Характеристика адаптивного механізму ціноутворення. Обґрунтування доцільності використання різних моделей цінової політики у сучасних умовах хазяйнування. Вплив надбавок і знижок на прибуток підприємства. Зовнішні і внутрішні чинники розрахунку ЦС.
Аннотация к работе
Економічне обґрунтування рівня цін з наступним його пристосуванням до конюнктури ринку - найважливіша складова цінової політики виробничого підприємства, від якості проведення якої залежить норма та маса прибутку, ефективність господарювання у цілому. Проблема обґрунтування і адаптації цін до ринкових умов вимагає подальшого дослідження, бо у сучасних умовах методичні розробки і відповідні нормативні документи по обґрунтуванню цін відсутні, а вітчизняний виробник має потребу у методичних рекомендаціях щодо ведення цінової політики, встановлення конкурентоспроможних цін. розробити теоретичні основи адаптації цін до ринкових умов, включаючи: цілі, принципи створення і складові механізму, критерії рівновигідності цін для виробника і споживача в залежності від властивостей техніки та характеристик конкурентного середовища; економічно обґрунтувати елементи механізму адаптації цін, включаючи методи розрахунку надбавок за підвищену якість машин, розрахунку і побудови шкал знижок з цін в залежності від умов виробництва і реалізації машин. У процесі написання дисертаційної роботи використовувалися такі методи дослідження: комплексний аналіз - при узагальненні теоретико-методичних положень ціноутворення на машинобудівних підприємствах у сучасних умовах, порівняльно-економічний - при аналізі механізму ціноутворення на вітчизняних і закордонних підприємствах у різні роки, моделювання - підчас розробки моделей собівартості і ціни машин параметричного ряду, абстрактно-логічний - при встановленні зв‘язків між показниками якості та ефективністю техніки.
Список литературы
Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 9 наукових публікаціях, з них 5 одноосібних статей у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України, 2 праці в науково-технічному журналі та 2 тези доповідей. Загальний обсяг публікацій - 2,7 друк. арк.
Обсяг і структура дисертації.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (130 найменувань) і 7 додатків. Загальний обсяг дисертації дорівнює 166 сторінок основного тексту, містить 19 таблиць, 11 рисунків.
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів.
У першому розділі “Методи встановлення і механізм коригування цін на промислову продукцію” розкрито роль і місце цінової політики у діяльності виробничого підприємства, економічну сутність адаптивного механізму ціноутворення, досліджено методи вирішення проблеми сумірності ціни і якості продукції, розкрито сучасні методи оцінки економічної ефективності інноваційно-інвестиційних рішень і розглянуто теоретичні аспекти механізму ціноутворення та шляхи його вдосконалення.
Визначення рівня цін і діапазону їх змінення у короткостроковому плані й на перспективу визначається як цінова політика підприємства. Встановлення цін виконується у декілька етапів, починаючи з маркетингових досліджень і закінчуючи встановленням і узгодженням цін між виробником і покупцем, виходячи з цілей кожного з учасників угоди купівлі-продажу. При цьому під адаптацією розуміють пристосування цін до змінення зовнішніх і внутрішніх чинників.
На рівень ціни виробничої продукції впливає досить велика кількість чинників, серед яких в економічній літературі називають: витрати підприємства і його мета одержати достатню норму прибутку, якість товару і її співвідношення з ціною реалізації останнього, співвідношення попиту та пропозиції, конкуренція, фази життєвого циклу товару. Цілями цінової політики при цьому можуть бути: максимізація прибутку, досягнення бажаного рівня прибутковості, збереження досягнутого рівня прибутковості, досягнення найбільш високих темпів зростання тощо.
В дисертації зроблено висновок, що цілі виробників підчас здійснення цінової політики можна згрупувати навколо декількох груп проблем: відшкодування витрат виробництва і забезпечення підприємством певної норми прибутку (так званий витратний метод ціноутворення), досягнення вигідного співвідношення між ціною та витратами покупця, встановлення спеціальних знижок з цін з метою підвищення їх конкурентоспроможності, маркетингові рішення щодо цілеспрямованого формування співвідношення „ціна/якість” продукції.
Усі перелічені складові цінової політики слід віднести до сукупності цілей, що потрібно досягти в процесі реалізації адаптивного механізму ціноутворення (АМЦ), якому в роботі дано таке визначення: “АМЦ - це тактика ведення підприємством цінової політики, що полягає в оперативному реагуванні на змінення в технічному рівні і в умовах продажу машин і обладнання, а також у досягненні підприємством плануємого рівня рентабельності машини чи обсягів продажу в поточному періоді”.
У другому розділі “Аналіз практичних методів ціноутворення в електромашинобудуванні” виконано дослідження методів ведення цінової політики підприємствами, включаючи методи розрахунків базової ціни, її коригування, а також аналіз доцільності параметричного ціноутворення та моделювання собівартості і ціни електричних машин в залежності від показників їх технічного рівня по матеріалах роботи електромашинобудівних підприємств м. Харкова: “Харківський електромеханічний завод” (ХЕМЗ), відкрите акціонерне товариство (ВАТ) “Електромашина”, ВАТ “Харківський електротехнічний завод “Укрелектромаш” (ХЕЛЗ), на яких виробляються відповідно електродвигуни великої, середньої та малої потужності.
В умовах економічної кризи обсяг виробництва на електротехнічних підприємствах Харківщини зменшився у 10...20 разів, що разом із зростанням цін на матеріальні і паливно-енергетичні ресурси зумовило значне погіршення показників діяльності підприємств, хоча ціни на машини зросли у кілька разів. Наприклад, на одному з підприємств за 10 років (1990-2000 рр.) обсяг виробництва у вартісному вимірі зменшився у 7,6 рази, завантаження потужностей - у 16,4 рази, витрати на виробництво - в 2,2 рази, балансовий прибуток - у 2,4 рази, а середня рентабельність до витрат - всього у 1,1 рази. Зіставлення темпів змінення перелічених показників свідчить про те, що підприємство вирішувало свої фінансові проблеми за рахунок покупців машин, тобто мало місце необґрунтоване зростання цін. Це можна пояснити монопольним та олігопольним становищем виробників електричних машин, а також недійовим контролем державних органів рівня обґрунтованості цін. Так, у виробників машин великої і середньої потужності в Україні немає конкурентів, а малих машин - їх всього декілька. В той же час усі перелічені підприємства мають конкурентів на ринках СНД, з якими конкурують як суб‘єкти зовнішньоекономічної діяльності.
Розрахунки граничних цін, цін споживання з метою використання цих показників у маркетинговій діяльності на вказаних підприємствах не виконують, що суттєво знижує якість ведення ними цінової політики. В той же час на усіх підприємствах встановлюють надбавки до цін і знижки як складові гнучкого механізму ціноутворення. Проте надбавки до цін не звязані з підвищенням економічної ефективності, а лише компенсують підвищені витрати виробника, повязані із спеціальним виконанням: за два кінці валу, за підвищене сковзання, за морське чи тропічне виконання (ХЕМЗ). Покупцям надають певні знижки з цін: зменшення на 2...3% у порівнянні з цінами конкурентів, до 8...10% в залежності від величини опту (ХЕЛЗ). Надбавки та знижки не зведені в чітку систему, не побудовані відповідні шкали поправок, не розроблено внутрішньозаводських положень тощо. В роботі виконані розрахунки коефіцієнтів „гальмування” цін для машин малої, середньої і великої потужності.
Встановлено, що фактичне зростання цін на електричні машини відстає від росту їх потужності, а вказаний коефіцієнт змінюється у досить значному діапазоні: від 0,2 для середніх машин постійного току до 0,9 для асинхронних електричних машин малої потужності, що є передумов конструкцією та розміром машин, організаційно-технічним рівнем підприємств.
На основі цього зроблено висновок, що рекомендуємі окремими авторами значення коефіцієнтів гальмування не можна застосовувати для встановлення цін, бо вони не є типовими. Проте використання формули “Берім” доцільне для прогнозу цін конкурентів.
Підчас аналізу практики ціноутворення в дисертації виконано дослідження цінових ліній з метою перевірки виробником машин їх обґрунтованості. Співставлення фактичних і розрахункових цін на машини дозволяє виявляти не обєктивно встановлені ціни як завищенні,так і занижені, і відкоректувати їх відповідно до тенденції змінення, що описує модель ціни. Іншим методом обґрунтування параметричних цін є кореляційно-регресивний аналіз, в результаті якого будуються моделі собівартості або ціни як функція декількох, статистично суттєвих, показників технічного рівня машин. Багатофакторні моделі собівартості корисні виробнику для прогнозів змінення витрат на виробництво в залежності від показників технічного рівня машин, а потім розрахунку проекту ціни і прогнозу рівня її конкурентоспроможності у порівнянні з цінами конкурентів. В роботі зроблено висновок, що не зважаючи на можливість і доцільність застосування одно- та багатофакторних моделей собівартості й ціни машин, які найбільш придатні для прогнозу ціни на стадії проектування машин, лише моделі ціни в залежності від значення економічного ефекту споживача від використання більш якісної машини дозволяють визначити граничні ціни на нові машини.
На основі вивчення практики ціноутворення електромашинобудівних підприємств зроблено такі узагальнення: цінову політику підприємств не можна визнати обґрунтованою, бо відомі в економічній теорії і практиці прогресивні методи моделювання і встановлення проекту ціни, а також рівня конкурентоспроможності цін не використовуються.
Методика ціноутворення, видана у 80-х роках, безнадійно застаріла, а деякі намагання економістів підприємств внести елементи гнучкості у цінову політику, заслуговуючи схвалення, економічно не обґрунтовані і не зведені в певну систему дій.
В звязку з цим у третьому розділі „Економічне обґрунтування елементів адаптивного механізму ціноутворення” виконано наукові розробки, спрямовані на удосконалення теорії і практики економічного обґрунтування методів запровадження гнучкої цінової політики у сучасних умовах господарювання.
На основі аналізу теорії та практики ціноутворення сформульовано основні принципи побудови адаптивного механізму ціноутворення: 1) головним у реалізації АМЦ є уявлення про конкурентоспроможну ціну, що забезпечує мінімальні витрати споживача на одиницю споживчої вартості і якій відповідає мінімум відношення “ціна/якість”;
2) критеріальний показник “ціна/якість” може змінюватись в залежності від виду конкуренції, методів ведення конкурентної боротьби, специфіки техніки;
3) усі складові конкурентоспроможної ціни (собівартість, прибуток, надбавки, знижки) повинні бути економічно обґрунтованими, один із основних принципів такого обґрунтування - рівновигідність порівнюваних машин;
4) коригування цін машин можна виконувати застосуванням параметричних моделей цін або шляхом розрахунку економічного ефекту споживача від підвищеної якості машини з послідуючим його розподілом між учасниками торгової угоди;
5) знижки з цін встановлюються продавцем виходячи з розрахунків економічних вигод, що він одержить, а узагальнюючим критерієм встановлення надбавок і знижок є максимум маси прибутку, що одержать продавець і покупець в залежності від ціни і кількості проданих машин.
Відомий в економічній літературі з ціноутворення принцип рівновигідності порівнюємих товарів для виробника і споживача використовується у ринковій економіці. На його основі доцільно сформулювати умову рівновигідності і розробити критерії оцінки рівня конкурентоспроможності машин: конкурентоспроможною слід визнати машину, у якої критеріальний показник дорівнює або менший за аналогічний показник машини-конкурента. На основі систематизації оцінних показників в дисертації було розроблено класифікатор критеріальних показників, які рекомендується використовувати для оцінки рівновигідності техніки і рівня конкурентоспроможності її ціни.
Економічне обґрунтування доцільності купівлі машини, що має підвищені якість і ціну у порівнянні з базовою, слід виконувати методами розрахунку ефективності капіталовкладень, що застосовують в інноваційно-інвестиційному проектуванні. В дисертації наголошується, що показник чистого грошового потоку (ЧГП) точно може визначити лише покупець машини, бо лише він має достовірну інформацію щодо режиму роботи, кількості виготовляємо ним продукції, ціни її реалізації, розміру позикового капіталу, ставки дисконту тощо. Враховуючи це, у розвинених країнах оцінку ефективності техніки замінюють оцінкою її економічності, застосовуючи показник ціни споживання машин. Розрахунки ЦС виконує виробник техніки з метою доказу покупцеві, що машина більш економічна, ніж базова, а також встановлення надбавки ціни машини за її підвищену якість. Методики розрахунків ЦС відомі для різних видів машин. Аналогічні розробки стосовно електричних машин виконані в дисертації.
На розмір надбавки до ціни більш якісної машини впливають зовнішні і внутрішні чинники. Ціна попиту, ціна машини-конкурента - це зовнішні для виробника чинники. До внутрішніх чинників, які невідомі покупцеві машини і знати про які він не має жодного інтересу, слід віднести прагнення виробника компенсувати додаткові поточні та капітальні витрати, що повязані з ростом якості машин. Розрахована “витратна” надбавка повинна бути такою, щоб виробник не одержав після реалізації машини менший чистий прибуток.
В роботі наведено приклади обґрунтування граничних знижок по двох критеріях, виконано перевірку обґрунтованості знижок і побудовано шкали.
ВИСНОВКИ
Проведені дослідження дозволили отримати такі результати: 1. Основна складова цінової політики - цілеспрямоване формування співвідношення “ціна/якість”. В залежності від особливостей товару й можливості визначити ціну і якість таке співвідношення може мати різний вигляд і використовуватися як критеріальний показник оцінки рівновигідності техніки та конкурентоспроможності ціни машини;
2. Адаптація цін до ринкових умов полягає у реагуванні підприємством на сукупність чинників, що визначають його цінову політику і призводять до необхідності коригування цін, яке можна виконати встановленням надбавок до цін та знижок з них - важливіших складових адаптивного механізму;
3. Економічне обґрунтування цінової політики повинно враховувати інтереси як виробника, так і покупця та включати: розрахунки цін шляхом складення планової калькуляції, розробку одно- чи багатофакторних моделей ціни, розрахунки нижньої і верхньої межі цін. Такі розрахунки повинні базуватися на діючих в Україні методиках калькулювання, оподаткуванні, на сучасних методах оцінки ефективності інвестиційних рішень;
4. Серед сукупності принципів створення дійової цінової політики переважне місце займають принцип гнучкості та принцип рівновигідності. Умови рівновигідності цін, надбавок, знижок змінюються із зміненням механізму господарювання підприємств і повинні враховувати ці зміни;
5. Кожний з учасників торгівельної угоди має свої економічні інтереси, які слід враховувати при визначенні граничних цін. Принцип противитратності цін діє в перехідний економіці й у ринковому середовищі, якщо і виробник, і покупець не допускають торгівельної угоди, яка погіршує їх економічне становище. Цьому сприяють методи економічного обґрунтування цінової політики і складових адаптивного механізму ціноутворення, запропоновані в дисертації.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ціноутворення хазяйнування прибуток
1. Юрьева И.А. Ценовые линии в электромашиностроении // Вестник Харьковского государственного политехнического университета “Технический прогресс и эффективность производства”. - 2000. - Выпуск 128. - С. 138-142.
2. Юрьева И.А. Коэффициент полезного действия и цена электрической машины // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник. Серия: Экономические науки. Выпуск 26. - Киев, 2000. - С. 53-56.
3. Юрєва І.А. Обґрунтування рішень цінової політики підприємства на основі цільового підходу // Вестник Харьковского государственного политехнического университета “Технический прогресс и эффективность производства”. - 2000. - Выпуск 93. - С. 131-134.
4. Юрьева И.А. Принцип равновыгодности в ценовой политике предприятия // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2000. - №482. - С. 239-241.
5. Юрьева И.А. Экономическое обоснование надбавок к ценам на машины // Вісник Харківського державного економічного університету. Науковий журнал. - 2001. - №1 (17). - С. 30-32.