Розгляд особливостей розвитку природокористування в агросфері адміністративних районів урбанізованого регіону на прикладі Київської області. Зміст поняття "територіально-просторовий економіко-екологічний кластер". Раціональне розміщення продуктивних сил.
Аннотация к работе
Для досягнення мети дисертаційного дослідження вирішувались прикладні завдання, проводились теоретико-методичні дослідження, щоб: Виявити сутність і дати змістовне наповнення поняття територіально-просторовий економіко-екологічний кластер (тпеек), за допомогою якого забезпечується оптимальна взаємодія елементів господарської системи адміністративних районів з обмеженими природними ресурсами в ринкових умовах; Розробити концепцію оптимального економіко-екологічного інституціонального забезпечення розвитку господарських систем районів на принципах розмежування території, що залучена в економічний оборот господарської системи і простору, який виконує неринкову функцію збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, захисту життєвого середовища; Обґрунтувати економіко-екологічні принципи взаємодії факторів розвитку і розміщення продуктивних сил з факторами нпс досліджуваних районів та здійснити оцінку сучасних ринкових процесів з урахуванням еколого-економічних обмежень на залучення природних ресурсів у господарську практику для районів, що зазнають деструкції, інтоксикації та загальної пейоризації; Виявити особливості формування інституціонального забезпечення еколого-орієнтованого розвитку адміністративних районів та розробити концептуальні положення удосконалення системи економіко-екологічного інституціонального забезпечення державного регулювання використання земельних ресурсів; Найважливіші результати дисертаційного дослідження, які характеризуються науковою новизною, такі: Вперше: Розкрито сутність та змістовне наповнення поняття територіально-просторовий економіко-екологічний кластер (тпеек), яке забезпечує науково обґрунтовану взаємодію елементів господарської системи і природно-ресурсного потенціалу адміністративних районів урбанізованого регіону;У першому розділі «теоретико-медотологічні засади розвитку природокористування та охорони природного середовища в агросфері урбанізованого регіону» розкрито гносеологічні засади досліджень природних ресурсів досліджуваного регіону, описано класифікаційні ознаки природних ресурсів, проведена їх економічна класифікація, визначено агроекологічні складові дослідження урбанізованого регіону. Ключовим поняттям визначено «ємність» природних ресурсів, яке диференційовано за ознаками екосистеми, середовища, території, ландшафту, сільськогосподарських угідь. У другому розділі «сучасний стан природокористування в урбанізованих районах київської області» проведено логістичний аналіз території та процесів урбанізації в контексті екологічної безпеки, а також біотичних процесів в умовах урбанізації природного середовища, визначено оцінку функціонування системи сільського, лісового і водного господарств та проаналізовано стан використання земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. У третьому розділі «удосконалення механізмів природокористування та охорони навколишнього середовища в урбанізованих районах» визначено критерії, показники та методи ефективного природокористування в агросфері адміністративних районів, розроблено принципи й механізми економічного регулювання природокористування на державному рівні, проведено формування екологічно безпечного середовища життєдіяльності людей та правові механізми його реалізації, складено прогноз і стратегію розвитку систем природокористування урбанізованих районів. В той же час необхідно задіяти механізм економічної відповідальності за неефективне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища: • відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;У дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо розробки економіко-прогностичної моделі раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища адміністративних районів урбанізованого регіону. На основі дисертаційного дослідження запропоновано схему побудови опорного середовищестабілізаційного каркасу на досліджувану територію, який працює як система, що організовує територію і суттєво впливає на функціонування системи розселення. Враховуючи багатофакторність процесів, що відбуваються в агросфері урбанізованого регіону, запропоновано системну модель природокористування, яка дозволяє прогнозувати стан і функціонування агроекосистем районного рівня, обґрунтувати і реалізувати управлінські рішення. Встановлено, що в урбанізованому регіоні київської області (києво-святошинський, броварський, вишгородський, бориспільський, васильківський та обухівський райони) найвищим ризиком забруднення природного середовища характеризується обухівський район, на території якого функціонує промисловий вузол трипільської тес з ареалом забруднення в обсязі 500-600 км2. В результаті оцінювання стану земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення урбанізованого регіону запропоновано збільшити