Сутність економічного району та об"єктивний характер його формування. Принципи і критерії виділення великих економічних районів. Ієрархія економічних районів та їх основні типи. Основні районоутворюючі фактори. Мережа економічних регіонів України.
Аннотация к работе
Сам процес економічного районування являє собою доцільний, науково обгрунтований поділ країни на економічні райони.Деякі вчені західних країн при визначенні сутності економічних районів віддають перевагу природному фактору - однорідності природи. Однорідні за природними умовами райони можуть співпадати і не співпадати з економічними районами. Значного розвитку набула теорія і методологія економічного районування у постсоціалістичних країнах, насамперед в працях учених колишнього Радянського Союзу, що було зумовлено розвитком планової господарської системи.Основний вклад у розробку наукових основ економічного районування внесли такі радянські економіко-географи і економісти, як М. М. До основних з них належать такі: З агальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цільною територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації і забезпечення сучасного і перспективного розвитку; Р озміри територій великих економічних районів повинні відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів в межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх одномасштабності , а величини економічних потенціалів районів повинні бути близькими між собою (Економічний потенціал району може визначатися чисельністю населення, розмірами валового внутрішнього продукту, валової продукції промисловості і сільського господарства, вартістю основних виробничих фондів, показниками на душу населення, на тисячу чоловік та ін.) Економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка створюється розвиненими внутрішніми виробничими звязками, і мати спеціалізацію господарства у масштабі країни;На території інтегрального економічного району повинен бути сформований достатньо потужний народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі комплекси з такою галузевою структурою: • профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей промисловості і сільського господарства; • галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і збагачення сировини, виробництва напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних матеріалів тощо); • галузі, які забезпечують потреби населення району промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами;при виділенні економічного району повинно враховуватися економіко-географічне положення території і його вплив на спеціалізацію та особливості розміщення продуктивних сил; врахування при виділенні економічного району принципу економічного тяжіння, тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру; до складу великих економічних районів повинні повністю включатися території адміністративних областей, країв, автономних республік без порушення їх меж.4. У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі виробництва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів девізної продукції з інших районів.Виникнення і розвиток великих економічних районів може відбуватися в країнах з територією не менше 300-500 тис. км2.