Поняття та класифікація електронних грошей, схема їх обігу. Міжнародний досвід запровадження та використання електронних грошей. Аналіз сучасного стану використання електронних грошей як платіжного засобу, перспективи для здійснення масових платежів.
Аннотация к работе
Актуальність курсової роботи полягає у тому, що за останні десятиріччя зявились нові інноваційні продукти, призначені для здійснення платежів, чому деякою мірою сприяє науково-технічний прогрес, розвиток фінансового, банківського ринку тощо. Визначення і характеристика такого явища як “електронні гроші” має і теоретичне, і практичне значення для розвитку товарно-грошових відносин, забезпечення ефективного функціонування платіжних систем та для вдосконалення механізмів грошово-кредитного регулювання. Крім того, розуміння сутності даного явища впливає на визначення політики держави відносно стимулювання чи обмеження нового засобу платежу у порівнянні з іншими. Аналіз джерел і публікацій свідчить, що у вітчизняній науковій літературі сьогодні мало уваги приділяється теоретичним питанням емісії та використання електронних грошей. В даній курсовій роботі використовувалися такі загальнонаукові методи, як порівняння, спостереження, узагальнення, ототожнення, аналіз з метою дослідження наукової літератури для вивчення різноманітних підходів до розуміння «електронних грошей» у світі, а аналізу місця електронних грошей у сучасній економіці.Так, в Енциклопедії банківської справи України під електронними грошима розуміються грошові засоби, «які використовуються їх власниками в електронній системі банківських послуг, для безготівкових платежів і розрахунків через систему електронних міжбанківських платежів Національного банку» [8, с.226]. Дмитрика в понятті “електронні гроші”, термін “гроші” або “готівка” умовний, тобто у вигляді матеріальних банкнот або монет електронні гроші не існують. Виходячи з Директиви Європейського парламенту 2009/110/ЄС “Про електронні гроші” від 27.07.2009 року, електронні гроші - це грошова вартість, що представлена у формі вимоги до емітента, яка зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, та випускається після отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій та приймається фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента електронних грошей [15, с.103]. Одне з поширених «технічних» визначень поняття «електронні гроші» наведене в Глосарії термінів, які використовуються в платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: електронні гроші - це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального компютера». Відомим є визначення, наведене у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші - «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на предявника».Унаслідок цього не існує визнаного в світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх сутність і економічну природу, а також немає чітких критеріїв віднесення платіжних продуктів до електронних грошей [11, с.94-97]. У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При предявленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються предявнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу[17, с. Міжнародні банківські установи, зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, наголошують, що електронні гроші необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку, і встановлюють вимоги до емітентів і систем розрахунків електронними грошима незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються. Якщо розглядати сучасні системи електронних грошей з точки зору реалізованих у них схем обігу електронних грошей, перш за все необхідно зважити трансферабельність (transferability) електронних грошей.Після аналізу нових технологічних схем, а саме наперед оплачених карток багатоцільового використання, центральні банки Європейського Союзу дійшли до фундаментального висновку: у разі поширення подібних продуктів, з боку центральних банків є необхідним постійний моніторинг відповідних систем, обмін інформацією та прийняття політичних рішень з метою збереження цілісності платіжної системи [4, с.3]. З того часу зявилася ціла низка документів міжнародних банківських установ, зокрема, матеріали Банку міжнародних розрахунків і Європейського центрального банку, які висвітлюють різні аспекти питання: вимоги до емітентів електронних грошей, нагляд за ними, роль центрального банку в регулюючому процесі, керування ризиками в системах розрахунків електронними грошима, захист електронних грошей від шахрайства та кримінального застосування, проблеми транскордонних переказів тощо. У 1996 році керівники центральних банків країн
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Економічна та правова сутність електронних грошей
1.1 Поняття та класифікація електронних грошей
1.2 Економічна природа електронних грошей і загальні схеми обігу
РОЗДІЛ 2. Значення електронних грошей як платіжного інструменту