Методологія екоурбанізму зумовлює складність галузевого розмежування його діяльнісних аспектів. Виростаючи з ландшафтного дизайну, вданий напрямок розглядає складну сучасну міську динаміку, її сукупні знання і технічні прийоми з таких дисциплін як інженерія, загальна міська стратегія, ландшафтна екологія тощо.
Але одним із головних залишається саме культурно-естетичний аспект, що і забезпечує його відповідну актуалізацію в суспільстві. Аналітичні та теоретичні ідеї побудови міських стратегій обєднуються з специфічними культурними наративами та цілим комплексом естетичних прийомів, головною метою яких є створення адекватного образу екоурбанізму як здорової, безпечної та надзвичайно перспективної альтернативи екстенсивному розвитку життєвого простору, що існував раніше.
Тому можна сказати, що однією з головних сучасних прерогатив та діяльнісних аспектів екоурбанізму як послідовного культурно-естетичного орієнтира постмодернізму є насамперед здійснення не тільки матеріальної переорієнтації даного життєвого простору, а й конструювання відповідних до напрямку ідейних концептів та симулякрів, мета яких буде полягати у розбудові принципово нового засобу сприйняття дійсності та вироблення системи внормованих прагнень по досягненню вже існуючих цілей, найголовнішою з яких видається життєвий стандарт.
На мою думку, головне досягнення екоурбанізму - це логічне продовження постмодерністської традиції по зміщенню і трансформації акцентів людської перцепції, що, нарешті, знайшла своє логічне продовження і в архітектурі на достатньо серйозному рівні. Рівень цей поданий не як імітація втілення декларованих ідейних постулатів, а як дійсно новий та свіжий погляд на оточуючу дійсність.
Підтверджений успіхом цілої низки завершених проектів та розвитком все більшої кількості, екоурбанізм можна назвати одним із найбільш перспективних напрямів розвитку як сучасної архітектури, так і культурно-естетичного простору в цілому.
Список литературы
1. Гуменюк Т.К. Постмодернізм як транс культурний феномен. Естетичний аналіз.: Дис. д-ра філос. наук: 09.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2009. - 395арк. - Бібліогр.: арк. 371-395 http://librar.org.ua/sections_load.php?s=philosophy_psychology&id=581&start=18
2. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. Посібник /Г.С. Мєднікова. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2007. - 214 с.
3. Павлова О.Ю. Естетичний досвід в структурі суміжних понять.: Дис. д-ра наук: 09.00.08 - 2009.- арк. 1-5
4. Андреева Е.Ю. Постмодернизм : искусство второй половины XX - начала XXI века / Екатерина Андреева. - СПБ. : Азбука-классика, 2010. - 485 с. : ил., цв. ил. - (Серия "Новая история искусства").
5. Бауман З. О постмодерне .
6. Бизеев А.Ю. Переход и переходность в культуре постмодерна. Философствование постмодернизма и современная культура . / Бизеев А. Ю. Электронный журнал «Знание. Понимание. Умение ». - 2009. - № 4 - Культурология .
7. Брайнин-Пассек В. О постмодернизме, кризисе восприятия и новой классике. Новый мир искусства. / Брайнин-Пассек В. - С-Пб, 2002.
8. Горохов В.А. - «Зеленая природа города / Горохов В.А. -Т.1, Клуб 36`6 , 2010 г. - 528 с.
9. Джекобс Дж. Смерть и жизнь большиз американських городов. / Джекобс Дж. -Новое издательство, М. 2011
10. Дианова В. М. Постмодернизм как феномен культуры . / Дианова В. М. - Введение в культурологию . Курс лекций / Под ред. Ю.Н. Солонина , Е.Г. Соколова . -СПБ., 2003. С.125-130
11. Ильин, И. П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. / Ильин, И. П. - М.: Интрада, 1998. http://www.lib.ru/CULTURE/ILIN/postmodern.txt
12. Козловский П. Культура постмодерна / Козловский П. - М.: Республика, 2008. - 240 с
13. Лэндри Ч., Креативный город и экоурбанизм. / Лэндри Ч - М.: Издательский дом "Классика-ХХІ, 2011. -399с. http://theoryandpractice.ru/seminars/15606-kreativnyy-gorod-i-ekourbanizm-16-3
14. Маньковская Н. Б. Эстетика постмодернизма. / Маньковская Н. Б. - СПБ.: Алетейя, 2000. - 347 с.
15. Можейко М. А. Становление теории нелинейных динамик в современной культуре: сравнительный анализ синергетической и постмодернистской парадигмы. / Можейко М. А. - Минск, 1999.
16. Новый философский словарь. Постмодернизм. - Мн.: Современный литератор, 2010. - С. 425.
17. Постмодернизм: приближение к антимиру. Статья С. Е. Юркова из сборника «Эстетика в интерпарадигмальном пространстве: перспективы нового века. Материалы научной конференции 10 октября 2001 года », Серия Symposium, выпуск 16.
19. Саймондс. Дж. О. «Ландшафт и архитектура» / Саймондс. Дж. - М.: Изд. Лит. построит. , 1965. -190с. http://arch-grafika.ru/news/1/2010-02-07-489
20. Трубина Е. Город в теории. Опыт осмысления пространства. / Трубина Е. - Новое литературное обозрение, М. 2011.520с.
21. Усовская Э. А. Постмодернизм в культуре XX века: учебное пособие для вузов / Усовская Э. А. - Минск, 2003.
22. Фремптон К. Современная архитектура. Критический взгляд на историю развития. / Фремптон К. - / Пер. с англ. Е.А. Дубченко; Под ред. В. Л. Хайта.- М.: Стройиздат, 1990. 535 с.
23. Corner J, Duncan A. Landscpe urbanism: an annotated Bibliography.
24. Katz P. The new urbanism, MCGRAW-Hill Education. - 1993 - 228.
25. Stanley Trachtenberg, Ed. The Postmodern Moment. A Handbook of Contemporary Innovation in the Arts. - Westport-London., 1985.