Управлінське рішення як концентроване вираження процесу управління. Економіко-математичне моделювання процесів прийняття управлінських рішень. Окремі випадки економіко-математичного моделювання в менеджменті на прикладі прогнозування та планування.
Аннотация к работе
Результати роботи виробничих систем значною мірою залежать від якості рішень, прийнятих управлінським персоналом. У звичних умовах, Що повторюються, прийняті рішення можуть базуватися на досвіді, інтуїції, здоровому глузді, тобто на уявленні про виробничу систему, що склалося в конкретного керівника-менеджера. Однак багатоваріантність, багатокритеріальність, стохастичність виробничих систем породжують завдання, найкраще розвязання яких не лежить на поверхні і не має аналогів у минулому досвіді, а ціна помилки при сучасних масштабах виробництва дуже велика.У психології термін "вирішення завдань" вживається у трьох різних значеннях: • рішення як план (спосіб, метод) виконання завдання; Будь-яке управлінське рішення має: • субєкт, тобто особу або орган, що приймають це рішення; Слабо структуровані рішення приймаються за умов неповноти інформації, новизни та складності ситуації і головну роль тут відіграють не математичні моделі, а людина, її здатність розробити нові процедури, що уможливлять вирішення завдання. Кожна з них буде відбивати головні, з погляду цього завдання, властивості системи й ігнорувати ті властивості, характеристики, які не вимагаються для розвязання цього завдання. Про модель будь-якого досліджуваного обєкта є сенс говорити тільки тоді, коли добре зясовано завдання, стосовно якого створюється і буде використовуватися модель.Оптимальні рішення вибираються з великої кількості варіантів, що відображають ряд взаємоповязаних факторів. Цілісність його концепції пояснюється багато в чому суворої увязкою між собою таких елементів, як мета, динамічність зовнішнього середовища,організація та її рівні, ієрархія осіб, вольовий момент, оцінка та вибір альтернативи, критерії вибору та оптимізації, кількісне вираження процесів управління, моделювання. Наведена послідовність етапів процесу прийняття та реалізації рішення не означає, що керівник зобовязаний виконати всі ці етапи і під етапів, щоб прийти до хорошого рішенням. Згідно вищенаведеної класифікації можуть бути використані і чотири типи методів вирішення проблем: стандартні процедури і правила визначення рішень, економіко-математичні методи пошуку оптимальних рішень, системний аналіз для побудови раціональних альтернатив, експертно-інтуїтивні методи прийняття рішень. Розрізняють дві групи методів вибору рішень: методи знаходження рішення шляхом формалізації завдання і подальшого її вирішення засобами математики і методи вибору рішення, що мають евристичну оцінку, тобто такі методи вибору рішення, які базуються на інтуїтивно-логічних висновках.Моделювання дозволяє заздалегідь передбачити хід подій і тенденції розвитку, властиві керованій системі, зясувати умови її існування і встановити режим діяльності з урахуванням впливу різних факторів. Може виявитися, що рішення, оптимальне для системи в цілому, є неоптимальним для окремих частин цієї системи - її підрозділів. В задачах з декількома критеріями оптимальності "оптимальну" рішення не завжди буває єдиним. Можна вибирати рішення на кожній з декількох етапів, причому рішення, прийняте на одній стадії,обумовлює вибір подальших рішень. Встановлюються правила вибору рішень, що базуються на обчисленні наслідків кожного рішення та вироблення оптимальної стратегії для подальших рішень.Отже, моделювання дозволяє заздалегідь передбачити перебіг подій і тенденції розвитку, властиві керованої системі, зясувати умови його існування й встановити режим діяльності, зі урахуванням впливу різних чинників. У цьому, здавалося б, може бути, що замість більше кількість чинників враховано в моделі, краще сама модель. Може бути, що розвязання цієї, оптимальне системі загалом, є неоптимальним окремих частин цією системою - її підрозділів. Тому із оптимальними рішеннями може бути продуманий механізм, дозволяє зробити його оптимальним всім учасників. Існує проблема адекватності критерію оптимальності цілям функціонування модельованої системи.
План
Зміст
Вступ
1. Управлінське рішення як концентроване вираження процесу управління.
2. Економіко-математичне моделювання процесів прийняття управлінських рішень.
3. Окремі випадки економіко-математичного моделювання в менеджменті на прикладі прогнозування та планування
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Отже, моделювання дозволяє заздалегідь передбачити перебіг подій і тенденції розвитку, властиві керованої системі, зясувати умови його існування й встановити режим діяльності, зі урахуванням впливу різних чинників. У цьому, здавалося б, може бути, що замість більше кількість чинників враховано в моделі, краще сама модель. Насправді деталізована модель який завжди доцільна, оскільки це зайве ускладнює модель й важче її аналізувати.
Може бути, що розвязання цієї, оптимальне системі загалом, є неоптимальним окремих частин цією системою - її підрозділів. Тому із оптимальними рішеннями може бути продуманий механізм, дозволяє зробити його оптимальним всім учасників.
Існує проблема адекватності критерію оптимальності цілям функціонування модельованої системи. Наприклад, точна формулювання мети який завжди дає можливість сформулювати критерій оптимальності. Інша проблема повязані з неоднозначністю визначення меті. При використанні економіко-математичних методів заведено вважати, що існує єдиний критерій оптимізації. Проте організація може мати кілька . Якщо мети не суперечать одна одній, то досягнення однієї їх корисно виконання інших. Наприклад, мета збільшення прибутків і максимізація випуску продукції не суперечливі. У той самий час максимізувати випуск і водночас витрати неможливо. У завданнях з кількома критеріями оптимальності “оптимальне” рішення який завжди буває єдиним. Тому звужується проблема вибору, й у разі для своє рішення потрібно неформальний підхід.
Список литературы
1. Ансофф І. Стратегічне управління: Пер. з англ. - М.: Економіка, 1989.
2. Беме Г., Хен Р. Як керувати людьми - практика менеджменту на підприємстві. - Бад-Гарцбург, 1993.
3. Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес. - М.: Економіка, 1995.
4. Волгин Н. А. Японський досвід вирішення економічних і соціально-трудових проблем. - М.: Економіка, 1998.
5. Герчикова И. Н. Менеджмент. - М.: Банки і біржі, 1995.
6. Горохова К. Г. "Держава добробуту": шведська модель. - М.: Знание, 1994.
7. Грейсон Д. Американський менеджмент на порозі XXI століття: Пер. з англ. - М.: Економіка, 1991.
8. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент. - К.: МАУП, 1998.
9. Друкер П. Керування, націлене на результати: Пер. з англ. - М.: Економіка, 1994.
10. Зіхард В. Керувати без конфліктів: Пер. с нем. - М.: Економіка, 1990.
11. Ісікава К. Японські методи управління якістю: Пер. з англ. - М.: Економіка, 1988.
12. Коно Т. Стратегія і структура японських підприємств: Пер. з англ. - М.: Прогресс, 1987.
13. Коренной А. А., Карпов В. И. Курс інноваційного менеджменту. - К.: Лібра, 1997.
14. Лебедєва І. П. Японські корпорації: стратегія розвитку. - М.: Економіка, 1995.
15. Монд Я. "Тойота". Методи ефективного управління: Пер. з англ. - М.: Економіка, 1989.
16. Оучи У. Методи організації виробництва: японський і американський підходи. - М.: Економіка, 1984.