Соціально-економічний стан і тенденції розвитку особистих селянських господарств (ОСГ). Роль ОСГ у формуванні рівня життя сільського населення та розвитку аграрної сфери. Класифікація ОСГ. Рівень самозабезпечення ОСГ сільськогосподарською продукцією.
Аннотация к работе
Реформування майнових та земельних відносин власності сприяло становленню і розвитку різних за організаційно-правовим статусом господарств, серед яких важливе місце займають особисті селянські господарства. В економіці України, що розвивається, спостерігаються не тільки значні зрушення в обсягах виробництва особистих селянських господарств, але й зростання їх значення у відтворенні життєвих благ селян. З урахуванням кількісного та якісного значення особистих селянських господарств особливої актуальності набувають питання перспективи їх розвитку та місця в економічному укладі на селі. Актуальність проблеми, недостатність її дослідження і висвітлення в економічній літературі, важливість та необхідність розробки методологічних і практичних засад діяльності особистих селянських господарств в умовах ринкової економіки зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Для досягнення поставлених у дисертаційній роботі задач використовувалися методи: історично-економічного аналізу - для вивчення історії функціонування особистих селянських господарств та встановлення тенденцій їх розвитку; побудови рядів динаміки та монографічний - при вивченні стану розвитку сільського господарства в області; дедуктивний, індуктивний та узагальнення - при дослідженні теоретичних аспектів розвитку й функціонування особистих селянських господарств; анкетування, порівняння, групування, графічний - при дослідженні сучасного стану особистих селянських господарств, рівня життя сільського населення Полтавської області; математичного програмування - при розробці моделі оптимізації розмірів особистих селянських господарств; діалектичний, абстрактно-логічний, причинно-наслідкового звязку - для проведення методологічних узагальнень, формулювання висновків.У першому розділі - "Теоретична сутність приватної власності і приватного господарювання в аграрній сфері" - розглядаються методологічні засади дослідження сутності відносин власності, форм їх прояву, взаємозвязок приватної власності на засоби виробництва і результати праці з приватними формами господарювання в аграрній сфері; розкриваються основні ознаки особистих селянських господарств в умовах ринкової економіки. З приводу власності ми вважаємо, що, по-перше, правовим і економічним її відносинам притаманний самостійний рух, а тому не можна безпосередньо виводити перші з других; по-друге, в економічному змісті власності слід розрізняти матеріально-речову (обєкт власності) та соціально-економічну сторони (відносини між людьми з приводу володіння і користування майном); по-третє, хоча власність і присвоєння - поняття близькі, проте їх не слід ототожнювати; вчетверте, по суті колективна власність може бути лише приватною або державною, належність підприємства до колективного господарства характеризує не форму власності, а лише одну з організаційно-правових форм господарювання власника майна. У другому розділі - "Сучасний стан формування і функціонування особистих селянських господарств у системі аграрного виробництва" - розкрито соціально-економічний стан і тенденції становлення особистих селянських господарств, їх місце та роль у формуванні рівня життя сільського населення та розвитку аграрної сфери; визначено витрати праці власників ОСГ та рівень їх самозабезпечення продукцією сільського господарства. Умовний дохід особистих селянських господарств від виробництва продукції рослинництва з першої по шосту групи коливається в межах 28-48 % (картоплі - від 54 % до 81 %), від виробництва продукції тваринництва - в межах 52-72 % загального умовного доходу від виробництва продукції сільського господарства. Встановлено, що в особистому господарстві, власниками якого є одна особа, де є одна корова, теля, 20 голів птиці, одна свиня, витрати праці на їх утримання становлять близько 9 люд-год., а якщо власник ОСГ ще й працює у громадському господарстві, то ще 8 люд-год., крім того 1 люд-год. витрачається на дорогу на роботу та додому.Особисті селянські господарства є найбільш розповсюдженою та багаточисельною формою господарювання, що отримала динамічний розвиток і забезпечила продовольчу безпеку в країні під час економічної кризи та скорочення виробництва аграрної продукції в сільськогосподарських підприємствах. Після реформування аграрного сектора економіки особисте селянське господарство стало для більшості селян основним джерелом доходу, зокрема продукція тваринництва у структурі умовного доходу від виробництва продукції сільського господарства у середньому за рік складає 69 %, рослинництва - 31 %. Встановлено, що оцінка витрат праці на одну особу в особистих селянських господарствах залежить від кількості осіб у родині, що є його власником, розмірів господарства та ступеня зайнятості власників у громадському господарстві. Витрати праці на роботу у громадському та особистому селянському господарствах становлять 18 год. зайнятості на добу за умови, що власником є одна особа, провокуючи захворювання, фізичну перевтому та деградацію особистості. Ведення обліку витрат праці дасть змог